| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
21.1. МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ ТА ІНТЕГРАЦІЯ | ||
|
Передумовами переваг тієї чи іншої країни у виробництві певного товару (групи товарів) можуть бути як природні (значні запаси природних ресурсів, специфічні кліматичні умови, вигідне географічне по-ложение країни), так і придбані (наприклад, відносний надлишок капіталу по відношенню до інших виробничих факторів) умови. Слід також враховувати відмінності в на-нальних традиціях, смаках і перевагах жителів різних країн, а також інші фактори. Міжнародний поділ праці передбачає діалектичну єдність двох взаємопов'язаних процесів - міжнародної спеціалізації та міжнародного кооперування виробництва. Перша реалізується за двома основними напрямами - виробничим і територіальним; другий являє собою систему стійких виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами різних країн. Розширення і поглиблення процесів спеціалізації та кооперації свідчить про те, що сучасне виробництво стає все більш інтернаціональним. Однією з форм зростаючої інтернаціоналізації виробництва виступає міжнародна економічна інтеграція, що представляє собою зближення і взаімопріспособленіе національних господарств і проведення узгодженої міждержавної економічної політики. Як було зазначено в гол. 20, за критерієм наростаючої складності виділяють наступні форми інтеграції: преференційні торговельні угоди (надання країнами одна одній більш сприятливого торгового режиму, ніж третім країнам); зона вільної торгівлі (скасування митних зборів у взаємній торгівлі, але збереження національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами); митний союз (вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання і встановлення єдиного митного тарифу по відношенню до третіх країн); загальний ринок (вільне пересування всіх факторів виробництва всередині угруповання); економічний союз (на додаток до перерахованого проведення єдиної економічної політики, створення системи наддержавного регулювання соціально-економічних процесів, що протікають в регіоні). Найбільшою зрілості економічна інтеграція досягла у групі розвинених західноєвропейських країн, де утворилася ін-теграціонная угруповання, що отримала офіційну назву Європейський союз (ЄС). На сьогоднішній день в нього входять 15 країн (Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Швеція). Мета даної організації - створення економічного і валютного, а згодом і політичного союзу федеративного або конфедеративного типу. На частку ЄС припадає близько 40% промислового виробництва, понад 42% ВВП і більше половини експорту розвинених країн. Особливість сучасного етапу західноєвропейської інтеграції - зростання ролі наднаціонального регулювання, інститутів союзу за рахунок часткового обмеження прерогатив національних держав. Найважливіші наднаціональні інститути: Європейський рада, до якої входять глави держав і урядів країн-учасниць; Рада Міністрів (орган, наділений законодавчою владою); Комісія ЄС (наддержавний виконавчий орган ЄС); Європейський парламент (консультаційний і рекомендаційний орган ЄС); Європейський суд (орган, що володіє повноваженнями верховної судової влади). З інших інтеграційних угруповань можна назвати Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА), що об'єднує США, Канаду і Мексику; Угода про вільну торгівлю (ЦЕФТА), що об'єднує Угорщину, Польщу, Словаччину та Чехію. У країнах інтеграційні тенденції виражені слабше. Це викликано великим розкидом в рівнях економічного і політичного розвитку молодих держав; імпортної прихильністю останніх до ринків розвинених країн; недостатньою розвиненістю інфраструктури; політичною нестабільністю в ряді країн. Проте інтеграційні процеси охоплюють і "третій світ". В даний час налічується близько півтора десятків регіональних економічних угруповань країн (Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС), Співтовариство розвитку півдня Африки (САДК), Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК), Загальний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАСТ), Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР), Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) та ін.) | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||