| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
21.8. Перевірка правильності відображення операцій з оподаткування при обліку витрат виробництва і собівартості продукції | ||
|
Аудитор повинен з'ясувати, який з методів визнання витрат використовується: метод нарахування чи касовий метод. Якщо використовується метод нарахування, то витрати повинні визнавати в тому звітному (податковому) періоді, до якого вони належать, незалежно від часу і форми оплати. Якщо виникають труднощі віднесення витрат на конкретні види продукції (робіт і послуг), то аудитором перевіряється, розподіляються вони пропорційно обсягу доходів. Аудитор повинен визначити, чи правильно визначаються дати визнання витрат, наприклад: по реалізації готової продукції, робіт і послуг - дата передачі прав власності покупцям; по списанню матеріалів - день їх передачі зі складу в підрозділи, в яких вони будуть використані; на оплату праці - щомісячно; амортизаційні відрахування - щомісячно; на ремонт основних засобів - в тому періоді, коли він здійснювався; по обов'язковому та добровільному страхуванню - день перерахування коштів (при одноразовому платежі за кілька періодів - рівномірно); по податках і зборах - дата їх нарахування; на відрядження, виплату компенсацій за використання особистого транспорту, на представницькі витрати, на утримання службового транспорту та т . п. - дата затвердження авансових звітів; по виплаті комісійних, орендних (лізингових) і т. п. платежів - дата розрахунків відповідно до умов договорів або дата прийняття документів, необхідних для проведення розрахунків, або останній день звітного (податкового) періоду; для сум відрахувань в резерви - дата нарахування; по оплаті стороннім організаціям за виконані ними роботи (надані послуги) - дата розрахунків відповідно до умов договорів або дата прийняття документів, необхідних для проведення розрахунків, або останній день звітного (податкового) періоду. Якщо використовується касовий метод, то витрати повинні визнаватися в момент фактичної оплати, тобто припинення зустрічних зобов'язань. Аудитор перевіряє, чи визнаються матеріальні витрати та витрати на оплату праці в момент списання грошових коштів. З'ясовує, чи включається обсяг матеріальних витрат у собівартість продукції (робіт і послуг) у міру їх передачі на виробничі та господарські потреби, контролює, чи визнаються амортизаційні відрахування Юлько по оплаченому майну. При перевірці правильності відображення операцій з оподаткування в обліку витрат аудитор повинен враховувати, що для полів оподаткування до обліку приймаються витрати, що відповідають вимогам, передбаченим ст. 252 Податкового кодексу 1'оссійской Федерації, тобто витрати повинні бути обгрунтованими і документально підтвердженими і при цьому зроблені для здійснення діяльності, спрямованої на одержання доходу. При цьому під обгрунтованими витратами розуміються економічно виправдані витрати, оцінка яких виражена в грошовій формі. Під економічно виправданими витратами слід розуміти витрати, визначені цілями одержання доходів, удовле-яка творить принципу раціональності й обумовлені звичаями ділового обороту. Під документально підтвердженими витратами розуміються витрати, підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства Російської Федерації. Порядок оформлення документів передбачений нормативно-правовими актами відповідних органів виконавчої влади, яким відповідно до законодавства Російської Федерації надано право затверджувати порядок складання та форми первинних документів за господарськими операціями. При вивченні складу витрат для цілей оподаткування аудитор повинен враховувати, що витрати діляться на пов'язані з виробництвом і реалізацією і позареалізаційні. Також аудитор повинен розуміти, що відповідно до 25-ї главою Податкового кодексу Російської Федерації перелік витрат, що враховуються для цілей оподаткування, не є закритим. Таким чином, для того щоб врахувати витрати, що виникли у платника податків при здійсненні діяльності, спрямованої на отримання доходу, зазначені витрати повинні відповідати принципам, передбаченим у ст. 252 Податкового кодексу Російської Федерації. Аудитор повинен пам'ятати, що ст. 270 Податкового кодексу Російської Федерації передбачено спеціальний перелік витрат, що не враховуються для цілей оподаткування навіть при дотриманні цих принципів: у вигляді сум нарахованих платником податку дивідендів та інших сум распределяемого доходу; у вигляді пені, штрафів та інших санкцій, що перераховуються до бюджету (у державні позабюджетні фонди), а також штрафів та інших санкцій, що стягуються державними організаціями, яким законодавством Російської Федерації надано право накладання зазначених санкцій; у вигляді внеску до статутного (складеного) капітал, вкладу в просте товариство; у вигляді суми податку, а також суми платежів за наднормативні викиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище; у вигляді витрат з придбання та (або) створення амортизується майна; у вигляді гарантійних внесків, що перераховуються в спеціальні фонди, створювані відповідно до вимог законодавства Російської Федерації, призначені для зниження ризиків невиконання зобов'язань за угодами при здійсненні клірингової діяльності або діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів; у вигляді вартості безоплатно переданого майна (робіт, послуг, майнових прав) та витрат, пов'язаних з такою передачею; у вигляді коштів, що перераховуються профспілковим організаціям; у вигляді витрат на будь-які види винагород, що надаються керівництву або працівникам, крім винагород, що виплачуються на підставі трудових договорів (контрактів) і т.