| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
21.7. Перевірка обгрунтованості використовуваних методів обліку витрат на виробництво | ||
|
Таким чином, метод обліку витрат є певною взаємозв'язком прийомів і способів відображення та контролю витрат виробництва та обчислення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг). Метод включає в себе способи контролю за використанням господарських ресурсів у зіставленні з діючими нормами, ефективністю виробництва. Він зумовлює таку систему виробничого обліку, яка забезпечує можливість достовірного калькулювання собівартості виробів у фізичних одиницях з урахуванням їх якісних параметрів відповідно до потреб аналізу динаміки витрат. При перевірці обгрунтованості використовуваних методів обліку витрат на виробництво аудитор повинен враховувати особливості технології виробництв, їх організації, специфіку продукції, що випускається, тому що методи обліку витрат вимагають різного поєднання способів і прийомів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції . Незалежно від застосовуваного методу аудитор повинен перевірити, чи здійснюється в організації оперативний контроль за використанням матеріальних ресурсів, оплатою праці та ін, тобто за видатковими нормами, встановленими в організації, з наступним виявленням відхилень від них в процесі виробництва і систематизацією цих відхилень із зазначенням причин і винуватців. Крім того, перевіряється застосування норм і нормативів при організації обліку витрат на виробництво (незалежно від Приметайте методу), які повинні служити спонукальним чинником у дотриманні господарської дисципліни, а також є обов'язковою умовою кожного методу обліку витрат і калькулювання. Нормативними документами передбачено наступні методи обліку витрат на виробництво: позамовний; попередільний; попроцессний та інші методи. Аудитору необхідно перевірити: правильність класифікації витрат: на виробництво продукції (основні і накладні); за способом включення до собівартості продукції (прямі і непрямі); за складом (одноелементні і комплексні); по відношенню до обсягу виробництва (умовно-змінні і умовно-постійні); за періодичністю виникнення (поточні та одноразові); правильність ведення синтетичного й аналітичного зведеного обліку витрат на виробництво; правильність застосування методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції; правильність складання бухгалтерських записів з обліку витрат на виробництво; відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку за рахунками «Основне виробництво», «Напівфабрикати власного виробництва», «Допоміжне виробництво», «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати», « Брак у виробництві »,« Обслуговуючі виробництва та господарства »записам у Головній книзі і балансі. Якщо об'єктом перевірки є індивідуальне та серійне виробництво, а також експериментальні, ремонтні, ін-тальне та інші допоміжні виробництва всіх галузей промисловості, то, як правило, аудитор з'ясовує правильність застосування позамовного методу. При цьому об'єктами аналізу аудитора є окремі замовлення, відкриваються на один виріб або серію виробів. Перевіряється, чи відносяться прямі витрати безпосередньо на замовлення, а непрямі після попереднього узагальнення за місцями їх виникнення і економічним змістом розподіляються Чи пропорційно прийнятій базі за окремими замовленнями. Аудитор повинен враховувати, що в практиці виробничого обліку може застосовуватися кілька варіантів позамовного методу. Наприклад, повна собівартість замовлення в цілому визначається по його закінченні. У серійному виробництві не калькулюється собівартість кожного виробу, що входить до замовлення. У виробництвах великих одиничних виробів з тривалим технологічним циклом для скорочення калькуляційного періоду визначають собівартість окремих технологічних і монтажних частин виробу відповідно до встановленої комплектацією. Якщо підприємства здійснюють ремонтні роботи, то калькулювання підлягають виконані обсяги, виражені в умовних одиницях ремонтної складності. Також може застосовуватися варіант позамовного методу, при якому витрати систематизуються по головному виробу певної серії, а собівартість модифікованих виробів калькулюється шляхом приєднання до витрат за нормами на ці модифікації відхилень, виявлених за замовленням в цілому. При цьому об'єктами аналізу аудитора є переділи, які дозволяють калькулювати собівартість продуктів кожного переділу, які виступають в якості напівфабрикатів в наступних переділах, причому частина напівфабрикатів передається на подальшу переробку, а інша частина може бути продана на сторону . Аудитор повинен враховувати, що в практиці виробничого обліку можуть застосовуватися кілька варіантів Попередільний метод. Наприклад, у виробництвах комплексних мінеральних добрив калькулювання підлягають витрати навіть в межах одного переділу. На підприємствах текстильної промисловості витрати підлягають систематизації по комплексу однорідних операцій технологічного процесу, а калькулюється лише готова продукція переділу. Якщо об'єктами перевірки є підприємства видобувних галузей промисловості і енергетики, які характеризуються коротким технологічним циклом, відсутністю або незначністю незавершеного виробництва, обмеженою номенклатурою випуску продуктів з єдиною одиницею виміру і калькулювання, однорідністю статтею калькуляції і близькістю їх до елементами витрат, то, як правило, аудитор з'ясовує правильність застосування попроцессного методу. При цьому об'єктом аналізу аудитора є диференційований облік витрат по кожному технологічному процесу (фазі), по цехах та дільницях (службам) і іншим центрам виникнення витрат як системи контролю за витратами виробництва і собівартістю продукту. Аудитор повинен перевірити правильність калькулювання одиниці продукції, отриманий-ної в різних технологічних процесах. 1. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||