17.3. Основні типи економіки розвинених країн
Однак конкретно-історичні умови виникнення, розвитку і функціонування ринкових (капіталістичних) відносин у кожній з розглянутих країн зумовили особливості нинішнього стану їх економік.
Американська модель. Як прийнято вважати, американська модель характеризується яскраво вираженим індивідуалістичним початком. У найзагальнішому вигляді це означає, що підприємці розраховують виключно на власні сили, знання та вміння і від держави чекають тільки чіткого дотримання встановлених ним же правил гри. У свою чергу держава особливо не прагнуло брати на себе функції соціального захисту. Такий підхід довгий час зумовлював мінімальний порівняно з іншими розвиненими країнами рівень соціального захисту в США для всіх верств населення.
Ідеологія широкої лібералізації господарської діяльності сприяла пошуку нових типів економічного і науково-технічного розвитку, їх апробуванню, відбору життєздатних схем та їх впровадження в практику. Такий підхід дозволяє США з найменшими витратами долати хворобливі періоди пристосування економіки до нових умов виробництва, переходити до масового оновленню основних знарядь праці відповідно з сучасними технічними та технологічними вимогами. Стимулювання структурної перебудови економіки, мо-дернізація виробничого потенціалу сприяють розвитку новітніх галузей. Разом з тим останнім часом в американській економіці все виразніше проявляються ознаки посилення державно-го регулювання.
Ще в 1990-х роках державне сприяння виявлялося найбільш конкурентоспроможним галузям: виробництву машин, комп'ютерів, електроніки, біотехнологій, інформаційних і фінансових послуг. Крім того, підвищується частка секторів і галузей, найменш схильних циклічним спадів: сфери особистого споживання, нематеріального виробництва, наукоємних і деяких базових галузей промисловості.
Однак на початку XXI в. під впливом рецесії в світовому господарстві пріоритети державного регулювання американської економіки почали змінюватися. Серед головних можна виділити наступні: 1. стабілізацію економічного зростання, вироблення збалансованої макроекономічної політики в цілях досягнення сталого розвитку з урахуванням екологічних і соціальних вимог;
сприяння зростанню продуктивності праці через здійснення інноваційної політики;
забезпечення соціальної функції держави через оптимізацію програм у сфері пенсійного та медичного страхування і допомоги, підтримку сімейних цінностей;
реалізацію позитивного ефекту від глобалізації ;
Японська модель. До середини XIX в. Японія була практично наглухо закрита від зовнішнього ринку: кораблям європейських держав вхід в японські порти був заборонений, а найближчі сусіди могли робити це тільки кілька разів на рік. У цьому бачився спосіб збереження національної самобутності. Однак парадокс полягає в тому, що послідувало незабаром відкриття Японії для світової економіки було викликано саме побоюванням втратити свою самобутність. Японці бачили досвід країн Південної та Південно-Східної Азії, вже знаходилися на той час під впливом великих європейських держав. Тому «європеїзація» країни була обрана засобом запобігання її колонізації.
Подальше впровадження ринкових принципів функціонування економіки укупі з національними особливостями призвело до досить цікавого «коктейлю». Деякі західні автори навіть характеризують його як «некапіталістичного ринкова економіка», звертаючи увагу на те, що хоча в японській економіці і домінують приватна власність і приватні корпорації, але ділова практика грунтується на наборі незрозумілих для сторонніх спостерігачів списаних правил і зобов'язань. Відхиленнями від «канонічної» ринкової моделі вважають і негнучкий ринок праці з його довічним наймом робочої сили, встановлення довгострокових відносин між фірмами, державний патерналізм, обмеженість механізму вільної конкуренції і т.п.
Незважаючи на подібні «вади» (які, втім, можна розглядати і як конкурентні переваги), японська економіка тривалий час є безумовним лідером в АТР і займає провідне місце серед розвинених країн. Не володіючи ресурсною базою, Японія майже повністю відмовилася від розміщення енергоємних галузей. За рахунок активного впровадження ресурсо-та енергозберігаючих технологій, використання електроніки та виробничих і невиробничих процесів швидкими темпами розвиваються високотехнологічні та наукомісткі сектори обробляли промисловості (менш технологічні підгалузі розміщуються за межами країни). Революційні зміни в комунікаційних системах сприяли формуванню ін-формаційного суспільства.
З другої половини XX в. японська економіка зазнає серйозних труднощів. В інтересах їх подолання проводиться перегляд нормативної бази державного регулювання економіки: радикальна реформа фінансових установ, перегляд антимонопольного законодавства, почата приватизація підлозі державних компаній, реформація пенсійної системи та медичного страхування, переглядається ряд положень податкового законодавства і т.д.
Європейська модель. Специфіка європейської моделі позначилася вже до початку XX в. і прийняла виражені форми після Другої світової війни. Найважливішим її принципом виступає так званий «демократичний еволюціонізм», тобто поступове, покрокове вирішення проблем на основі переговорів і консенсусу. Основним завданням вважається синтез цілей економічного прогресу і соціальної солідарності. Інституційними опорами європейської моделі служать соціальна правова держава і соці-ально ринкове господарство.
Німецька модель соціального ринкового господарства, що сформувалася в основному в результаті реформ Л. Ерхарда в 1940-і-1950-і роки, визначається як поєднання ефективного конкурентного ринкового господарства з сильною соціальною політикою, що забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості.
Британська модель має змішаний характер: наявність спільних рис з американською моделлю (близькість підприємницької культури, схожість інституційного середовища, інвестиційного поведінки, форм корпоративного управління, характеру ринку праці тощо) і одночасно ерозія багатьох традиційних британських цінностей під впливом вимог органів Євросоюзу та поглиблення європейської інтеграції.
Французьку модель відрізняє надзвичайно сильна роль держави в економіці і соціальній сфері, істотна регламентація діяльності бізнесу.
Шведська модель характеризується насамперед значної соціальної складової, причому сильна соціальна політика забезпечується сильною державою, перерозподіляє ббль-шую частку ВВП.
Італійської моделі (як окремого випадку южноевропейской) притаманні переважання «сімейного» типу власності, активна участь держави у виробничому процесі, експортна спе-ціалізація на галузях середнього технологічного рівня.
Між цими різновидами існує ефективна взаємодія з ряду напрямів, насамперед у валютно-грошовій сфері, відбувається конвергенція, запозичення окремих складових моделей інших європейських країн. І ймовірно, в перспективі все-таки можна буде говорити про появу дійсно єдиної європейської моделі.
Всі три названі моделі - американська, японська та європейська - не статичні, а постійно розвиваються. Мабуть, найбільш цікавим аспектом їх еволюції є поступове посилення ролі державного регулювання економіки розвинених країн. Узагальнений показник, що характеризує ступінь цього втручання, - видатки державного бюджету на ті чи інші цілі. Динаміка - цього показника відображена в табл. 17.1.
Таблиця 17.1. Зростання державних витрат,% ВВП
Крім того, в 2000-і роки стало спостерігатися помітне зближення названих моделей. Принаймні американська і японська моделі все відчутніше рухаються в бік посилення соціального компоненту в державній політиці, а країни Євросоюзу все більше схиляються до необхідності дерегулювання ринків праці (наприклад, у вигляді спрощення процедури найму та звільнення працівників, стимулювання безробітних до переїзду в трудонедос-таточность райони, скорочення тривалості виплати та розмірів допомоги з безробіття, збільшення пенсійного віку і т.д.), тобто до ослаблення впливу на соціальне становище трудящих.