| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.3. Виробничий попит | ||
|
Виробничий попит займає ключове положення в удосконаленні факторів виробництва. Він пред'являється на знаряддя і предмети праці, в яких втілюється науково-технічний прогрес суспільства. На його масштаби впливає міжгалузева і внутрішньогалузева спеціалізація виробництва. Величина виробничого попиту визначається обсягом виробничих капіталовкладень. Їх річний обсяг за 90-ті роки збільшився в 1,2 рази, але норма накопичення в індустріальних країнах за цей період знизилася, склавши 13,6% в 80-і і 14,3% ВВП - в 90-і роки. Структура капіталовкладень. Основна маса виробничих капіталовкладень прямувала в матеріальну базу галузей інфраструктури та сфери послуг. Стабільним пріоритетом користувалися інвестиції в транспорт і зв'язок, що відображало сталість потреб в створенні умов для ефективного функціонування як сфери виробництва, так і сфери споживання. Майже подвоїлася частка вкладень у перетворення фінансової системи, що обумовлено значним розширенням її функцій, зокрема, з обслуговування населення. Домінуючою тенденцією в технологічній структурі основних фондів, як зазначалося в гл. 14, було підвищення активної частини - машин і устаткування, а в останній - підвищення частки сучасної електронної та електрифікованої техніки. Наприкінці 90-х років вона становила до 30% по всьому господарству, що було основним зрушенням у технологічній структурі капіталовкладень в останній чверті XX століття. Проміжна продукція. У галузях матеріального виробництва західних країн високо розвинений ринок проміжної продукції, представлений сировиною, різними допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, які виступають предметами внутрішньо-і міжгалузевого обміну. Головними споживачами проміжної продукції є обробна промисловість і будівництво. У провідних країнах частка проміжної продукції складає близько 60% валового виробництва галузей матеріального сектора. Об'єктивна основа високої частки проміжної продукції - дедалі глибша спеціалізація виробництва. Відбувається послідовне виділення зі складу підприємств окремих стадій технологічного процесу, випуску частин кінцевого продукту і передача його окремим, самостійним підприємствам. Перехід до більш дробовим і досконалим видам предметної та технологічної спеціалізації дозволяв значно підвищувати продуктивність праці та інші техніко-економічні показники, що сприяло задоволенню попиту за нижчими цінами. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||