21.2. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ
У зовнішньоторговельній політиці застосовується або система протекціонізму (високі мита на імпортовані товари; експортні премії, що заохочують вивезення товарів), або система вільної торгівлі (безмитний або оподатковуваний незначними митами ввезення товарів). У повоєнний час в цілому домінує другий напрямок, проте зберігаються елементи і першого, коли поряд з тарифними бар'єрами застосовуються і нетарифні - прямі (контингентирование та ліцензування, введення державної монополії) і непрямі (національна податкова система і національні стандарти).
Розширення міжнародної спеціалізації і кооперування призводить до лібералізації зовнішньої торгівлі, скасування кількісних обмежень імпорту та значного зниження митних зборів. Це пов'язано і з інтересами транснаціональних компаній, для яких скасування різних зовнішньоторговельних обмежень - необхідна умова безперешкодного розвитку виробничих зв'язків між їхніми закордонними філіями. Цьому ж сприяла й економічна інтеграція, особливо в Західній Європі. Важливим фактором, що ініціює світову торгівлю, стало завоювання політичної незалежності колишніми колоніями і напівколоніями.
Останнім часом відбулося певне перерозподіл сил на світовому ринку. Якщо в перші повоєнні роки на частку США припадала майже 1/3 світового експорту, то в даний час лише 1/8. Експорт з Німеччини наблизився, а в окремі роки і перевищував обсяг американського експорту. Починаючи з 70-х рр.. особливо швидкими темпами зростала торгівля Японії. У середньому 1/3 японського експорту припадає на США. Швидко зростає експорт Франції, Італії. Сьогодні Західна Європа - головний центр міжнародної торгівлі. Активізують зовнішньоторговельну діяльність нові індустріальні країни і Китай.
Регулюючої структурою в світовій торгівлі є Всемир-ная торгова організація (ВТО), в якій беруть участь на різних умовах близько 130 країн. Діяльність СОТ будується на таких основних принципах: торгівля без дискримінації; надання режиму найбільшого сприяння; фіксація тарифів на рівні, визначеному договірними сторонами; прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів; забезпечення преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються; консультації на рівноправній основі. У грудні 1992 р. Республіка Білорусь отримала статус спостерігача в цій організації (у той час вона називалася Генеральною угодою з тарифів і торгівлі - ГАТТ, з 1 січня 1996 р. - СОТ). В даний час ведуться інтенсивні переговори про вступ Білорусі в названу організацію.
Міжнародна торгівля являє собою сукупність операцій по обміну товарами та послугами між країнами. В основі її розвитку лежить принцип взаємовигідності обміну товарами та послугами між країнами. Спочатку товарообмін був вигідний для країн, що мають різні природно-кліматичні умови, оскільки давав можливість розширити асортимент товарів на внутрішньому ринку за рахунок покупки продукції, яку неможливо було виробляти в даній країні. З розвитком міжнародного поділу праці вигідність обміну між країнами може бути обумовлена різними витратами на виробництво однієї і тієї ж продукції.
Основний показник зовнішньоторговельної діяльності - обсяг зовнішньої торгівлі. Він характеризує зовнішньоторговельний оборот і складається з експорту та імпорту товарів. Експорт товарів це обсяг їх вивезення з країни для продажу або використання за кордоном, імпорт - обсяг ввезення в країну з-за кордону.
Загальні принципи взаємовигідності торгівлі та міжнародної спеціалізації виробництва, засновані на відмінності у витратах на виробництво одного й того ж товару в різних країнах, були сформульовані А. Смітом і Д. Рікардо.
А. Сміт, вивчаючи питання міжнародного поділу праці, висловив міркування про те, які товари вигідно експортувати і які - імпортувати, що в економічній літературі отримало назву теорії абсолютних переваг.
А. Сміт показав, що для країни вигідний експорт товарів, на виробництво яких вона витрачає менше економічних ресурсів, ніж інші країни. Експортуючи свій товар в країну, де витрати на виробництво вище, вона отримає додатковий дохід, так як продаватиме його за цінами значно вище власних витрат на виробництво і внутрішньої ціни. Відповідно до цієї теорії країна, у якої витрати виробництва якого-небудь товару нижче, ніж у інших країн, володіє абсолютною перевагою по даному товару. Наприклад, для Японії вигідний експорт в нашу країну комп'ютерної техніки, так як вона має по даній товарній групі абсолютна перевага: при високій якості продукції її витрати виробництва значно нижче наших. Нашій країні також вигідний імпорт компь-ютерів, так як власне виробництво обійшлося б нам зна-ве дорожче.
Отже, відповідно до теорії порівняльних переваг кожній країні доцільно спеціалізуватися на виробництві тих товарів, по яких вона має порівняно нижчі витрати. Зовнішня торгівля взаємовигідна для країн, що мають різний рівень економічного розвитку, хоча, зрозуміло, конкретна величина такої вигоди може бути різною.
Шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін розробили модель, в якій врахували два фактори виробництва: капітал і праця. Аналізуючи процес обміну між країнами, що мають різні обсяги капіталу і кількість робочих рук, вони дійшли висновку, що кожна країна прагне експортувати переважно ту продукцію, виробництво якої вимагає більш інтенсивного використання чинника, яким вона краще забезпечена, і імпортувати ті товари, при виробництві яких вона відчуває відносну нестачу факторів виробництва. Це положення в економічній літературі отримало назву теорії (теореми) Хекшера-Олина або теорії співвідношення факторів виробництва.
Разом з тим аналіз структури торгового балансу США післявоєнних років показав, що з країни експортувалися в основному трудомісткі товари, а імпортувалися капіталомісткі, хоча в цілому країна вважалася найвищою мірою капіталообеспеченной. Це явище (так званий "парадокс Леонтьєва") явно не узгоджувалося з теорією Хекшера-Оліна, у зв'язку з чим остання стала розглядатися з урахуванням не двох, а безлічі факторів (багатофакторні моделі зовнішньої торгівлі).
На стан і динаміку зовнішньої торгівлі серйозний вплив справляє науково-технічна революція. Теорія технологічного розриву однією з найважливіших передумов зовнішньоторговельних зв'язків називає застосування нової технології в країні, виробництво нового товару, що користується підвищеним попитом в інших країнах.
Широко відома також теорія конкуренції М. Портера, в со-відповідності з якою конкурентоспроможність країни на світовому ринку обумовлена взаємодією чотирьох факторів - кількістю-ством і якістю виробничих факторів, станом попиту на внутрішньому ринку, станом родинних і обслуговуючих галузей, стратегією фірми в певній конкурентній ситуації.
У теорії порівняльних переваг - з урахуванням як одного фактора виробництва, так і їх множинності - розмір виграшу від зовнішньоторговельного обміну визначається співвідношенням національних та інтернаціональних витрат виробництва.
Інтернаціональні витрати - це витрати тих країн, кото-які постачають основну масу даного товару на світовий ринок. Чим нижче національні витрати в порівнянні з інтерна-ми Іраку, тим більшими абсолютними перевагами рас-вважає країна по даній товарній групі, тим вигідніше для неї експортні операції.
У реальній дійсності виграш від зовнішньої торгівлі визначається різницею між ціною на світовому та національному ринках з урахуванням транспортних і страхових витрат, пов'язаних з переміщенням товарів з однієї країни в іншу. Для міжнародної торгівлі характерна множинність цін: один і той же товар може продаватися за різними цінами залежно від місця і часу його продажу, взаємовідносин між продавцем і покупцем, умов контракту та типу ринку.
Теорії порівняльних переваг основну увагу сконцентрували на умовах пропозиції товарів. Водночас величина попиту і його зміни мають істотний вплив на ціни світового ринку. При перевищенні попиту над пропозицією товари та послуги продаються за цінами, перевищують інтернаціональні витрати. Така ситуація, коли попит перевищує пропозицію, складається на світовому ринку найчастіше при експорті нових товарів. Виробляються такі товари, як правило, розвиненими країнами, оскільки їх виробництво пов'язане з використанням нових технологій. Виробники нових товарів отримують додатковий прибуток, звану технологічної рентою. Теоретичне пояснення даної ситуації дано представниками неотехнологіческого школи, які пов'язують вигідність зовнішньоторговельних операцій з монопольною позицією фірми (країни)-новатора. Теорія монопольного становища фірми (стра-ни)-новатора рекомендує випускати не те, що відносно дешевше, а те, що користується великим попитом, але що другйе виробники поки не можуть призвести.
Обсяг зовнішньої торгівлі може бути розрахований шляхом підсумовування експорту та імпорту або підсумовуванням тільки обсягів експорту. Швидкий розвиток зовнішньоторговельної діяльності окремої країни означає посилення ступеня відкритості економіки. Про розвиток даного процесу можна судити за показником індексу товарності. Він характеризує співвідношення зовнішньоторговельного обороту країни та її валового національного продукту і визначається як
Для аналізу ступеня залученості країни в зовнішньоторговельну діяльність можуть застосовуватися такі показники, як експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квота. Експортна квота - кількісний показник, що характеризує значимість експорту для народного господарства та окремих галузей з тих чи інших видах продукції. Розраховується як відношення обсягу експорту в натуральному або вартісному вираженні за певний період часу до обсягу внутрішнього виробництва відповідної продукції за даний період у відсотках. У рамках всього національного господарства експортна квота розраховується як відношення вартості експорту до вартості ВВП. Імпортна квота - відношення обсягу імпорту в натуральному або вартісному вираженні за певний період до обсягу внутрішнього потреб-лення в країні, який представляє собою суму вітчизняного виробництва та імпорту відповідної продукції у відсотках. Зовнішньоторговельна квота - відношення сукупної вартості експорту та імпорту, поділеній на два, до вартості ВВП.
Політична та економічна криза в країнах Східної Європи і колишнього СРСР призвів до падіння їхньої ролі у світовому експорті з 8% в кінці 80-х рр.. до менше 3% у першій половині 90-х рр.. Істотні зміни відбулися у зовнішньоекономічних зв'язках даних країн: різко скоротився взаємний товарообіг, відбулася переорієнтація зовнішньоторговельних зв'язків на індустріально розвинені країни Заходу, зменшився обсяг зовнішньої торгівлі з країнами, що розвиваються, що пов'язано зі скороченням поставок зброї і практично повним припиненням фінансової допомоги цим державам після розпаду Організації Варшавського договору та СССГ.
Основна питома вага в експортних поставках Республіки Білорусь займає продукція переробних галузей. На експорт йдуть вантажні автомобілі, трактори, металорізальні верстати, шини, мотоцикли, велосипеди, годинник. На частку сировинних ресурсів припадає близько 13% від загального обсягу експорту Білорусі. Наша країна імпортує такі товари, як нафта, газ, вугілля, зерно, олію, цукор, труби сталеві, соду, горілку і лікеро-горілчані вироби.
Найбільшу питому вагу в імпорті Республіки Білорусь займають енергоресурси (нафта, газ, електроенергія). На їх частку припадає 31% ввезеної продукції. Енергоносії республіка імпортує в основному з Росії. Для імпорту з країн далекого зарубіжжя характерне переважання інвестиційних комплектуючих виробів, а також соціально значущих товарів.
Починаючи з 80-х рр.. успішно розвивається світовий ринок послуг. Темпи обміну послугами між країнами приблизно в 1,6 рази перевищують зростання зовнішньоторговельного обороту. Основними експортерами послуг на світовому ринку є розвинені країни, а також Південна Корея, Мексика, Сінгапур та ін
В даний час поряд з традиційними послугами - транс-кравцями, туристичними, інформаційними - у міжнародному обміні зростає частка нових видів послуг: торгівля ліцензіями, ноу-хау, інжиніринг, лізинг.