Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Плотницький М. І., Лобкович Е.І., Муталімов М. Г.. КУРС ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ (Підручник), 2003 - перейти до змісту підручника

20.2. СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

При вузької трактуванні визначення "світове господарство" перераховані групи світогосподарських відносин виступають і в якості основних елементів структури світового господарства. Однак структуру світового господарства можна не тільки розглядає вать з точки зору різних груп міжнародних економічних відносин, але і виділяти різні групи країн, що входять в неї. Такий підхід характерний для широкого трактування світового господарства. Найпоширенішим критерієм класифікації країн світового співтовариства є ступінь їхньої розвиненості. З цієї точки зору виділяються дві великі групи країн: 1) індустріально розвинені країни, 2) країни, які не пройшли стадію індустріалізації.
В основі такого розподілу лежать теорії американських соціологів У.Ростоу і Д. Белла, згідно з якими виділяють різні етапи економічного розвитку суспільства. Вони відображають сучасний стан світової економіки, оскільки різні країни світу перебувають сьогодні на різних стадіях економічного розвитку. В якості основних ознак такого поділу виступають технічна оснащеність виробництва, темпи і якість економічного зростання, рівень доходу на душу населення.
До першої групи відносяться такі індустріально розвинені країни, як США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія і більшість країн Західної Європи. Це країни з розлогою ринковою економікою, заснованої на великих ресурсах основного капіталу, передових технологіях, кваліфікованих трудових ресурсах. Для них характерний високий показник ВВП на душу населення. Ця група країн відрізняється порівняно низькими, але стійкими темпами економічного зростання (середньорічні темпи зростання в ній становлять 1-2% ВВП). Їм властиві не кількісні, а якісні перетворення.
Друга група дуже диференційована. Сюди відносяться стра-ни, які ще не пройшли стадію індустріалізації і знаходяться на різних щаблях економічного розвитку: це держави з відносно розвиненими продуктивними силами і відносно високим рівнем доходу і країни відсталі, бідні, де існують проблеми голоду і злиднів. Для більшості країн цієї групи характерні більш високі темпи зростання економіки в порівнянні з країнами, що відносяться до першої групи (від 3-4 до 8-10% ВВП).
Серед країн, що входять у другу групу, можна виділити:
по-перше, групу країн-експортерів нафти (Саудівська Ара-вия, Кувейт). Їх не можна віднести до числа індустріальних, але рівень ВВП на душу населення завдяки експорту нафти великий;
по-друге, нові індустріальні країни. Вперше цей термін прозвучав в середині 70-х рр.. XX в., Коли розвинені країни Потовк-нулісь на ринках промислової продукції з різким посиленням конкуренції з боку невеликої групи розвиваються держав і територій - Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сін-1. Гапура, Бразилії та Мексики. У світовій пресі цю "шістку" стали називати новими індустріальними країнами. Від інших раз-Віва держав вони відрізнялися високими темпами зростання економіки та експорту промислових товарів, швидкими і кар-дінальнимі зрушеннями в структурі народного господарства і суспільства. З плином часу кількість нових індустріальних країн поповнилося: до них стали відносити Туреччину, Індію, Малайзію, Аргентину, Таїланд, Індонезію, навіть КНР.
В даний час західні економісти виділяють вже п'ять груп нових індустріальних країн - країни Східної Азії, Латинської Америки, АСЕАН, західно-(Іспанія, Португалія, Греція, Ірландія) і східноєвропейські (колишня НДР, Угорщина, Чехія і Словаччина).
За всіма параметрами розвитку цю групу очолює "четвірка драконів" Східної Азії: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. На їх частку припадає понад 40% промислового експорту країн, у тому числі машин і устаткування - 46%, металу - 44, текстилю - 40%. Темпи економічного розвитку "другого ешелону" Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни) дещо нижче, але проте дозволяють їм триматися в лідерах світу, що розвивається. Особливо значними є результати економічного розвитку Малайзії і Таїланду, де приріст ВВП на душу населення в останні роки стійко тримається на рівні 4-6%. Слідом за "четвіркою драконів" ці країни активно освоюють світові ринки. Наприклад, частка Малайзії і Таїланду в світовому експорті за 1981-1989 рр.. зросла з 0,635 до 0,866% і з 0,379 до 0,694% відповідно;
по-третє, слаборазвітиеі економічно відсталі країни (більшість країн світу, розташованих в Африці, Азії і Латинської Америки). Ці країни, у свою чергу, діляться на дві категорії: найбільш бідні країни світу (Чад, Бангладеш, Ефіопія) і країни із середнім доходом;
по-четверте, особливу групу утворюють більшість країн Східної Європи та СНД з перехідною до ринку економікою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz