| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.2.4. Аналіз грошового потоку як інструмент оцінки кредитоспроможності позичальника | ||
|
форми бухгалтерської звітності; банківські виписки по рахунках клієнта; інформація оперативного обліку клієнта. У Росії існує обов'язкова форма бухгалтерської звітності - звіт про рух грошових коштів (форма № 4), яка може бути використана кредитною організацією в якості одного з інструментів аналізу грошового потоку. У США подібна форма звітності теж є обов'язковою і необхідною для кожного періоду, за який подається звіт про прибутки і збитки. Так, Комісія з цінних паперів і бірж США вимагає надання звіту про прибутки і збитки за три останні роки з поквартальною розбивкою; звіт про рух грошових коштів представляється з такою ж періодичністю. Вітчизняні кредитні організації можуть використовувати накопичений у цій області світовий досвід. Основний документ, яким керуються західні організації при складанні звіту про рух грошових коштів, - Інструкція Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФО) № 95 «Звіт про рух грошових коштів» (Statement of cash flows). Російські видання останнім часом приділяють велике значення терміну «грошовий потік» (cash flow), спираючись багато в чому на західну літературу. Основні принципи аналізу грошового потоку: ключове поняття звіту - готівка і еквіваленти готівки. Визначення даного терміну дано при аналізі коефіцієнтів ліквідності підприємства. Надалі при аналізі грошового потоку буде використаний термін «грошові кошти»; у звіті не знаходять відображення негрошові форми розрахунків: бартер, взаємозалік, вексель і т.д.; у звіті використовуються розгорнуті показники грошових потоків, наприклад залучення і погашення кредитних ресурсів протягом звітного періоду відображається за окремими статтями; підсумкова величина грошового потоку повинна бути дорівнює різниці залишків грошових коштів на кінець і на початок звітного періоду; грошові потоки в іноземних валютах перераховуються у валюту звіту за курсом, що діяв на дату операції. Виникаючі при цьому курсові різниці відображаються за окремою статтею "курсові різниці"; грошові потоки повинні бути розділені на операційний, інвестиційний і фінансовий. При цьому визначається закритий перелік статей по інвестиційному і фінансовому грошовому потоку і грошові потоки, які не задовольняють цим переліками, автоматично класифікуються як операційні; використовується або прямій, або непрямий спосіб розрахунку грошового потоку. Розглянемо деякі принципи більш докладно. Розподіл звіту на три розділи: операційний, інвестиційний та фінансовий грошові потоки. Грошовий потік від інвестиційної діяльності: покупка і продаж боргових зобов'язань інших підприємств; залучення та видача позик; купівля та продаж основних засобів; покупка і продаж нематеріальних активів. Грошовий потік від фінансової діяльності: випуск та погашення власних облігацій; випуск власних акцій; виплата дивідендів по акціях і відсотків по облігаціях; витрати з емісії акцій та облігацій. Грошовий потік від операційної діяльності: сюди відносяться всі операції, що не знайшли відображення в попередніх двох розділах. Як приклад можна привести найбільш часто зустрічаються елементи: виручка від реалізації продукції, робіт, послуг; відсотки і дивіденди, отримані по інвестиційним активам; платежі в рахунок погашення кредиторської заборгованості; відсотки, сплачені за кредиторської заборгованості; платежі по податковим (фіскальним) зобов'язаннями; заробітна плата співробітників; витрати на відрядження і т.д. При складанні підсумкового звіту отримують проміжні величини грошових потоків: чистий грошовий потік від операційної діяльності (вважається, що він повинен бути позитивним); чистий вільний грошовий потік (чистий грошовий потік від операційної діяльності плюс чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності); підсумкове значення чистого грошового потоку. Таким чином, аналізуючи грошові потоки, що акумулюються підприємством, кредитна організація отримує уявлення про основні джерела надходження грошових коштів і напрями їх витрачання. Перерахунок грошових потоків, виражених в іноземній валюті. Підприємства, що здійснюють експортно-імпортні операції, повинні перераховувати грошові потоки, виражені в іноземній валюті, за курсом на дату операції. Це особливо важливо в умовах вітчизняної банківської системи, коли переважаючим типом кредитоспроможного позичальника виступають експортно-орієнтовані підприємства ПЕК. Девальвація національної валюти 1998 показала сильну залежність таких підприємств від змін валютних курсів. Середні (середньозважені) курси можуть бути використані, тільки якщо результати такого перерахунку незначно відрізняються від результатів, отриманих при розрахунку за курсами на дату операцій. Звіт про рух грошових коштів повинен містити окрему статью.о вплив курсової різниці на величину грошового потоку. 3. Використання прямого чи непрямого методу. Найбільш важко розв'язувана проблема для кредитної організації - це вибір способу розрахунку грошового потоку. Прямий метод характеризується використанням валових грошових потоків, у той час як при непрямому методі грошові потоки відображаються в чистому вигляді. Як показує західна практика, кредитні організації наполягають на застосуванні прямого методу розрахунку, в той час як підприємства воліють непрямий. Перерахуємо негативні і позитивні сторони даного методу: даний метод розрахунку є найбільш простим і найменш трудомістким; даний метод найменш точний, оскільки заснований не на валових, а на чистих грошових потоках (різниця в арифметичних підсумки), що менш інформативно; незважаючи на те що підсумкова величина грошового потоку збігається з величиною зміни коштів, значення грошових потоків по різних видів діяльності можуть бути перекручені, оскільки нерозподілений прибуток (збиток) в бухгалтерському балансі, наприклад це сума прибутків (збитків) від операціонної, інвестиційної та фінансової діяльності; | можливе спотворення відбувається і через наступного: відтоки і притоки грошових коштів за абсолютними значеннями порівняти з валютою балансу, але в наших російських умовах необхідно враховувати той факт, що значна частка розрахунків припадає на бартерні операції. При використанні звіту про прибутки та збитки в якості основи для розрахунку грошового потоку мається на увазі описаний далі алгоритм дій. Основна мета, як і в попередньому випадку, - перетворити звіт про прибутки і збитки з метою приведення його до форми звіту про рух грошових коштів. На практиці виникає чимало проблем. По-перше, звіт про прибутки і збитки побудований на основі методу нарахування: і доходи, і витрати відображаються тут не в момент платежу, а в момент нарахування. Наприклад, собівартість реалізованих товарів являє собою саме нараховану вартість витрат, яка практично не збігається з сумою сплачених грошових коштів, що відноситься до даної статті. По-друге, у звіті про прибутки та збитки відображаються не тільки грошові кошти, а й негрошові доходи і витрати. Класичним прикладом служить амортизація, величина якої додається до прибутку від реалізації при переході від одного звіту до іншого. Таким чином, на першому етапі відбувається перехід від нарахованих сум до реально отриманим (сплаченим) грошовим сумам. На другому етапі відбувається перегрупування статей звітів. Без аналітичних відомостей з додаткових джерел здійснити таку перегрупування практично неможливо. Незважаючи на те що наведена підсумкова величина прибутку від реалізації відбиває значення грошового потоку від операційної діяльності, що залишилися доходи і витрати досить важко класифікувати між інвестиційною та фінансовою діяльністю. Тому звіт про прибутки і збитки може бути використаний кредитною організацією в якості основи розрахунку грошового потоку, але в цьому випадку буде порушено один із принципів складання звіту про рух грошових коштів, тобто поділ грошових потоків на операційний, інвестиційний і поточний. Прямий метод розрахунку грошового потоку. Даний метод на відміну від непрямого методу дозволяє подолати основні обмеження та неточності першого методу. Основна перевага прямого методу полягає в тому, що він показує валові надходження і виплати грошових коштів. Знання джерел надходжень та напрямів використання грошових коштів може виявитися корисним при оцінці руху грошових коштів у майбутньому. Іншими словами, майбутню величину грошового потоку можна визначити тільки на основі прямого методу. Очевидно, що відносні розміри основних видів надходжень і витрат у їх взаємозв'язку з іншими позиціями фінансових отче-тов більш інформативні, ніж їх арифметичні підсумки. Суми валових надходжень і виплат особливо важливі при оцінці кредитоспроможності позичальника, оскільки показують обороти по припливу і відтоку грошових коштів. Ясно, що абсолютні зна-чення грошових потоків двох підприємств можуть збігатися, а вели-чини приток (і відповідно відтоків) можуть розходитися на декілька порядків. Це твердження необхідно використовувати при встановленні лімітів кредитування. При аналізі грошового потоку можливе використання не тільки більш деталізованих статей (ступінь деталізації визначається кредитною організацією), а й внутрішньої розбивки статей на безпосередньо організації-одержувачі (організації-платники) грошових коштів. Це дозволяє за аналогією з банківськими нормативами розраховувати ризик неплатежу на одного дебітора, максимальні ризики неплатежу, а також проводити постійний моніторинг контрактів. Прямий метод розрахунку є більш дорогим і трудомістким порівняно з непрямим, але разом з тим і більш точним. Впровадження прямого методу розрахунку грошового потоку дозволяє не тільки про-прогнозувати кредитоспроможність позичальника з високою ймовірністю точності розрахунків, але й вирішити внутрішні проблеми підприємства, такі, як грамотне управління дебіторської (кредиторської) заборгованістю, бюджетування, фінансовий аналіз і планування. Прямий метод розрахунку рекомендований Інструкцією КМСФО № 95 «Звіт про рух грошових коштів». Яким же чином кредитна організація може використовувати прямий метод розрахунку грошового потоку? У Росії існує форма бухгалтерської звітності № 4 «Звіт про рух грошових коштів», яка заснована саме на прямому методі розрахунку грошового потоку. Проте кредитної організації необхідно змінити форму даного звіту в цілях отримання більш зручного джерела інфор-мації. По-перше, дана форма є річний, тобто в обов'язковому порядку видається тільки з річним звітом. На нашу думку, дану форму доцільно заповнювати