| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
17.6. Утримання із заробітної плати | ||
|
Заробітна плата працівникам організації вважається об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на підставі п. 1 ст. 209 НК. Відповідно до п. 3 ст. 210 НК для доходів, щодо яких передбачена податкова ставка 13%, податкова база визначається як грошове вираження таких доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових відрахувань (від 400 до 3000 руб. На працівника і 600 руб. На кожного утриманця), передбачених ст. 218-221 НК, з урахуванням особливостей, встановлених гол. 23 «Податок на доходи фізичних осіб» НК. Зазначені відрахування надаються за кожний місяць календарного року і діють до місяця, в якому дохід працівника, обчислений наростаючим підсумком з початку календарного року працедавцем, що надає дані стандартні податкові відрахування, перевищив 20 000 руб. (Для відрахувань на працівника) і 40 000 руб. (Для відрахувань на утриманця). Починаючи з місяця, в якому зазначений дохід перевищив встановлений розмір, дані податкові відрахування не застосовуються. Утримання у платника податків нарахованої суми ПДФО проводиться податковим агентом за рахунок будь-яких грошових коштів, що виплачуються податковим агентом платнику податків, при фактичній виплаті зазначених коштів платнику податків або за його дорученням третім особам (п. 4 ст. 226 НК). Оподаткування проводиться за ставкою 13% (ст. 224 ПК). Сума ПДФО, утримана при виплаті заробітної плати, визначається за даними, що містяться в розрахунково-платіжної відомості або в податковихкартках з обліку доходів та податку на доходи фізичних осіб (форма № 1-ПДФО, затверджена наказом МНС Росії від 01.11.2000 № БГ-3-08/379 «Про затвердження форм звітності з податку на доходи фізичних осіб»). Відповідно до п. 6 ст. 226 НК організація - податковий агент зобов'язана перераховувати суми обчисленого й утриманого ПДФО не пізніше дня фактичного отримання у банку готівкових грошових коштів на виплату доходу. У день отримання готівкових грошових коштів у банку на виплату заробітної плати сума обчисленого ПДФО утримується з доходів працівників, і у організації виникає заборгованість перед бюджетом зі сплати сум ПДФО. Що стосується матеріальної допомоги, то відповідно до п. 28 ст. 217 НК не підлягають обкладенню ПДФО суми матеріальної допомоги, що надається роботодавцями своїм працівникам, що не перевищують 2000 руб. протягом податкового періоду (календарного року). Крім утримань ПДФО можливі утримання за рішеннями суду (аліменти), з ініціативи адміністрації підприємства (наприклад, у відшкодування збитку, за шлюб, неповернені своєчасно підзвітні суми) і з ініціативи працівника (перерахування з його заяв) . Аудитор перевіряє наявність відповідних розпоряджень, постанов, заяв на всі ці види утримань. Сума даних утримань із заробітної плати працівника може бути відображена в графі 16 (17, 18) Розрахунково-платіжної відомості. Згідно ст. 137 ТК роботодавець має право прийняти рішення про утримання з заробітної плати співробітника суми, зайво виплаченої йому в результаті лічильної помилки, не пізніше одного місяця з дня неправильно обчислених виплат та за умови, якщо працівник не оспорює підстав і розмірів утримання. Слід звернути увагу на те, що розмір утримань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20% заробітної плати, належної працівнику (ст. 138 ТК). Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється ст. 138 ТК, але не поширюється на утримання з ініціативи самого працівника. Сума, утримана з доходу працівника за його розпорядженням, що не зменшує податкову базу з ПДФО (п. 1 ст. 210 НК). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||