| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
20.6. Організації системи ООН | ||
|
Система Організації Об'єднаних Націй складається з головних і допоміжних органів, спеціалізованих організацій та установ і автономних організацій, що є складовою частиною у системі ООН. До числа головних органів відносяться: Генеральна асамблея (ГА); Рада безпеки (РБ); Міжнародний Суд і Секретаріат. Допоміжні органи, які виявляться необхідними, засновуються у відповідності до Статуту. Система ООН включає ряд програм, рад і комісій, що здійснюють покладені на них функції. Розглянемо внутрішню структуру міжнародних економічних організацій системи ООН. Генеральна асамблея є її головним органом. Вона уповноважена вирішувати будь-які питання в рамках Статуту організації. Генеральна асамблея виносить резолюції, які, хоча і не є обов'язковими для її членів, все ж роблять помітний вплив на світову політику та розвиток міжнародного права. За час існування прийнято 10 тис. резолюцій. Генеральна асамблея остаточно затверджує всі міжнародні конвенції з економічних питань. В її структурі економічними про-блемами займаються: Комітет з економічних та фінансових питань, що виробляє резолюції до пленарних засідань Генеральної асамблеї; Комісія ООН з права міжнародної торгівлі - ЮНСІТ - РАЛ, що займається гармонізацією та уніфікацією правових норм у міжнародній торгівлі; Комісія з міжнародного права, що працює над розвитком і кодифікацією міжнародного права; Комітет з інвестицій, який надає сприяння в розмі-щении інвестицій із коштів фондів, що знаходяться під контролем ООН. Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) є найважливішим органом ООН, що відповідають за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН. У функції ЕКОСОР входять: - проведення досліджень і складання доповідей з міжнародних питань в галузі економічної та соціальної сфер, культури, освіти, охорони здоров'я та подання з цих питань рекомендацій Генеральній асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам; обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і вироблення рекомендацій щодо політики з цих проблем для держав- членів і системи ООН загалом; контроль і оцінка здійснення загальної стратегії політики та першочергових завдань, встановлених Генеральною асамблеєю в економічній, соціальній і суміжних областях; забезпечення узгодження і послідовне практичне оперативне здійснення на комплексній основі відповідних директивних рішень і рекомендацій, прийнятих на конференціях ООН та інших форумах в рамках системи ООН, після їх затвердження Асамблеєю і / або ЕКОСОР; забезпечення загальної координації діяльності організацій системи ООН в економічній, соціальній і суміжних областях з метою здійснення першочергових завдань, встановлених Генеральною Асамблеєю для системи в цілому; проведення всебічних оглядів політики в області оперативної діяльності у всій системі ООН. шість функціональних комісій та підкомісій - соціального розвитку, з контролю за наркотичними засобами, з науки і техніки з метою розвитку, з підтримання сталого розвитку, за статистикою, по транснаціональним корпораціям; п'ять регіональних комісій - Європи, країн Азії і Тихого океану, Африки, Латинської Америки і Карибського басейну, Західної Азії; два постійні комітети - для програм і координації, по безпосереднім організаціям; сім органів-експертів - Комітет з розвитку планування, Спеціальна група експертів з міжнародного співробітництва в галузі оподаткування, комітети з транспортування небезпечних вантажів, з економічних, соціальних і культурних прав, по національних ресурсів, за новими і поновлюваних джерел енергії та використання енергії та з метою розвитку, а також зустрічі експертів з державного управління та фінансів. Цілями регіональних комісій є вивчення економічних і технологічних проблем відповідних регіонів світу, розробка заходів та засобів з надання сприяння економічному та соціальному розвитку регіональних членів шляхом координації їх дій та проведення узгодженої політики, спрямованої на вирішення кардинальних завдань розвитку галузей економіки та внутрішньорегіональної торгівлі. Крім безпосередніх органів ООН в її систему входять спеціалізовані установи та міжурядові організації включають: фонди та програми ООН; спеціалізовані установи ООН ; автономні організації, пов'язані з ООН. Зупинимося на найбільш важливих організаціях першої групи. Фонд розвитку інвестицій сприяє розвиваю-щимся країнам шляхом доповнення існуючих джерел фі-нансування наданням допомоги та позик. Ресурси фонду утворюються з добровільних внесків і оцінюються в 40 млн дол Програма розвитку ООН (ПРООН) являє собою найбільшу організацію системи ООН, що фінансує багато-галузеву економічну і технічну допомогу. Її ресурси оцінюються в 1 млрд дол і постійно поповнюються країнами-донорами, в число яких входять більшість розвинених і круп-ні країни, що розвиваються. ПРООН займається ключовими аспек-тами сталого розвитку та основними глобальними проблемами: викоріненням бідності, відновленням довкілля, забезпеченням зайнятості і т.д. Вона організовує глобальні форуми з цих проблем, такі, як Форум з проблем навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), з народонаселення і розвитку (Каїр, 1994 р.), з соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.) . Діяльність програми охоплює в даний час більше 150 країн, в яких здійснюється понад 6500 проектів. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) веде постійн-ве спостереження за навколишнім середовищем і відповідає за координацію всіх міжнародних проектів у цій сфері. Її діяльність спрямована на вирішення глобальних екологічних проблем. Всесвітня продовольча програма (ВПП) координує надання міжнародної продовольчої допомоги в слу-чаях надзвичайних ситуацій. Бюджет ВПП становить понад 1,2 млрд дол і формується в основному за рахунок внесків США (500 млн дол), ЄС (235 млн дол) та інших розвинених країн. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВО-ІС) об'єднує зусилля 18 міжурядових організацій із захисту інтелектуальної власності. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) об'єднує 168 країн для сприяння впровадженню нових промислових технологій, індустріалізації розвиваються, особливо африканських, країн, надання технічної допомоги. ЮНІДО створила Банк промислової та технологічної інформації та систему обміну науково-технічною інформацією. До значної частини інформаційних масивів є доступ в Інтернет за адресою www.unido.org. Всі організації системи ООН є джерелами безкоштовної інформації в Інтернет. Їх адреси практично завжди збігаються з абревіатурою. Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) сприяє інвестиціям в сільське господарство, передачі новітніх технологій країнам, що розвиваються, аграрним реформам. На сайті www.fao.org. є інформація про АПК всіх країн. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР) кредитує сільське господарство в країнах, що розвиваються. Всесвітній поштовий союз (ВПС) - найстаріша організація в системі ООН, заснована ще в 1865 р. Займається розвитком і модернізацією поштових служб. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) координує міжнародні зусилля у сфері розвитку метеорологічних на спостережень. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) об'єднує зусилля 190 країн для вирішення проблем охорони здоров'я людей. Міжнародна організація праці (МОП) - створена еше в 1919 р. згідно Версальського договору, в її складі 171 країна. МОП розробила Міжнародний трудовий кодекс. Вона займається проблемами зайнятості та зростання рівня життя населення, соціальними та економічними реформами у сфері праці. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) - одна з найавторитетніших між-народного організацій. Займається розвитком міжнародного співробітництва в сферах інформації, знань, культури, коммуни-каций і т.д. Серед автономних організацій, пов'язаних з ООН, відзначимо Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), в функції якого входить: - заохочення та сприяння розвитку ядерної енергетики та практичного застосуванню атомної енергії в мирних цілях, а також проведенню досліджень у цій області; надання матеріалів, послуг, устаткування і технічних засобів з метою задоволення потреб науково-дослідної роботи в галузі атомної енергії і практичного її використання в мирних цілях; сприяння обміну науково-технічною інформацією; заохочення обміну науковцями та фахівцями та їх підготовку. Інші організації системи ООН в тій чи іншій мірі були розглянуті в інших розділах підручника, зокрема, присвячених регулювання торговельних і фінансових міжнародних відносин. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||