19.1. Сутність світової економіки. Міжнародний поділ праці. Міжнародні економічні відносини: сутність і форми
Отже, світове господарство - це багаторівнева, глобальна економічна система, сукупність національних господарств окремих країн, що беруть участь у міжнародному поділі праці та пов'язаних системою международнихеко-номіческіхотношеній (рис. 19.1).
Рис. 19.1. Світове господарство
Міжнародний поділ праці (МРТ)-це устойчи - вая спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якими країни обмінюються між собою; сукупність особеннихобособленних, але взаємопов'язаних видів суспільної праці. Всі країни світу в тій чи іншій мірі включені в систему МРТ - важливий фактор економії праці і зростання його продуктивності. Між суспільним поділом праці та науково-технічним прогресом (НТП) існує тісний взаємозв'язок: перший створює умови виникнення і розвитку техніки, останній стимулює поглиблення поділу праці.
природні (географічне положення і розмір території країни, грунтово-кліматичні умови, наявність природних ресурсів, площа сільськогосподарських угідь і т.п .);
техніко-економічні (ступінь освоєння досягнень НТР, можливості заміни природної сировини, впровадження нових технологій, зниження трудомісткості продукції);
соціально-економічні (типи господарської системи в тій чи іншій країні, історично сформовані відносини між країнами, ідеологія, релігія, зовнішня і внутрішня політика, що проводиться країною). Сукупність усіх цих факторів визначає різні
види спеціалізації країн:
природну, що виникає на основі відмінностей в природно-кліматичних умовах;
міжгалузеву (предметну), породжувану індустріалізацією виробництва;
внутрігалузеву (подетальної), застосовувану при виробництві окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.
Спеціалізація країни на виробництві тієї чи іншої продукції веде до підвищення ефективності використання її ресурсів, дозволяє повніше і з меншими витратами задовольняти потреби суспільства.
Одночасно з міжнародною спеціалізацією відбувається кооперування виробництва (від лат. «ЕоорегаІо» - «співробітництво») - об'єднання підприємств різних країн у єдиному виробничому процесі.
Поглиблення міжнародного поділу праці та процес кооперування виробництва призвели до розвитку стійких економічних зв'язків між країнами, виходу процесу відтворення за рамки національних кордонів. Інтернаціоналізація господарського життя, породжена НТР, у другій половині
XX в. стала провідною тенденцією розвитку сучасного світового співтовариства, яке об'єднує сьогодні понад 180 країн.
На базі міжнародного поділу праці між країнами виникають міжнародні економічні відносини - система економічних зв'язків між суб'єктами господарської де-ності різних країн. Основні форми міжнародних економічних відносин:
міжнародна торгівля;
міжнародна міграція капіталу і міжнародний кредит;
міжнародна міграція робочої сили;
міжнародні валютно-кредитні відносини;
міжнародне науково-технічне і виробниче
Необхідна умова включення країни в систему міжнарод-них економічних відносин - відкритість економічної системи, тобто можливість надходження в країну товарів, капіталу, робочої сили, технологій з інших країн. Ступінь відкритості економіки багато в чому залежить від структури виробництва: чим більше в країні питома вага видобувних галузей, галузей важкої промисловості, тим менше її участь у міжнародному поділі праці і менше відкритість економіки, чим більше питома вага виробництва сучасної складної, наукомісткої продукції, тим більше відкритість економіки.
Отже, відкрита економічна система орієнтована на максимальну участь у світових господарських зв'язках і в міжнародному поділі праці.
Інший показник ступеня відкритості - експортна квота (відношення вартості експорту до вартості внутрішнього продукту або ж обсяг експорту на душу населення).
Особливість сучасного економічного розвитку полягає у випереджаючому зростанні світової торгівлі по відношенню до світового виробництва. Міжнародна спеціалізація вигідна національній економіці і сприяє збільшенню обсягів світового виробництва. Разом з тим відкритістю економіки не усуваються двох різноспрямовані тенденції в розвитку всесвітнього господарства - посилення орієнтації національно-державних економічних утворень на вільну торгівлю (фритрейдерство) і прагнення до захисту внутрішнього ринку (протекціонізм). Їх поєднання в тій чи іншій пропорції лежить в основі зовнішньоекономічної політики держави.
Протилежність відкритої економіки-закрита економіка, орієнтована на повне національне самозабезпечення; це незалежна господарська система з обмежений-ними зовнішньоекономічними зв'язками, здатна забезпечити себе всім необхідним. Історичний досвід показує, що закритість економіки, прагнення в усьому спиратися на власні сили ведуть до ізоляції, зниження ефективності виробництва, падіння рівня життя. Типовим прикладом країни з закритою економікою донедавна була Албанія, сьогодні - Північна Корея (КНДР).