Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Ю.А. Щербанін. СВІТОВА ЕКОНОМІКА, 2004 - перейти до змісту підручника

20.5. Ефективність діяльності

Незважаючи на спокусу розглядати міжнародні організації як повністю самостійно діючі в світовій економіці особи, здатні виявляти владу на свій власний розсуд, слід розуміти, що міжнародні організації не служать таким собі арбітром, що стояв над сутичкою і об'єктивно оцінюючим дії світових економічних агентів. Ні, міжнародні ор-ганізації тисячами ниток пов'язані з навколишнім їх світом, знаходяться в центрі протистояння різних країн, їх будівлі та офіси розташовані на території певних держав.
Авторитет міжнародних організацій багато в чому є похідною двох факторів: ступеня участі в їх роботі держав, що визначають світову політику, і їх готовність забезпечувати засобами висунуті ними ініціативи.
Перший фактор виявляється в тому, що зміна розстановки сил, що існувала на момент створення міжнародної організації, лабільність національних державних інтересів і пріоритетів неминуче ведуть до зміщення акцентів у її діяльності, ослаблення позицій одних країн і посиленню інших, а в кінцевому результаті - до зміни ролі і значення цієї організації в світовій економіці.
Другий фактор означає, що міжнародні організації (незважаючи на запевнення про рівноправність держав-учасників) по суті не можуть діяти проти інтересів тих країн, які фактично фінансують її діяльність. Так, діюча в МВФ система представництва забезпечує п'яти країнам (США, Японії, Німеччини, Франції і Великобританії) 40% голосів, тому-то МВФ реально не може надавати скільки-небудь істотного впливу на промислово розвинені країни (ЄС, США, Канаду, Японію). З урахуванням викладеного та в умовах наростаючого розриву між «багатими» і «бідними» країнами посилюється критика на адресу міжнародних організацій з боку останніх. Так, після серії потужних фінансових криз, що прокотилися по різних країнах світу наприкінці XX в. (1995 р. - Мексика, 1997 р. - Південно-Східна Азія, 1998 р. - Росія, 1999 р. - Бразилія, 2000 р. - Аргентина), різко посилилася критика на адресу МВФ як головного ідеолога проводилася в цих країнах економічної політики . Лауреат Нобелівської премії з економіки, свого часу один з провідних економістів МВФ Й. Стігліц у цьому зв'язку зазначав: «Фінансові катастрофи надмірно часті, спустошливе і зара-зительно. Але якщо настільки багато машин з'їжджає з дороги в кювет, то варто поставити питання: а чи гарна сама дорога? »За повідомленнями агентства Блумберг від допомоги МВФ мають намір відмовитися Бразилія, Еквадор, Болгарія і навіть Туреччина. Індонезія формує свій бюджет на 2004 р. з урахуванням відмови від позик. Таїланд має намір достроково погасити свою заборгованість перед фондом.
Інші економічні організації ООН також давно є об'єктами критики (зокрема, на світових економічних форумах неодноразово лунають пропозиції про скасування ЮНКТАД; багато претензій до діяльності МБРР). Крім того, розмови про реформування самої ООН, на думку деяких дослідників, ведуться з початку її утворення.
Однак необхідна коригування кола виконуваних завдань, наявних повноважень, організаційної структури і т.д. відбувається дуже повільно (якщо взагалі відбувається). Головна причина, мабуть, полягає в значному інерційному потенціалі, накопиченому міжнародною організацією за роки свого існування (як правило, відносно тривалого). Чим більше організація, тим складніше вона піддається реформуванню в силу необхідності узгодження позицій між великим числом учасників. Чималу роль грають і фінансові труднощі. Крім того, досі панує точка зору, що і в нових, змінених умовах існували міжнародні економічні інститути доцільно зберігати. Правда, в окремих випадках їм доводиться тягнути жалюгідне існування (згадаймо хоча б еконо-вів організації, які обслуговували в свій час РЕВ: Міжнародний інвестиційний банк, Банк міжнародного економічного співробітництва).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz