21.1. Зміст і ознаки підприємництва. Основні риси підприємця
Подальший розвиток підприємництва стримувалося наявністю кріпосного права, тому серйозним стимулом для його зростання стала реформа р.
У 1890-і рр.. в Росії остаточно складається індустріальна база підприємництва. На початку XX в. підприємництво стає масовим явищем в Росії. Підприємець формується як власник, хоча вплив іноземного капіталу і держави залишається значним.
Після Першої світової війни і Жовтневої революції 1917 р. в Росії був узятий курс на ліквідацію підприємницької діяльності, націоналізовані всі великі підприємства, експропрійовані засоби виробництва і майно приватних підприємців.
Деяке пожвавлення у підприємницьку діяльність внесли роки НЕПу. Однак наприкінці 1920-х рр.. підприємництво знову згортається, і лише в 1990-і рр.. починається його реанімація в Росії.
Відповідно до ЦК РФ «підприємницька діяльність - це самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в установленому порядку».
Таким чином, підприємництво - це:
процес створення нового, володіє цінністю;
процес прийняття на себе фінансової, моральної та соці - аль-ної ответственноеті;
процес, що приносить в результаті грошовий дохід та особисте задоволення досягнутим.
Підприємець повинен вирішити чотири головні питання:
пошук нової ідеї та її оцінка;
складання бізнес-плану;
пошук необхідних ресурсів;
управління створеним підприємством.
Одна з найскладніших завдань підприємця - пошук нових ідей та їх реалізація.
Усвідомивши це розгорнуте визначення, легко помітити, що підприємництво має дві сторони - приємну і неприємну.
Приємна сторона - можливість отримати прибуток, мати економічну вигоду і особисте задоволення досягнутим.
Неприємна сторона в тому, що весь вантаж турбот, зусиль, від-льної, ризику за результат затіяного справи лягає на плечі підприємця. Є загроза не тільки нічого не придбати і вигоду не одержати, але навіть втратити те, що маєш.
Головна мета підприємництва - одержання економічної вигоди (рис. 21.1).
Рис. 21.1. Основні цілі підприємництва
За своєю економічною природою підприємництво нерозривно пов'язане з ринковим господарством і є його про-продукту. Економічна природа підприємництва харак-
теризуется такими функціональними ознаками, як: іні-ціативи, коммерческійріск, відповідальність, комбінування факторів виробництва, новаторство та ін
Підприємницька ініціатива. Підприємництво постійно прагне до виробництва нових товарів (послуг), пошуку нових можливостей вилучення та реалізації економічної вигоди. Ініціатива вимагає відомої господарської волі.
Особиста зацікавленість - рушійний мотив підприємництва. Тому забезпечення умов для присвоєння отриманих результатів, витягання і накопичення доходу - визначальна умова підприємницького середовища.
Комбінування факторів виробництва. Підпри-приємець завжди прагне до підвищення прибутковості від ис-пользуемих факторів виробництва, отже, до більш раціонального їх застосування. Суть комбінування полягає у пошуку найбільш раціонального (оптимального) варіанту поєднання факторів шляхом заміщення одного з них іншим.
Новаторство - це практичне застосування принципово нових товарів, технологій, нових форм організації виробництва і збуту.
Комерційний ризик і господарська відповідальність.
Невизначеність у діяльності підприємництва метушні-кає у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку, цін і переваг споживачів, непередбачуваністю реакції ринку на запропоновані рішення, відсутністю об'єктивної інформації на ринку. Таким чином, здійснювана підприємницька діяльність представляється у вигляді непідвладною їй невизначеності, що й породжує комерційний ризик, заснований на розрахунку та облік можливих негативних наслідків.
Ринкове простір визначає можливості реалізації функціональних ознак підприємництва. Чим більш розвинений ринок, тим з меншими перешкодами стикається підприємець у своїй діяльності і тим повніше розкривається його потенціал.
Конкуренція виступає основною силою, яка регулює ринок. Ринок - економічний інструмент встановлення меж реалізації особистого інтересу. Особливість ринку в тому, що вимога економічної свободи для себе досить часто пов'язано з прагненням обмежити її для інших.
Підприємець - громадянин або об'єднання громадян, зайнятих ініціативної, самостійної діяльністю (у виробництві, торгівлі, фінансовій сфері, менеджменті, сфері послуг і т.д.), що здійснюється від імені громадянина під його майнову відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність об'єднань громадян (юридиче-ського особи), мета якої - отримання прибутку або особистого (колективного) доходу.
Підприємцями є громадяни та організації, що мають статус фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у господарюванні в тих організаційно-правових формах, які встановлені законодавством конкретної країни. Залежно від форм власності підприємець може здійснювати свою діяльність у державному секторі, приватному, а також на умовах змішаних форм господарювання. Підприємцем у певній сфері діяльності може бути і громадська організація, що має статус юридичної особи.
Підприємець не обов'язково є власником. Він самостійний агент ринку, діючий на свій страх і ризик і несе майнову відповідальність, котрий береться за організацію бізнесу; може здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законом. У зв'язку з цим підприємець повинен володіти певним набором рис і особистісних якостей:
націленістю на отримання великого прибутку;
ощадливістю, ощадливістю;
схильністю до ризику;
здатністю правильно оцінювати структуру ринкових потреб;
умінням формувати цілі, організовувати людей на їх досягнення, створюючи необхідні стимули; здатність керувати;
знання психології людей і бажанням розвивати в собі вміння ладити з людьми;
гнучкістю, коректністю у спілкуванні та ін
Таким чином, підприємець володіє наступними основними рисами (рис. 21.2).
Рис. 21.2. Основні риси підприємця
Індивідуальний підприємець - громадянин, зайнятий ініціативою, самостійною діяльністю (в рамках, не заборонених законом), що здійснюється від свого імені, під свою майнову відповідальність, мета якої -
отримання прибутку або особистого доходу. Він здійснює господарську діяльність за свій рахунок, несе повну майнових відповідальність за її результати, сам управляє своїм підприємством, повністю самостійний в організації та розвитку своєї справи, одноосібно вирішує питання розподілу отриманого доходу після сплати податків. Все це обумовлює можливість гнучкої адаптації, а й підвищує ступінь ризику. Індивідуальний підприємець має право як і юридична особа використовувати найману працю, на відміну від юридичної особи, має право заповісти своє майно.
У Росії в 1990-і рр.. юридично оформлялися два суб'єкта індивідуального підприємництва:
а) індивідуальний підприємець;
б) селянин (фермер).
Підприємець відповідно до чинного законодавства має право створювати будь-які види підприємств (не заборонені законом), здійснювати наймання і звільнення працівників, визначати форми, системи, розміри оплати праці, розробляти і реалізовувати програму господарської діяльності, встановлювати ціни, тарифи; вибирати постачальників, покупців, вибирати банк для відкриття рахунку, здійснювати всі види розрахункових кредитних операцій, вільно розпоряджатися прибутком після сплати податків та інших обов'язкових платежів, отримувати необмежений за розмірами особистий доход, користуватися державною системою соціального забезпечення і страхування, оскаржити в установленому порядку дію державних органів, що ущемляють його права та інтереси, здійснювати валютні операції, дозволені законодавством, вступати у зовнішньоекономічні відносини в порядку, встановленому законодавством.
Найбільшого поширення індивідуальне підприємництво отримало в роздрібній торгівлі, сфері послуг, сільському господарстві, в різного роду промислах.