18.2.4. Методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах, застосовувані в закордонній практиці
Найбільш поширеними з них є:
метод джерел та використання коштів;
| метод показників ліквідності;
метод структури коштів.
За методом джерел та використання коштів в країнах зі стабільною банківською системою основою для прогнозу можуть бути два основних способи. Для застосування одного з них необхідні статистичні спостереження за активами і пасивами за тривалий час - 10 років і більше. За основу розрахунку береться базовий період (не менше 10 років). За даними статистики, за цей період розраховується тренд, що виявляє основну тенденцію зміни показників. Крім основного тренда розраховують сезонний компонент, що відображає коливання статей балансу у відповідні тижні в середньому за базовий період. Також в розрахунок додається циклічний компонент, що враховує різницю прогнозу кожного тижня в минулому році і його фактично склався значення. Таким чином, на підставі серйозної статистичної бази розраховується прогнозне значення відповідних показників. І вже виходячи з отриманого прогнозу вираховують можливе значення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.
Інший спосіб прогнозу, що є різновидом методу джерел і використання коштів, заснований на вмінні менеджерів банку передбачати зміну макроекономічних показників. У числі таких показників: обсяг валового національного продукту, темп інфляції, темп зростання сукупного грошової пропозиції, зростання індивідуальних доходів та ін Виходячи з прогнозу макроекономічна показників розраховуються очікувані зміни на майбутній період сукупних кредитів, сукупних вкладів і недепозитних зобов'язань, що, в свою чергу, є основою для виявлення передбачуваної позиції по ліквідних коштах.
Далі на підставі спрогнозованих (першим або другим способом) значень депозитів і кредитів розраховується очікуваний надлишок або дефіцит ліквідних засобів.
У табл. 18.1 наведені прогнозовані обсяги джерел засобів і вкладень банку в активні операції банку Н. На підставі цих даних підрозділ банку з оперативного управління ліквідними коштами виявляє недолік або надлишок ліквідних коштів у найближчій перспективі (5-6 тижнів). У гр. 4 і 5 проводиться розрахунок змін джерел або вкладень від одного тижня до наступної. У гр. 6 результируются очікувані зміни. Коли зростають джерела і знижуються обсяги вкладень, спостерігається надлишок ліквідних коштів. Коли знижується обсяг джерел і ростуть вкладення, навпаки, у банку виникає додаткова потреба в ліквідних коштах.
Т а б л і на 18.1. Пропні надлишку або дефіциту ліквідних коштів за методом джерел та використання коштів банку Н, тис. руб.
Як видно з табл. 18.1, у банку Н на 2-й і 3-й тижнях липня і на 2-му тижні серпня очікується недолік ліквідних коштів. На 2-му тижні липня цей недолік викликаний тим, що очікуване зростання вкладень перевищує за обсягом очікуваний приріст джерел. На 3-й тижні липня прогнозується, з одного боку, зниження ресурсної бази на 22 млн руб. і, з іншого боку, зростання на 4,5 млн руб. вкладень в активні операції, що може призвести до дефіциту ліквідних коштів у розмірі 26,5 млн руб., і т.д.
Суть методу показників полягає у використанні для прогнозу фінансових показників - індикаторів ліквідності. До таких індикаторів відноситься коло показників, що характеризують забезпеченість банку ліквідними коштами, схильність обя-зательств достроковому вилученню, а також рівень співвідношень між окремими групами активних і пасивних операцій. Відповідно до цього методу потреба в ліквідних коштах визначається шляхом порівняння показників даного банку з показниками банків з ідентичними умовами функціонування, а також на підставі власного досвіду банківських менеджерів. Також відслідковується динаміка індикаторів ліквідності і визначається, чим викликані ті чи інші зміни і тенденції.