д . Аудитор повинен перевірити правильність угруповання витрат для цілей оподаткування. Згідно ст. 253 Податкового кодексу Російської Федерації всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, поділяються на такі елементи: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; амортизаційні відрахування; інші витрати. Таким чином, перевірці підлягають матеріальні витрати, основною статтею яких є витрати на придбання сировини і (або) матеріалів, використовуваних у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг) і (або) утворюють їх основу або є необхідним компонентом при виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг). При цьому аудитор повинен перевірити правильність списання вартості матеріалів, що списуються на собівартість продукції (робіт, послуг), які підлягають розподілу між готовою продукцією на складі та незавершеним виробництвом. Також підлягають перевірці матеріальні витрати на придбання матеріалів, використовуваних при виробництві (виготовленні) тораров (виконанні робіт, наданні послуг) для забезпечення технологічного процесу. У першу чергу тут маються на увазі так звані допоміжні матеріали, при списанні яких не завжди можна точно визначити, до якого конкретно обсягу продукції, робіт чи послуг або до якого конкретного виробу відноситься обсяг списаних матеріалів. Крім того, перевірці також підлягають витрати на придбання матеріалів на інші виробничі та господарські потреби (проведення випробувань, контролю, утримання, експлуатацію ос-новних засобів і т. д.). Аудитор повинен пам'ятати, що матеріальні витрати, не відносяться до конкретних обсягами випущеної продукції, виконаних робіт або наданих послуг, відносяться до непрямих, розподілу не підлягають і для цілей оподаткування враховуються в повному розмірі. Також у складі матеріальних витрат перевіряються такі витрати, як: витрати на придбання комплектуючих виробів та (або) напівфабрикатів, що піддаються монтажу і (або) додаткової обробки в організації; витрати на придбання палива, води й енергії всіх видів, що витрачаються на технологічні цілі, вироблення (у тому числі самою організацією для виробничих потреб) всіх видів енергії, опалення будівель, а також витрати на трансформацію і передачу енергії; витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (в тому числі пов'язані з утриманням та експлуатацією очисних споруд, золоуловлювачів, фільтрів-та інших природоохоронних об'єктів; на поховання екологічно небезпечних відходів; на придбання послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод; платежі за гранично допустимі викиди (скиди) забруднюючих речовин у природне середовище та інші аналогічні витрати). При включенні вартості матеріально-виробничих запасів до складу матеріальних витрат перевіряється правильність визначення вартості матеріально-виробничих запасів, яка визначається виходячи з цін їх придбання (без урахування сум податків, що враховуються у складі витрат у відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації), включаючи комісійні винагороди, що сплачуються посередницьким організаціям, ввізні мита і збори, витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей. Також аудитором перевіряється правильність застосування методів оцінки сировини і матеріалів при включенні їх у матеріальні витрати, закріплених в обліковій політиці організації для цілей оподаткування. Податковим кодексом Російської Федерації передбачені наступні методи оцінки зазначеної сировини і матеріалів: метод оцінки за собівартістю одиниці запасів; метод оцінки за середній собівартості; метод оцінки за собівартістю перших за часом придбань (ФІФО); метод оцінки за собівартістю останніх за часом придбань (ЛІФО). Відповідно до положень Трудового кодексу Російської Федерації оплата праці є системою відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами-рами. При перевірці правильності віднесення витрат до витрат на оп-лату праці для цілей оподаткування аудитор повинен керуватися вимогами ст. 255 Податкового кодексу Російської Федерації. Відповідно до цієї статті до витрат на оплату праці відносяться, зокрема: суми, нараховані за тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками або у відсотках від виручки відповідно до прийнятих у платника податків формами і системами оплати праці; нарахування стимулюючого характеру, в тому числі премії за виробничі результати, надбавки до тарифних ставок і окладів за професійну майстерність, високі досягнення у праці та інші подібні показники; нарахування стимулюючого і (або) компенсуючого характеру, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, в тому числі надбавки до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, роботу в багатозмінному режимі, за суміщення професій, розширення зон обслуговування, за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, за понаднормову роботу і роботу у вихідні та святкові дні, вироблені відповідно до законодавства Російської Федерації; сума нарахованого працівникам середнього заробітку, що зберігається на час виконання ними державних і (або) громадських обов'язків, та в інших випадках, передбачених законодавством Російської Федерації про працю; витрати на оплату праці, зберігається працівникам на час відпустки, передбаченого законодавством Російської Федерації; одноразові винагороди за вислугу років (надбавки за стаж роботи за фахом) відповідно до законодавства Російської Федерації; витрати на оплату праці за час вимушеного прогулу або час виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, перед-бачених законодавством Російської Федерації; суми платежів (внесків) роботодавців за договорами обов'язкового страхування, а також суми платежів (внесків) роботодавців за договорами добровільного страхування (договорами недержавного пенсійного забезпечення), укладеними на користь працівників зі страховими організаціями (недержавними пенсійними фондами), що мають ліцензії, видані відповідно до законодавства Російської Федерації, на ведення відповідних видів діяльності в Російській Федерації; витрати на оплату праці працівників, які не перебувають у штаті організації-платника податків, за виконання ними робіт за укладеними договорами цивільно-правового характеру (включаючи договори підряду), за винятком оплати праці за договорами цивільно-правового характеру, укладеними з індивідуальними підприємцями; інші види витрат, вироблених на користь працівника, передбачається-бачених трудовим договором та (або) колективним договором. При перевірці правильності віднесення витрат до витрат на оплату праці аудитор повинен враховувати, що перелік витрат з оплати праці, що враховуються для цілей оподаткування прибутку, передбачений ст. 255 Податкового кодексу Російської Федерації, не є вичерпним. Аудитору слід звернути особливу увагу на те, що відповідно до ст. 270 Податкового кодексу Російської Федерації у складі витрат, що не враховуються для цілей оподаткування прибутку, відображаються витрати на будь-які види винагород, що надаються керівництву або працівникам, крім винагород, що виплачуються на підставі трудових договорів (контрактів). Таким чином, витрати на оплату праці повинні враховуватися для цілей оподаткування прибутку лише в тому випадку, якщо норми колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку організації, положень про преміювання і (або) інших локальних нормативних актів, прийнятих організацією, відображені в конкретному трудовому договорі, укладається між роботодавцем і працівником. При цьому аудитор повинен пам'ятати, що у трудовому договорі допускаються (крім істотних умов трудового договору) посилання на норми колективного договору, правила внутрішнього трудового розпорядку організації, положення про преміювання і (або) інші локальні нормативні акти. У цьому випадку буде вважатися, що зазначені локальні нормативні акти будуть поширюється на конкретного працівника. По-перше, аудитор перевіряє правильність віднесення об'єктів основних засобів до амортизується майну у відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації. Для цього необхідно виконання таких умов, як: приналежність цього майна платнику податків на праві власності, придбаному в установленому законом порядку; основні засоби повинні використовуватися для отримання доходу (для виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) або для управління організацією); первісна вартість майна повинна бути більше 10 ТОВ руб. і термін корисного використання більше 12 місяців. По-друге, аудитором перевіряється правильність визначення первісної вартості майна, що амортизується, яка визначається як сума витрат на його придбання, спорудження, виготовлення, доставку та доведення до стану, в якому воно придатне для використання, за винятком сум відшкодовуються податків, зокрема податку, що відшкодовується на додану вартість. У разі якщо при спорудженні, виготовленні, доставці і доведенні об'єкта до стану, придатного до експлуатації, платник податків використовує сировину, комплектуючі, напівфабрикати та інші матеріальні цінності або споживає роботи, послуги власного виробництва (тобто використовує для цих цілей частину товарної продукції або роботи, послуги, які одночасно виявляються на сторону), то оцінка цієї продукції, результатів цих робіт або послуг власного виробництва здійснюється виходячи з оцінки готової продукції (робіт, послуг) згідно з Податковим кодексом Російської Федерації. Якщо основний засіб створено силами власного виробництва, то аудитором також перевіряється первісна вартість цих об'єктів, яка повинна визначатися організацією на базі прямих витрат на створення даного об'єкта основних засобів. Основні засоби, отримані у вигляді внеску (вкладу) до статутного капіталу організації, з метою оподаткування повинні прийматися за залишковою вартістю отриманого в якості внеску до статутного капіталу об'єкта основних засобів, яка визначається за даними податкового обліку у передавальної сторони. При безоплатному отриманні об'єктів основних засобів їх первісна вартість повинна формуватися як сума доходу, визнаного платником податків у складі позареалізаційних доходів, і витрат платника податку, пов'язаних з доведенням цього об'єкта до стану, придатного до експлуатації. По-третє, аудитор повинен перевірити правильність визначення терміну корисного використання об'єктів основних засобів, який повинен визначатися організацією на дату введення в експлуатацію об'єкта основних засобів у межах строків, встановлених Класифікацією основних засобів, затвердженої постановою Уряду Російської Федерації від 01.01.2002 № 1. При цьому якщо основне засіб не пойменовано ні в одній з амортизаційних груп, встановлених Класифікацією основних засобів, то аудитор повинен вивчити рекомендації заводу-виробника або технічні умови, на підставі яких встановлено термін корисного використання. По-четверте, аудитор перевіряє правильність нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до вимог Податкового кодексу Російської Федерації, які обчислюються виходячи з первісної (залишкової) вартості, строку корисного використання та методу нарахування амортизації, обраного платником податку з двох передбачених Податковим кодексом Російської Федерації. Аудитор повинен перевірити, закріплений чи в обліковій політиці для цілей оподаткування обраний метод нарахування амортизації, і не змінювався чи він протягом усього періоду нарахування амортизації. Також аудитор повинен враховувати, що при цьому за основними засобами, які належать до однієї амортизаційної групі, можуть бути встановлені як різний термін експлуатації по кожному об'єкту, так і метод нарахування амортизації (лінійний або нелінійний). Таким чином, аудитор перевіряє обгрунтованість застосування одного.із методів нарахування амортизації, передбачених Податковим кодексом Російської Федерації: лінійний; нелінійний. При застосуванні лінійного методу сума нарахованої за один місяць амортизації відносно об'єкта амортизується майна визначається як добуток його первісної (відновлювальної) вартості і норми амортизації, певної для даного об'єкта. При застосуванні нелінійного методу місяцем, в якому залишкова вартість фіксується як базова, є місяць, наступний за місяцем, в якому залишкова вартість досягне величини, рівної або меншої 20% від первісної вартості. У разі прийняття платником податків рішення про застосування у відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації підвищеного коефіцієнта для окремих одиниць основних засобів, що працюють в умовах агресивного середовища і (або) підвищеної змінності, слід мати на увазі, що загальний коефіцієнт за умовами роботи не може бути більше 2 . Крім того, аудитором аналізуються витрати, віднесені до інших витрат у відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації. Так, аудитор перевіряє віднесення витрат до наступних позиціях: суми податків і зборів за винятком тих, які оплачуються покупцями (ПДВ, акцизи, податок з продажів і т. п.); витрати на сертифікацію продукції, робіт і послуг; суми комісійних зборів, що сплачуються комісіонерам, що здійснює продажу готової продукції підприємства; витрати по набору персоналу організації, включаючи витрати на послуги кадрових агентств; платежі за орендоване і лізингове майно; витрати з утримання службового транспорту та на компенсацію використання особистого транспорту для службових цілей за нормами, встановленими законодавством; витрати на відрядження в межах встановлених норм; витрати на консультаційні, інформаційні, юридичні та аналогічні послуги; представницькі витрати; витрати, пов'язані з придбанням виключних прав на програми для ЕОМ вартістю менше 10 тис. р.. і на використання програм для ЕОМ з їх оновленням; витрати в сумі фактичних витрат на рекламу готової продукції, товарного знаку і знака обслуговування, включаючи витрати на участь у виставках, ярмарках, а також витрати на призи під час рекламних кампаній та інші види реклами; платежі за реєстрацію прав на нерухоме майно; витрати на взаємодію з індивідуальними підприємцями за договорами цивільно-правового характеру; внески на обов'язкове страхування від нещасних випадків та професійних захворювань; витрати на ремонт основних засобів (у тому числі орендованих, якщо договором відшкодування орендодавцем зазначених витрат не передбачено) у сумі фактичних витрат, що припадають на ва-податковий період і т. д. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||