| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
20.3. Інтернаціоналізації господарського життя ТА ЇЇ ФОРМИ | ||
|
Сфера міжнародного поділу праці охоплює йсе форми спеціалізації: галузеву (на експорт працює певна галузь економіки); міжгалузеву, або предметну (на експорт випускається окремий продукт, при виробництві якого країна володіє техніко-економічними перевагами); подетальної, або внутрігалузеву (країна спеціалізується на випуску частини якого-небудь продукту). Перехід в останні десятиліття розвинених країн на нову тех-нологічних базу, створення нових інформаційних коммуни-каций, виникнення сучасних засобів зв'язку супроводжуються бурхливим розвитком таких форм інтернаціоналізації, як ін-тернаціоналізація валютних і фінансово-кредитних відносин , а також наукових і технічних досліджень. Вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, її якісно новим етапом є міжнародна економічна інтеграція, яка передбачає зближення, взаімопріспособляемость національних господарств і проведення ними узгодженої міждержавної економічної політики. До основних форм інтеграційних об'єднань належать: митний союз, в результаті якого всередині угруповання вільно переміщаються товари та послуги (що ліквідує- обходимость змісту митної служби на внутрішніх гра-ницах), а щодо третіх країн проводиться єдина митниць-ная політика; загальний ринок, що означає ліквідацію митних бар'єрів не тільки для руху товарів і послуг, а й для переміщення інших факторів виробництва (міграції робочої сили і капіталу); економічний союз, що припускає крім ліквідації митних бар'єрів проведення країнами-учасницями єдиної економічної політики і створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів; валютний союз, що означає загальні для всіх країн-учасниць валюту, центральний банк, єдину економічну і валют-но-фінансову політику; єдиний економічний простір, в рамках якого ус-траняются все обмеження в торгівлі, встановлюється свобода пересування людей, капіталів, товарів, послуг, гармонізуються стандарти і технічні норми. Найбільш яскравим прикладом розвитку інтеграції є дві інтеграційні угруповання, що сформувалися в Західній Європі. Це Європейський союз (ЄС) і Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Якщо інтеграційні процеси в ЄАВТ звелися до створення зони вільної торгівлі, то Європейський союз еволюціонує від митного союзу до економічного з перспективою створення валютно-економічного союзу, а згодом і європейського економічного простору. Показниками інтернаціоналізації господарського життя є ступінь залученості національних господарств у всесвітнє розподіл праці, інтенсивність участі країни в міжнародному обміні, яка визначається як експортна чи експортно-імпортна квота, тобто відношення вартості експорту або експорту та імпорту до вартості валового внутрішнього продукту. Дані показники характеризують ступінь "відкритості" економіки, її залученості в світогосподарські зв'язки. Як правило, ступінь відкритості вище в тих країнах, які більш розвинені економічно, більше залежать від імпортної сировини і загальний економічний потенціал яких невисокий. У взаєминах країн-учасниць СНД проявляється така глобальна тенденція, як прагнення до транснаціоналізації хо-дарської життя. Це виражається в переорієнтації на міжна-рідні стандарти, світові ціни, в організації транснаціонали-них корпорацій, розширенні міжнародної міграції робітників і фахівців, створенні міжнародних наукових центрів і т.д. Становлення і розвиток сучасних продуктивних сил і економічних відносин між різними країнами не може здійснюватися без відповідної всесвітньої інфраструктури, окремі елементи якої виникли ще при зародженні мі-ровой торгівлі та формуванні світового ринку. Складовими частинами світової інфраструктури є морський, річковий, повітряний, залізничний і автомобільний транспорт з си-стемой транспортних засобів і умов їх функціонування; трубопроводи для передачі нафти, газу та інших продуктів; миро-вая мережу інформаційних комунікацій. Вони забезпечують фун-кціонірованіе практично всіх галузей і сфер економіки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||