помісячно. По-дру-яких, у формі № 4 присутні довідкові цифри з розрахунків у готівковій формі (для цілей фіскального контролю з боку податкових органів). Очевидно, що цю частину звіту можна пропустити. По-третє, необхідно виключити проблему подвійного рахунку, тобто не враховувати двічі такі операції, як зняття (зарахування) коштів на рахунок, внутрішні розрахунки при перекладі з одного розрахункового рахунку підприємства на інший. По-четверте, дана форма не враховує рух грошових коштів, виражених в іноземній валюті. При проведенні зазначених перетворень виходить звіт про рух грошових коштів по прямому методу. Сформована середня позитивна величина загального грошового потоку (перевищення припливу над відпливом коштів) може використовуватися і як межа видачі нових позик. Зазначене перевищення показує, в якому розмірі позичальник може погашати боргові зобов'язання. На наш погляд, такий метод аналізу кредитоспроможності позичальника на основі розрахованого грошового потоку не зовсім правомірний. Величина грошового потоку не може однозначно виступати певним орієнтиром, лімітом обсягу кредитування з кількох причин: | Підприємства мають неоднакові виробничі цикли, які неминуче накладаються один на одного. Кошти, що надійшли від реалізації продукції, спрямовуються на придбання матеріалів, робіт наступного виробничого циклу. До того ж в умовах інфляції залишки грошових коштів на рахунках підприємств постійно прагнуть до нуля. І це зовсім не свідчить про низький класі кредитоспроможності позичальника. Разом з тим величина грошового потоку є різниця між залишками коштів на початок і кінець звітного періоду, яка схильна до коливань, є нестабільною, а часто суб'єктивної; грошовий потік не може свідчити і про ліміт кре-вання, бо не враховується значення залученого кредиту, який буде відображатися за статтею припливу грошових коштів. Таким чином, представляється можливим використання грошового потоку таким чином. Кредитоспроможність позичальника можна встановити тільки на основі підрахунку грошового потоку на майбутній період часу, відповідний періоду кредитування. Аналіз грошового потоку за минулі періоди дозволяє виявити особливість руху грошових коштів на підприємстві, а саме: які покупці складають основну частку надходження грошових коштів; наскільки стабільні ці надходження; чи збігаються реальні терміни надходження грошових коштів до встановлених в договорах і угодах; наскільки швидко підприємство може мобілізувати кошти, абстрактні у дебіторську заборгованість; які основні статті платежів на підприємстві; обсяги платежів за цими статтями стабільні з місяця в місяць або схильні до коливань; чи допускає підприємство заборгованість за бюджетними платежами або воліє розраховуватися вчасно і т.д. За результатами проведеного нами аналізу можна зробити такі основні висновки: Головний показник, який використовується західними комерційними банками для оцінки кредитоспроможності позичальника, - кредитний рейтинг. Аналіз зарубіжних методик визначення кредитоспроможності підтверджує факт переходу від набору показників до інтегрального поняттю рейтингу. Використання розглянутих методик в чистому вигляді у вітчизняних умовах утруднене об'єктивними міждержавні відмінностями в діяльності позичальників. Проведення комплексу заходів, спрямованих на виправлення недоліків розглянутих методик, дозволить підвищити точність і ефективність розрахунків. Кредитний рейтинг розраховується на підставі сукупно-сті кількісних і якісних показників. Труднощі їх інтерпретації, а також відсутність наукового обгрунтування ваг показників робить оцінку кредитоспроможності зайво суб'єктивним і недостатньо надійним інструментом управління кредитним ризиком. Ключове місце в системі показників, що входять до складу кре-дітно рейтингу, займають фінансові коефіцієнти. Незважаючи на існуючі відмінності в сучасній банківській практиці, можна виділити чотири групи таких коефіцієнтів: коефіцієнти ліквідності, оборотності, леві-Реджа та прибутковості. Підрахунку фінансових коефіцієнтів для визначення кредитного рейтингу передує розкриття методології розрахунку показників. Мінливість у принципах методології може спотворити підсумковий результат. Аналіз грошового потоку позичальника являє собою дієвий інструмент оцінки його кредитоспроможності. При цьому визначаються основні притоки і відтоки грошових коштів. Планування грошового потоку дозволяє спрогнозувати поведінку позичальника в майбутньому і оцінити джерела погашення кредиту. Питання для самоконтролю У чому полягає суть кожного з трьох способів визначення рівня кредитоспроможності позичальника? Які джерела інформації слід використовувати в процесі оцінки кредитоспроможності ссудополучателей? Розкрийте зміст моделі передбачення платоспроможності на основі коефіцієнта 1. Перерахуйте основні недоліки, які властиві методикам, використовуваним для розрахунку кредитоспроможності позичальника. У чому виражається взаємозв'язок показників ліквідності та ділової активності підприємства? Який зміст і оптимальне значення коефіцієнта леві-Реджа? Назвіть показники, які банки використовують для аналізу прибутковості підприємства. У чому состойт суть непрямого і прямого методів розрахунку грошового потоку? | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||