| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
20.3. Таїланд | ||
|
Примітною особливістю Таїланду є те, що до-статочно часта зміна урядів, у тому числі в результаті військових переворотів, не відбилася на динаміці розвитку економіки країни: середньорічні темпи приросту ВВП з кінця 50-х до початку 90-х рр.. склали близько 7%, тобто були найвищими серед розглянутих країн. Цей феномен багато в чому можна пов'язати з тим, що коливання політичного курсу не впливали негативно на передбачуваність економічної політики. Наступність господарської стратегії змінюють один одного адміністрацій сприяла формуванню інвестиційного середовища, однаково сприятливою для вітчизняного та іноземного бізнесу. Відмінними рисами економічного курсу протягом 60-90-х рр.. були консерватизм бюджетно-фінансової політики, яка полягала у підтримці збалансованого бюджету; обмежене втручання держави в економічні процеси; гнучке поєднання імпортозаміщення та розвитку експортних галузей як засобу інтеграції країни у світове господарство. Зовнішні фактори розвитку Вплив держави на економічні процеси в найбільш чіткою формі проглядалося в промисловій політиці. Зокрема, маневруючи бюджетними і кредитними ресурсами, надаючи пільги інвесторам, а також зовнішньоторго-18-623 ші привілеї експортерам промислової продукції, уряд домагався випереджаючого зростання національної інду-стрії в 70-90-і рр.. на основі пріоритетного розвитку ряду експортних галузей обробної промисловості, включаючи текстильну, швейну, взуттєву, харчову і деякі інші. У 80-90-і г г, все більша увага стала приділятися наращіваніго потужностей капіталомістких галузей: електротехнічної, електронної, нафтохімічної та целюлозно-паперової. Частка сировинних товарів в експорті країни скоротилася з 92% в 1970 р. до 25% в 1996 р. Відповідно, частка продукцйі обробної промисловості збільшилася до 75%. Разом з тим до середини 90-х рр.. стали виявлятися негативні сторони. Так, швидке економічне зростання супроводжувалося збільшенням заробітної плати в промисловості, що негативно позначилося на конкурентоспроможності таїландського експорту, основу якого складають трудомісткі товари. Уповільнення темпів нарощування експорту, на який припадає 1/3 ВВП, стримувало економічне зростання. У той же час продовжував розширюватися імпорт інвестиційного обладнання, що призвело до наростання дефіциту платіжного балансу. Спроби покрити брак інвестицій за рахунок залучення короткострокових капіталів посилювало вразливість таїландської економіки з боку коливань кон'юнктури світового фінансового ринку. Спекулятивний капітал, залучений в країну в період економічного буму можливістю вигідно брати участь в операціях з нерухомістю, переключився на валюту та цінні папери. Тому логічно, що Східноазіатський криза почалася влітку 1997 г, з ухуд-вдеійя валютно-фінансового становища Таїланду і падіння курсу таїландського бата. У 1998 р. ВВП країни знизився на 8%. Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку На відміну від Малайзії Таїланд виробляє антикризову стратегію в тісній кооперації з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед з МВФ. Отримавши від останнього кредитну підтримку в розмірі 17 млрд дол, уряд активно Серйозний тиск на економіку роблять внутрішні і зовнішні боргові зобов'язання Таїланду, сукупний обсяг яких становить близько 200% ВВП. Йдучи на співпрацю з МВФ, Таїланд прагне адаптувати рекомендації зарубіжних експертів до конкретних реалій країни. Зокрема, Бангкоку вдалося отримати згоду МВФ на тимчасове збереження дефіцитного сальдо бюджету в розмірі 1-2% ВВП з тим, щоб підтримати соціально-економічну стабільність в країні. Нормалізація положення у фінансовій сфері розглядається в Таїланді як обов'язкове, але не єдина умова подолання наслідків кризи. Ключове значення набуває проведення в економіці структурної перебудови. З одного боку, уряд контролює кредитне забезпечення банками фінансових потреб сільського господарства, що життєво важливо для сталого розвитку Таїланду, з іншого - ініціюється проведення освітньої реформи як одного з ключових умов структурних перетворень, що передбачають зрушення на користь перспективних галузей машинобудування (автомобілебудування, електроніки, електротехніки і ряду інших). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||