| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
22.2. ВИРОБНИЦТВО ОЗБРОЄНЬ І КОНВЕРСІЯ: ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ | ||
|
До теперішнього часу склалися такі критерії визначення ступеня мілітаризації суспільства: частка військових витрат по відношенню до ВНП; кількість і науково-технічний рівень озброєнь і збройних сил; обсяг мобілізованих ресурсів і підготовлених до війни людських резервів, ступінь воєнізації життя, побуту, сім'ї; інтенсивність використання військового на-сілія у внутрішній і зовнішній політиці. З цих позицій можна виділити ряд рівнів мілітаризованість суспільства: сверхпре-слушну (на військові цілі витрачається 30-40% бюджету); сверхдос-таточность; оборонної достатності та підтримки внутрішньої стабільності. Конверсія являє собою перепрофілювання військової економіки на випуск цивільної продукції. При широкому трактуванні поняття конверсії воно включає і використання науково-технічного потенціалу військового характеру в галузях виробництва товарів і послуг цивільного призначення. Конверсія супроводжується матеріальними і моральними витратами, породжує багато проблем у сфері зайнятості та структури економіки. Структурна перебудова може йти двома шляхами: перший полягає в перепрофілюванні економіки та перемиканні ресурсів обо-ронного комплексу, раніше пов'язаних з розробкою і виробниц-ством озброєння і військової техніки, на випуск продукції громадянського призначення; другий - у нарощуванні випуску громадян-ської продукції при одночасному паралельному збереженні в меншому обсязі військового виробництва або його зниженні. Цей процес носить назву диверсифікації. Розмежувати ці шляхи вкрай важко. У країнах колишнього СРСР переклад військових заводів і цілих галузей на виробництво цивільної продукції здійснюється в складних економічних умовах і під впливом ряду факторів. По-перше, у країн СНД практично відсутні бюджетні середовищ-ства на фінансування закупівель озброєння і військової техніки та здійснення конверсії. По-друге, перепрофілювання про-виробничого потенціалу часто неефективно, оскільки не ис-помагає повною мірою науково-технічні можливості. В-тре-тьих, цей процес у різних державах СНД здійснюється розрізнено, тоді як ВПК - єдине взаємопов'язане обра-тання. Все це зумовлено ще й тим, що складна, внутрішньо суперечлива і вкрай неоднорідна структура оборонного комплек-су і розмитість її меж ускладнюють оцінку реально заклю-ченного в ньому ресурсного потенціалу і можливостей конверсії. Оскільки перебудова структури військового виробництва і конверсія в країнах з перехідною економікою відбуваються під впливом ринкових сил, змінюються і підходи до конверсії. Цен-тральної завданням є не просто управління процесами кон-версії і перебудови оборонного комплексу, а створення умов для функціонування оборонних підприємств при переході до ринку та їх підтримка. Це завдання має реалізовуватися як на державному (республіканським) рівні, так і на рівні регіо-нів і конкретних підприємств, причому за участю не лише державних організацій, а й спеціально створюваних об-суспільних і комерційних структур. Так, при Міністерстві обо-рони Республіки Білорусь функціонують різні структури, пов'язані з конверсією. Це "" Белконверс "(білорусько-аме-ріканський підприємство, створене для утилізації боєприпасів з використанням найсучасніших технологій)," Трансавіаекс-порт "(займається перевезеннями вантажів по всьому світу за допомогою вантажних військових літаків). <****** > Підтримка конвертованих підприємств включає прямі і непрямі заходи. До прямих відносяться державні бюджетні асигнування, що виділяються на створення озброєнь і конверсію, держзамовлення, директивно встановлювані вимоги до деяких видів діяльності. Непрямі заходи надзвичайно різноманітні і охоплюють багато сфер: економічну (визначення пільг та т . д.), організаційну (створення системи державних, громадських і комерційних організацій для сприяння конверсіруемих підприємствам), законодавчу (прийняття законів, указів і документів, що регламентують акціонування і приватизацію оборонних підприємств та їх конверсію), інформаційну (створення банку даних). товарно-сировинні біржі та інші комерційні структури, які вирішують проблеми матеріально-технічного постачання і збуту; організації фінансової підтримки конверсіруемих проектів - інвестиційні фонди, спеціальні банки; госпрозрахункові функціональні організації, що здійснюють окремі види діяльності: зовнішньоторговельну, маркетингову та ін; незалежні організації та поради, метою яких є по-ся вироблення узгодженої політики з питань конверсії та оборони. І нарешті, політика конверсії повинна проводитися комплексно з урахуванням можливостей розвитку інших галузей економіки і рівня добробуту населення. Досвід XX в. показує, що головною умовою припинення війни є не зникнення приватної власності і заснованої на ній суспільної системи, а глибока демократизація внутрішнього і міжнародного життя держав, економіки, політики, духовної сфери . Змішана високотехнологічна, демократизированная економіка - фактор на користь демілітаризації суспільства. « Попередня | ||
| Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |