19.3. Валюта: сутність і види. Міжнародні валютні відносини
базисна валюта, що служить в даній країні основою для визначення курсів інших валют;
замкнута (неконвертована) валюта, використовувана в межах однієї країни ;
конвертована (оборотна) валюта, вільно обмінюється на іншу валюту;
м'яка валюта, нестійка по відношенню до власного номіналу і до курсів валют інших країн;
національна валюта, що випускається центральним банком даної держави і має ходіння на території даної країни;
валюта платежу - валюта, в якій здійснюється оплата за поставлені товари при зовнішньоторговельної угоді;
валюта угоди - валюта, в якій встановлюється ціна товару в зовнішньоторговельному контракті або виражається сума наданого іноземного кредиту;
тверда валюта, тобто стійка валюта зі стабільним курсом;
валюта ціни - грошова одиниця, в якій виражається ціна, зазначена в контракті.
У ході здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій між приватними особами, фірмами, банками, урядами, міжнародними організаціями
виникають валютні відносини - сукупність економіч-них відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей на міровомринке (рис. 19.3).
Рис. 19.3. Валютні відносини
Комплекс правових норм та інститутів, що регулюють валютні відносини, являє собою валютний механізм країни. Сукупність валютних відносин і валютного механізму утворює валютну систему.
Кожна держава, будучи незалежним і самостійним економічним суб'єктом, саме визначає форму організації валютних відносин, тобто має свою національну валютну систему. Її основні елементи:
національна валютна одиниця (грошова одиниця даної країни, що використовується у зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами);
паритет національної валюти (співвідношення між національною та іноземній валютами, яке встановлюється в законодавчі порядку) або режим (механізм формування) валютного (обмінного) курсу;
умови оборотності (конвертованості) валюти;
наявність або відсутність валютних обмежень;
порядок осуществлениямеждународныхрасчетов;
статус національних органів і установ, регулюю-щіхвалютниеотношенія, та ін
Обмін однієї валюти на іншу здійснюється в процесі купівлі однієї і продажу іншої валюти на валютних ринках. Валютний ринок - це система соціально-економічних і організаційних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти.
Валютні ринки-це конкурентні ринки, які характеризуються великим числом покупців і продавців, що торгують таким стандартним товаром, як рубль, долар, ієна, євро і т.д.
Обсяги, умови продажів валют, їх курси в чому залежать від наявності або відсутності валютних обмежень, які встановлюються державою, що знаходить своє відображення в характері оборотності, або конвертованості (від лат. Согоеііо - «змінювати, звертати ») валют.
Конвертованість (оборотність) - це певний валютно-фінансовий режим, що дозволяє в ході всіх або певних зовнішньоекономічних операцій здійснювати вільний обмін національних грошових одиниць на іноземні валютні одиниці. Конвертованість означає, що національна валюта в тій чи іншій мірі виконує функцію світових грошей. З точки зору конвертованості всі валюти умовно можна розділити на три групи: вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані і неконвертовані (замкнуті).
Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, вільно обмінюється на грошові одиниці інших країн, і міжнародні платіжні засоби, які можуть викорис-зоваться будь-яким власником для розрахунків за міжнародними операціями без будь-яких обмежень. Вона володіє повною внутрішньої і зовнішньої оборотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.
Валютне регулювання - це комплекс заходів, підпри-нима державою з регулювання курсу національної валюти. Існує п'ять основних методів регулювання валютного курсу:
фінансування сальдо платіжного балансу країни через зміну резервів і зобов'язань. Застосування даного методу може бути тимчасовим або постійним;
валютний контроль;
плаваючі валютні курси;
фіксовані валютні курси;
комбінаціярежімов валютних курсів: а) змінювані паритети валют;
керовані режими («плавання», «змінна прив'язка», «повзе прив'язка», «брудна плавання»).
Валютна політика Російської Федерації-комплекс за-ходів, що проводяться Російською державою та Центральним банком в сфері валютних відносин і грошового обігу з метою впливу на економіку країни і купівельну спо-собность російського рубля. Валютна політика не мета, а середовищ-ство проведення економічних реформ в РФ.
Валютна політика виконує роль сполучної ланки національної та світової економіки, це важливий інструмент створення передумов інтеграції економіки України у світогосподарські зв'язки, одна з ознак захисту її товарної маси від нееквівалентного обміну і економічного суверенітету.
Цілі валютної політики Російської Федерації в перехідний період від командно-адміністративної економіки до ринкових відносин:
припинення загальної доларизації всієї країни;
підтримка стабільності національної валюти - россий-ського рубля, тобто стабільного курсу по відношенню до валют інших країн;
досягнення і підтримку конвертованості рубля. 1.