У табл. 18.2 наведено приклад фактичних значень ряду показників - індикаторів ліквідності банку М. На підставі спостережень за динамікою показників можна зробити наступні висновки. Грошова позиція банку практично не змінюється. Показник ні-то-позиції по коррахунках в цілому демонструє підвищення залежності банку від нестабільного виду ресурсів - коштів на кореспондентських рахунках інших банків. Кредитна активність зростає, а співвідношення депозитів змінюється на користь депозитів до запитання. Таким чином, сукупність аналізованих показників виявляє тенденцію підвищення залежності банку від нестабільних видів ресурсів (засобів на коррахунках банків і депозитів до запитання). При цьому не змінюється рівень високоліквідних коштів, але підвищується рівень ризикових вкладень. Отже, працівникам підрозділу оперативного управління ліквідними засобами слід бути готовими до зростання потреби в ліквідних коштах.
Таб л і й а 18.2. Динаміка індикаторів ліквідності банку М
Так, постійно аналізуючи стан і динаміку показників, вчасно і адекватно реагуючи на зміну ситуації, можна спрогнозувати дефіцит або надлишок ліквідних коштів у майбутньому.
Для методу структури коштів характерні такі риси. Потреба банку в ліквідних засобах оцінюється на підставі поділу зобов'язань банку за ступенем стабільності. Всі зобов'язання діляться на «гарячі гроші», ненадійні засоби і стабільні кошти. «Гарячі гроші» чуйно реагують на зміни процентних ставок, і тому схильні до значних коливань. За цим видом зобов'язань необхідно мати резерв ліквідних коштів, рівний 95% обсягу ресурсів. Ненадійні кошти менш схильні до різких коливань; по них рекомендується мати резерв ліквідних коштів у розмірі 25-30%. І нарешті, стабільні засоби - ті, ймовірність вилучення яких є найменшою. За ним створюваний резерв ліквідних коштів має дорівнювати 15% суми. При цьому суми ресурсів, за якими необхідно створення резервів у вигляді ліквідних коштів, зменшуються на суми обов'язкових резервів, що створюються банком за вимогою центрального банку.
Крім цього, при розрахунку необхідного обсягу ліквідних коштів повинні враховуватися потенційно можливі кредитні операції. В основі розрахунку потреби в ліквідних засобах кредитних операцій лежить виявлення тренда за останні періоди часу. На підставі тренда визначається плановане значення позикової заборгованості, а потім розраховується відхилення фактичної суми виданих кредитів від запланованої. Негативне відхилення фактичної суми кредитів від планової повинно у стовідсотковому обсязі забезпечуватися ліквідними коштами.
Наприклад, за складеним тренду обсяг кредитів повинен бути рівний 15 млн дол, і зростання повинен становити приблизно 8% на місяць. Фактичне значення позичкової заборгованості становить 14 млн дол Для покриття можливої потреби в кредитах банк повинен тримати резерв в сумі 2,2 млн дол (15 + 15 | 0,08 - 14 = 2,2).
Удосконаленням методу структури коштів є облік ймовірності настання різних подій при визначенні потреби в ліквідних коштах. Для того щоб передбачати можливі відхилення фактичних значень зобов'язань та кредитів від прогнозованих, в банках намагаються визначити найгіршу і найкращу можливі позиції ліквідності. Найгірша позиція може скластися при падінні депозитів нижче очікуваного рівня і зростанні попиту на кредити від кредитоспроможних клієнтів вище передбачуваного. Найкраща позиція може виявитися результатом зростання депозитів і падіння попиту на кредити. У межах найкращою і найгіршою можливих позицій ліквідності вибирається найбільш можлива, кожній з трьох позицій присвоюється коефіцієнт ймовірності і після зважування кожної з позицій визначається розрахункова потреба банку в ліквідних коштах, яка і стає орієнтиром для керівництва банка.Работнікі банку, у чиїй компетенції знаходяться управління ліквідними засобами, повинні заздалегідь раз-працювати плани виходу зі складних ситуацій на випадок фактично склався нестачі ліквідних коштів і термінового розміщення при їх надлишку.