19.2. Світова торгівля. Зовнішньоторговельна політика
Світовий ринок - це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих один з одним національнихринков окремих країн, що беруть участь у міжнародному поділі праці та пов'язаних один з одним системою міжнародних економічнихвідносин.
Развитиемеждународнойторговли:
дозволяє подолати обмеженість національної ресурсної бази;
розширює ємність внутрішнього ринку і встановлює
зв'язку національного ринку сміровим;
забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва;
розширює виробничі можливості країн (происхо
дит зсув кривої производственныхвозможностей вправо);
5) веде куглубленію спеціалізації виробництва, підвищенню на цій основі ефективності використання ресурсів та збільшення обсягу виробництва. Світова торгівля формується на базі зовнішньої торгівлі, здійснюваної різними країнами.
Зовнішня торгівля - торгівля між країнами, що складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг, здійснюється переважно через комерційні угоди, що оформляються зовнішньоторговельними контрактами, і регулюється державою. Про цією метою використовуються митні тарифи, ліцензування та інші тарифні обмеження, а також пряме і непряме субсидування експорту та інші засоби. Правовою базою для ведення зовнішньої торгівлі є торгові договори та угоди про платежі, а також кредитні і інші домовленості.
Існують наступні відмінності зовнішньої торгівлі від внутрішньої.
Товари та послуги на світовому рівні менш мобільні, ніж усередині країни.
При розрахунках кожна країна використовує свою національну валюту, звідси необхідність зіставлення валютразлічних держав.
Зовнішня торгівля більшою мірою схильна государ-ственному контролю, ніж внутрішня.
залежать від конкурентоспроможності вироблених товарів, на рівень якої впливають:
забезпеченість країни ресурсами (факторами виробниц-ства), в т. ч. і такими, як інформація, технологія;
ємність і вимоги внутрішнього ринку до якості продукції;
рівень розвитку зв'язків експортних галузей з сполученими галузями і виробництвами;
стратегія фірм, їх організаційна структура, ступінь розвитку конкуренції на внутрішньому ринку.
На стабільний і постійний ріст міжнародної торгівлі впливають:
поглиблення міжнародного поділу праці та інтерна-ціоналізація виробництва;
НТР, сприяє створенню нових галузей економіки і прискорює реконструкцію старих;
активна діяльність транснаціональних компаній на світовому ринку;
лібералізація міжнародної торгівлі;
розвиток процесів торгово -економічної інтеграції, усунення міждержавних бар'єрів, формування зон вільної торгівлі та ін
Зовнішня торгівля - об'єкт пильної уваги государ-ства. Існують два основних види внешнеторговойполіті-ки - політика вільної торгівлі та політика протекціонізму.
Вільна торгівля - це політика невтручання держави у зовнішньоторговельні відносини підприємців, що припускає відсутність будь-яких зовнішньоторго-вихограніченій.
Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Політика протекціонізму здійснюється за допомогою прямого і непрямого обмеження ввезення іноземних товарів і підтримки національного експорту. Вона може проводитися щодо окремих країн або окремих видів товарів, захищати певні галузі, носити односторонній або колективний характер (протекціонізм групи країн відносно країн, що не входять в угрупування). Політика протекціонізму здійснюється тарифними і нетарифними методами (рис. 19.2).
Мита встановлюються у вигляді твердої ставки за одиницю товару або у вигляді відсотка до ціни товару.
Рис. 19.2. Методи протекціонізму
1) Мита можуть бути:
диференціальними, що призначають різні ставки на однакові товари;
преференційними - встановлювані для всіх або-яких товарів окремих країн і не поширювані на товари інших країн;
Протекційне - встановлювані на окремі товари з метою утруднити проникнення цих товарів на внутрішній ринок.
Поряд з тарифними методами регулювання зовнішньої
торгівлі широко використовуються нетарифні методи, що представляють собою адміністративне регулювання зовнішньої
торгівлі шляхом:
квотування експорту-імпорту-встановлення в кількісному або вартісному вираженні граничного обсягу (квот) на ввезення або вивезення товарів;
введення державної монополії на торгівлю певними товарами;
3) ліцензування-вимоги отримання від державних органів дозволу на імпорт або експорт товарів у встановленому кількості за певний проміжок часу;
добровільного обмеження експорту-прийняття експортером зобов'язання обмежити або не розширювати обсяг експорту;
введення технічних і санітарних стандартів;
оподаткування імпортної продукції;
видачі субсидій - грошових виплат, спрямованих на підтримку національних експортерів і непряму дискримінацію імпорту. Субсидії часто приймають форму кредитів, що видаються державними банками під відсоток нижче ринкового.