Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Плотницький М. І., Лобкович Е.І., Муталімов М. Г.. КУРС ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ (Підручник), 2003 - перейти до змісту підручника

21.1. МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ ТА ІНТЕГРАЦІЯ

Міжнародний поділ праці (МРТ) - об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного та іншого співробітництва між країнами світу. Основним спонукальним мотивом міжнародного поділу праці для всіх країн світу незалежно від соціальних та економічних відмінностей є їх прагнення до отримання економічних вигод від участі в ньому. Міжнародний поділ праці - це засіб, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва. Окремі країни можуть виграти за рахунок спеціалізації на товарах, які вони в змозі зробити з найбільшою відносною ефективністю, і їх подальшого обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно виробляти.
Передумовами переваг тієї чи іншої країни у виробництві певного товару (групи товарів) можуть бути як природні (значні запаси природних ресурсів, специфічні кліматичні умови, вигідне географічне по-ложение країни), так і придбані (наприклад, відносний надлишок капіталу по відношенню до інших виробничих факторів) умови. Слід також враховувати відмінності в на-нальних традиціях, смаках і перевагах жителів різних країн, а також інші фактори.
Міжнародний поділ праці передбачає діалектичну єдність двох взаємопов'язаних процесів - міжнародної спеціалізації та міжнародного кооперування виробництва. Перша реалізується за двома основними напрямами - виробничим і територіальним; другий являє собою систему стійких виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами різних країн. Розширення і поглиблення процесів спеціалізації та кооперації свідчить про те, що сучасне виробництво стає все більш інтернаціональним.
Однією з форм зростаючої інтернаціоналізації виробництва виступає міжнародна економічна інтеграція, що представляє собою зближення і взаімопріспособленіе національних господарств і проведення узгодженої міждержавної економічної політики. Як було зазначено в гол. 20, за критерієм наростаючої складності виділяють наступні форми інтеграції: преференційні торговельні угоди (надання країнами одна одній більш сприятливого торгового режиму, ніж третім країнам); зона вільної торгівлі (скасування митних зборів у взаємній торгівлі, але збереження національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами); митний союз (вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання і встановлення єдиного митного тарифу по відношенню до третіх країн); загальний ринок (вільне пересування всіх факторів виробництва всередині угруповання); економічний союз (на додаток до перерахованого проведення єдиної економічної політики, створення системи наддержавного регулювання соціально-економічних процесів, що протікають в регіоні).
Основна причина міжнародної економічної інтеграції розвинених країн - протиріччя між високим рівнем розвитку продуктивних сил і стесняющими їх рамками національних економік, а також зростаюча інтернаціоналізація і глобалізація виробництва.
Найбільшою зрілості економічна інтеграція досягла у групі розвинених західноєвропейських країн, де утворилася ін-теграціонная угруповання, що отримала офіційну назву Європейський союз (ЄС). На сьогоднішній день в нього входять 15 країн (Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Швеція). Мета даної організації - створення економічного і валютного, а згодом і політичного союзу федеративного або конфедеративного типу. На частку ЄС припадає близько 40% промислового виробництва, понад 42% ВВП і більше половини експорту розвинених країн.
Особливість сучасного етапу західноєвропейської інтеграції - зростання ролі наднаціонального регулювання, інститутів союзу за рахунок часткового обмеження прерогатив національних держав. Найважливіші наднаціональні інститути: Європейський рада, до якої входять глави держав і урядів країн-учасниць; Рада Міністрів (орган, наділений законодавчою владою); Комісія ЄС (наддержавний виконавчий орган ЄС); Європейський парламент (консультаційний і рекомендаційний орган ЄС); Європейський суд (орган, що володіє повноваженнями верховної судової влади). З інших інтеграційних угруповань можна назвати Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА), що об'єднує США, Канаду і Мексику; Угода про вільну торгівлю (ЦЕФТА), що об'єднує Угорщину, Польщу, Словаччину та Чехію.
У країнах інтеграційні тенденції виражені слабше. Це викликано великим розкидом в рівнях економічного і політичного розвитку молодих держав; імпортної прихильністю останніх до ринків розвинених країн; недостатньою розвиненістю інфраструктури; політичною нестабільністю в ряді країн. Проте інтеграційні процеси охоплюють і "третій світ". В даний час налічується близько півтора десятків регіональних економічних угруповань країн (Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС), Співтовариство розвитку півдня Африки (САДК), Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК), Загальний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАСТ), Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР), Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) та ін.)
Інтеграція в країнах колишнього СРСР була заснована на їх єдиної соціально-економічною природою. Розрив економічних зв'язків між країнами після розпаду Союзу РСР важко позначилося на економіці та рівні життя їх народів. Поступово усвідомлюється необхідність створення об'єднання даних держав на основі нових принципів і цілей. Цікаві в цьому відношенні рішення про створення Митного союзу країн "п'ятірки" - Білорусі, Казахстану, Киргизії, Росії і Таджикистану, а також союзу Росія - Білорусь.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz