2.2.2. Показники ліквідності та платоспроможності
Під ліквідністю активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти без втрати своєї вартості, а ступінь ліквідності визначається тривалістю часу, протягом якого це перетворення може бути здійснено.
Необхідно відзначити, що існують відмінності між поняттям ліквідності активу і ліквідності балансу підприємства. Ліквідність балансу передбачає наявність такої структури активів, яка забезпечує своєчасне покриття зобов'язань підприємства за рахунок формування окремих груп активів, терміни перетворення яких у грошові кошти відповідають встановленим строками погашення заборгованостей. Першою ознакою ліквідності служить формальне перевищення оборотних активів над короткостроковими пасивами.
Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення, основними ознаками платоспроможності є:
наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;
відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Поняття ліквідності і платоспроможності не тотожні один одному. Це пов'язано, наприклад, з тим, що при розрахунку показників ліквідності до складу оборотних активів можуть бути включені неліквідні товари та матеріали; несписаною з балансу дебіторська заборгованість, термін погашення якої вже минув; витрати майбутніх періодів, реалізувати які неможливо, і пр. Для зовнішнього аналітика виділити ці позиції не представляється можливим.
В даний час застосовуються різні методи оцінки платоспроможності організації, основою яких є:
а) поелементне порівняння окремих груп пасиву і активу;
б) розрахунок коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності.
Для проведення поелементного порівняння всі види активів діляться на чотири трупи в залежності від ступеня їх ліквідності і розташовуються в порядку зменшення ліквідності; відповідно, у складі зобов'язань (пасивів) також виділяються чотири групи залежно від терміновості погашення зобов'язань і розташовуються в порядку зростання цих термінів (табл. 3).
В результаті, у складі активів виділяються наступні групи:
група А1 - найбільш ліквідні активи, які можуть бути використані практично негайно;
група А2 - швидко реалізованих активи, ліквідність яких висока;
група АЗ - повільно реалізованих активів; група А4 - важкореалізовані активи.
У пасиві формуються такі групи:
група П1 - найбільш термінові пасиви; група П2 - короткострокові пасиви; група ПЗ - довгострокові пасиви (з терміном виконання більше 12 місяців) ;
група П4 - постійні пасиви
1.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівнянних вити між собою величини кожної з сформованих груп.
Баланс абсолютно ліквідний, тобто в організації є власні оборотні кошти для погашення зобов'язань, якщо виконується система співвідношень:
А1? П1
А2? П2
АЗ? ПЗ
А4? П4.
Якщо одне або більше нерівностей системи має знак відмінний від зафіксованого в оптимальному варіанті, то ліквідність відрізняється від абсолютної. Зіставлення співвідношень А1 і П1 характеризує поточні витрати і надходження; А2 і П2 - тенденцію в недалекому майбутньому і т.д. Більш докладно особливості аналізу представлені в [8].
Баланс абсолютно неліквідний, тобто підприємство не має власних коштів для своєчасного погашення своїх зобов'язань без продажу необоротних активів і, отже, в даний момент часу неплатежеспособно в тому випадку, коли:
А1 <П1
А2 <П2
АЗ <ПЗ
А4 <П4.
Метод розрахунку коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності
До числа найбільш суттєвих показників ліквідності відносяться такі показники (табл. 4).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує ступінь забезпеченості поточних зобов'язань коштами їх еквівалентами на певну дату. В умовах Росії оптимальним вважається рівень 0,2-0,7 (з урахуванням галузевої належності підприємства).
Коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) показує ступінь забезпеченості поточних зобов'язань всіма наявними у підприємства оборотними активами. За загальноприйнятим стандартам КТЛ повинен бути в інтервалі від 1 до 2-3. Нижня межа інтервалу (I) показує, що підприємство забезпечене засобами, достатніми для погашення короткострокових зобов'язань. Оптимальна верхня межа коефіцієнта встановлена в інтервалі 2-3, її перевищення (КТЛ> 3) говорить про нераціональну структуру капіталу - відволіканні капіталу на формування зайвого обсягах оборотних коштів.
Коефіцієнти абсолютної, термінової та поточної ликвидно-сти можуть бути розраховані за середнім значенням за період або на встановлену дату.
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості може розраховуватися в середньому і на встановлену дату. Оптимальне значення коефіцієнта залежить безпосередньо від типу кредитної політики, яку проводить підприємство щодо управління дебіторською заборгованістю (більш докладно ця проблема розглянута в розділі «Управління дебіторською заборгованістю» цього посібника). У разі, коли підприємство здійснює помірну кредитну політику, величина коефіцієнта повинна бути близька до 1, що досягається шляхом реалізації політики узгодження термінів розрахунків з постачальниками і покупцями.
Частка оборотних коштів в активах, оптимальне значення якої залежить безпосередньо від галузевої приналежності, але в рамках допустимих можливостей вона повинна бути
максимальною.
Слід еше раз підкреслити, що для підприємства важливі не стільки самі значення перерахованих коефіцієнтів, скільки їх динаміка, що відображає тенденції в забезпеченості підприємства засобами для своєчасних розрахунків.