2.2.3. Показники фінансової стійкості
Для оцінки фінансової стійкості застосовуються методи оцінки, в основі яких лежить:
а) розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості;
б) аналіз достатності джерел фінансування для формування запасів.
Метод розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості
До числа найбільш значущих показників фінансової стійкості відносяться наступні показники, засновані на зіставленні даних, одержуваних з пасиву балансу (табл. 5).
Коефіцієнт капіталізації (плече фінансового левірід-жа) показує, яка кількість позикових коштів залучено на один карбованець власного капіталу підприємства, може розраховуватися на встановлену дату або за середньою за розглянутий період. Так як залучення позикових коштів генерує фінансові ризики, пов'язані з втратою фінансової стійкості аж до банкрутства підприємства, то вважається доцільним, щоб величина цього коефіцієнта не перевищувала 1,5. Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт концентрації власне капіталу) характеризує питому вагу власних коштів у загальному обсязі джерел фінансування, тобто фактично відображає загальну фінансову незалежність, розраховується на встановлену дату. За даними, наведеними в [10], зарубіжна практика у визначенні оптимального рівня цього коефіцієнта різна: в Японії цей показник доходить до ВО%, в США визначається на рівні 60%, що пов'язано з різними особливостями залучення інвестиційного позикового капіталу. Для російських умов бажаний рівень коефіцієнта знаходиться в інтервалі 0,4-0,6.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яка частка активу фінансується за рахунок стійких, тобто власних і довгострокових джерел, розраховується на встановлену дату або за середньою.
Необхідно відзначити, що в економічній літературі розглядається безліч інших коефіцієнтів фінансової стійкості, які фактично є іншими комбінаціями розглянутих звітних показників пасиву балансу і можуть бути застосовані для різних аналітичних цілей.
Аналіз достатності джерел фінансування для формування запасів
Крім розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості, в основі яких лежать дані пасиву балансу, оцінку фінансової стійкості проводять з позиції оцінки достатності джерел фінансування для формування запасів. Під запасами і витратами підприємства, для цілей цього аналізу, розуміють вартість поточних активів, що відображаються у балансі по рядку 210, у тому числі: вартість сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів.
Як відомо, теоретично довгострокові пасиви, тобто власний капітал і довгострокові кредитні ресурси, повинні спрямовуватися переважно на створення внеобортних активів. У цьому випадку для забезпечення стабільної платоспроможності необхідно, щоб оборотні кошти покривали короткострокові пасиви. Це дозволить проводити оцінку фінансової стійкості з позиції достатності (наявності надлишку або нестачі) джерел коштів для формування запасів. Ступінь фінансової стійкості визначається шляхом порівняння величини запасів і витрат та джерел їх формування.
Підприємство має абсолютну фінансову стійкість, тобто не залежить від зовнішніх кредиторів, що виражається в тому, що його власні оборотні кошти (ВОК) повністю покривають запаси і витрати (33):
СОС? 33.
Організація має нормальну фінансову стійкість, тобто власні оборотні кошти і короткострокові джерела фінансування, включаючи короткостроковий банківський кредит {До Б К) і кредиторську заборгованість (КЗ), покривають запаси і витрати:
СОС <33? СОС + КБК + КЗ.
3. Фінансовий стан нестійкий, тобто організація змушена залучати додаткові джерела фінансування у вигляді простроченої кредиторської заборгованості, отримання коштів від продажу необоротних активів тощо), якщо виконується наступне співвідношення:
33> ВОК + КБК + КЗ.