17.3. Аналітична оцінка можливих фінансових ускладнень
Розрахунок індексу кредитоспроможності. Відповідна методика, до речі, одна з найбільш відомих у фінансовій аналітиці, запропонована в середині 1960-х рр.. відомим західним економістом Е. Альтманом і зводиться до використання наступної моделі (див.: [Актап]):
Критичне значення індексу Z розраховувалося Альтманом за даними статистичної вибірки і склало 2,675. З цією величиною зіставляється розрахункове значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дозволяє провести межу між підприємствами і висловити судження про можливий в найближчому майбутньому (2-3 роки) банкрутство одних (2 <2,675) і досить стійкому фінансовому становищі інших {7. > 2,675). Безумовно, можливі відхилення від наведеного критериального значення, тому Альтман виділив інтервал {1,81-2,99}, названий їм «зоною невизначено-сті», потрапляння за межі якого, з його точки зору, з дуже високою ймовірністю дозволяє робити такі судження відносно оцінюваної компанії: якщо Z <1,81, то компанія з очевидністю може бути віднесена до потенційних банкрутам, якщо 2> 2,99, то судження прямо протилежно.
Зауважимо, що безпосереднє застосування індексу в кожному конкретному випадку якщо й можливо, то з досить істотними застереженнями. Підхід Альтмана цінний методикою виведення індексу, а не власне набором факторів, його формуючих; залежно від конкретних умов цей набір може змінюватися.
Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв. Розрахунок індексу кредитоспроможності в найбільш закінченому вигляді можливий лише для компаній, котирують свої акції на фондових біржах. Частка таких компаній в будь-якій країні відносно невелика - зазвичай не більше 0,5%. Крім того, орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великі аудиторські фірми та інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, в цьому є і свої мінуси - набагато легше прийняти рішення в умовах однокритерійним, ніж в умовах багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке про-гнозное рішення подібного роду незалежно від числа критеріїв є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздумів, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень вольового характеру. Система оціночних показників може складатися з двох груп індикаторів.
У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний; разом з тим вони вказують, що за певних умов, обставин чи неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися . До них відносяться: втрата ключових співробітників апарату управління; вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного про-процесу; недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін; зайва ставка на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту; участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом; втрата ключових контрагентів; недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства; неефективні довгострокові угоди; політичний ризик, пов'язаний з підприємством в цілому або його ключових підрозділів.
Вітчизняний досвід. У розвиток положень нової редакції Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» Урядом РФ було випущено постанову від 25 червня 2003 р. № 367 «Про затвердження правил проведення арбітражним керуючим фінансового аналізу». У числі цілей проведення подібного аналізу в поста-новлення вказано наступне: «... підготовка пропозиції про можливість (неможливість) відновлення платоспроможності боржника та обгрунтування доцільності введення щодо боржника відповідної процедури банкрутства». У содержательнрм плані кількісна частина методики зводиться до рекомендації про розрахунок сукупності показників, яка, як передбачається, дає певне уявлення про фінансовий стан неплатоспроможного підприємства (табл. 17.1).
Показники в табл. 17.1 та їх економічна інтерпретація наведені в суворій відповідності з згаданою постановою (пропонуємо читачеві самостійно оцінити аналітичні можливості наведеної системи коефіцієнтів і виявити спірні і неоднозначно трактуються моменти). У методиці не наводяться аналітичні орієнтири (нормативи) для коефіцієнтів; ймовірно, передбачається, що судження про можливості відновлення платоспроможності повинне формулюватися на основі професійної думки керуючого.