| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.4. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ | ||
|
Грошово-кредитне регулювання здійснюється у два етапи. На першому центральний банк впливає на обсяг грошової маси, рівень процентних ставок, на другому відомості про зміни даних факторів передаються в сферу виробництва, і тим самим виявляється вплив на обсяг національного доходу, рівень цін, зайнятість, темпи економічного розвитку. Основними інструментами ^ грошово-кредитної політики є: 1) операції на відкритому ринку; 2) зміна норм обов'язкових резервів; 3) зміна облікової ставки. Операції на відкритому ринку-найбільш важливий оперативний інструмент, за допомогою якого центральний банк може впливати на обсяг наявних у банків вільних резервів, а значить, і на пропозицію грошей. Сутність таких операцій полягає в купівлі-продажу державних цінних паперів на ринку. Якщо центральний банк купує їх, наприклад, у комерційних банків, то на відповідну суму збільшує обов'язкові резерви останніх. В результаті розширюються можливості створення банками нових кредитних грошей, збільшується пропозиція грошей. Для того щоб зменшити кількість грошей в обігу, центральний банк продає державні цінні папери на відкритому ринку. При покупці їх комерційними банками він списує відповідну суму з резервних рахунків цих банків, тим самим зменшуючи їх резерви, а значить, і здатність створення грошей шляхом кредитування. Такий інструмент грошово-кредитної політики, як зміни норм обов'язкових резервів, використовується досить рідко, так як його часте застосування може негативно позначитися на грошово-кредитній сфері. Як відомо, норма обов'язкових резервів впливає на обсяг надлишкових резервів банку і, отже, на його можливості створення нових грошей. Її підвищення веде до скорочення надлишкових резервів. У цьому випадку банки можуть залишити колишні обов'язкові резерви, але тоді відповідно скоротяться їх можливості створення нових грошей. Якщо ж банки захочуть збільшити свої обов'язкові резерви, то будуть змушені частину грошей з поточних рахунків перевести в обов'язкові резерви, що зменшить кількість грошей в обігу. Отже, підвищення норми веде до скорочення пропозиції грошей, а зниження переводить частину обов'язкових резервів в надлишкові і тим самим розширює можливості банків до кредитування, тобто збільшує пропозицію грошей. Крім загальних інструментів грошово-кредитної політики існують і селективні. Вони спрямовані на регламентацію окремих форм кредиту, умов кредитування. До них можна віднести обмеження розмірів кредиту для окремих галузей; зміна умов видачі споживчих, іпотечних позичок і т. д. Слід підкреслити, що центральний банк використовує сукупність інструментів при реалізації грошово-кредитної політики. Залежно від стану економіки країни проводиться політика "дорогих" або "дешевих" грошей. У період інфляції центральний банк здійснює політику "дорогих" грошей (політику кредитної рестрикції), спрямовану на скорочення пропозиції грошей (або зменшення темпів зростання грошової маси). Для цього центральний банк продає державні цінні папери на відкритому ринку; збільшує норму обов'язкових резервів; підвищує облікову ставку. Політика "дешевих" грошей (експансіоністська грошово-кре-дітно політика) проводиться в періоди спаду виробництва, коли необхідно стимулювати ділову активність. Вона полягає у збільшенні пропозиції грошей: центральний банк купує державні цінні папери у комерційних банків, населення; знижує резервну норму; знижує облікову ставку. Національний банк Республіки Білорусь в даний час проводить політику "дорогих" грошей. В умовах інфляції вона на направлена на поступове зниження темпів зростання рівня цін, стабілізації курсу білоруського рубля, активізацію інвестиційного процесу, забезпечення кредитної підтримки пріоритетних напрямів розвитку економіки країни. Для досягнення цих цілей передбачений ряд заходів: підтримання реальних процентних ставок на грошовому ринку на позитивному рівні; збільшення та раціональне використання золотовалютних резервів держави; участь Національного банку та комерційних банків у фі-нансування дефіциту республіканського бюджету в межах , передбачених Законом про бюджет; розширення участі банків в інвестиційному кредитуванні реального сектора економіки за рахунок підвищення частки довгострокових ресурсів; розвиток і зміцнення банківської системи шляхом розширення її ресурсної бази (за рахунок збільшення вкладів населення, власного капіталу і статутного фонду), оптимізації структури активів і пасивів, зниження всіх видів ризику, підвищення якості управління; продовження робіт з інтеграції платіжної системи Республіки Білорусь з платіжною системою Російської Федерації ІТ. д. Ці та інші заходи дозволять обмежити вплив монетарних чинників на зростання цін, стимулювати економічне зростання. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||