2.3.1. Централізована система інформаційного забезпечення
Основна передумова створення централізованих систем за-лягає у необхідності аналізу кредитоспроможності підприємств при такій операції центрального банку, як облік векселів. На про-тяжении багатьох років центральні банки накопичували і аналізували фінансову інформацію про підприємства, що емітують векселі, для оцінки можливості проведення облікових операцій. Пізніше до такої інформації були допущені й комерційні банки.
Централізовані системи функціонують за національною ознакою, практично монополізуючи ринок окремо взятої країни. Надання інформації в ЦРК (і в деяких країнах в ЦБДО) носить обов'язковий характер, закріплений на законодавчому рівні. Основна відмінність таких систем збору інформації від рейтингових агентств полягає в тому, що останні використовують інформацію, що надається безпосередньо позичальниками, у той час як інформація в централізовані системи надходить або від кредиторів, або із загальнодоступних (публічних) джерел. Діяльність ЦРК і ЦБДО, як правило, не переслідує мети одержання прибутку, і плата за доступ до джерел інформації необхідна лише для покриття операційних витрат.
Для збору інформації зазвичай використовується розгалужена мережа територіальних відділень центральних банків. Основний вид інформації - кредитні операції і фінансові звіти організацій. У ряді країн збирається інформація про кредитні угоди з органами влади (уряд, регіональні суб'єкти, муніципалітети).
Централізована реєстрація кредитів. ЦРК включає в себе збір, обробку, аналіз та надання інформації про кредитні угодах, скоєних банками. Власність на ЦРК закріплена за центральними банками, які і здійснюють управління інформацією. Ця система існує досить довго (у Франції - з 1946 р., в Іспанії - з 1963 р., в Італії - з 1967 р.). Основна мета ЦРК полягає в поліпшенні прозорості кредитних операцій і зменшенні кредитних ризиків. Зважаючи на необхідність тісної інформаційної роботи центрального банку з комерційними банками, в європейських країнах були прийняті відповідні законодавчі акти, які зобов'язують центральні банки збирати і обробляти інформацію про кредитні угодах в банківській сфері. Так, діяльність ЦРК в Німеччині регулюється Законом про банківську діяльність (Banking Act). Положення про освіту ЦРК в Бельгії в 1967 р. знайшло подальше відображення в Законі про банківський нагляд (Banking Supervision Law) 1993 Указ Комітету по кредиту і заощадженням (Committee for Credit and Savings) в 1964 р. поклав початок діяльності ЦРК в Італії.
Основна інформація ЦРК включає в себе найменування позичальника, його ідентифікаційний номер, юридична адреса, галузь і сутність кредитної угоди (сума кредиту, строк і т.д.). Структура інформації про позичальників відображена в табл. 2.12.
Інформація з кредитних ризиків та операціями у розрізі позичальників збирається на регулярній (щомісячної / щоквартальної) основі (табл. 2.13). Крім інформації щодо безпосередньо кредитних операцій різні країни збирають додаткову інформацію за банківськими гарантіями, кредитними деривативами, заставах, фактами банкрутства. Найбільш розвинена система існує в Німеччині, де згідно з останніми змінами в Законі про банківську діяльність обов'язково надання інформації навіть за операціями інвестиційних компаній. Лізингові компанії направляють інформацію по своїй діяльності в ЦРК, тільки якщо вони є дочірніми підприємствами комерційних банків. Крім того, в ЦРК Німеччини включаються операції місцевих відділень іноземних банків і страхових компаній.
Очевидно, що збір інформації щодо банківських операцій під-приємств являє собою складний і трудомісткий процес. Тому в більшості країн, крім Португалії, існує нижній кількісний поріг, виражений у місцевій валюті, за сумою угоди (відповідні дані в євро наведено в табл. 2.14). Середнє значення такого порогу складає 300 000 євро.
База даних ЦРК охоплює значну частину кредитних операцій комерційних банків європейських країн. Накопичена роками інформація дозволяє дізнатися достовірну кредитну історію позичальника в стислі терміни без істотних додаткових матеріальних і часових витрат.
Централізована база даних звітності, ЦБДО. Фінансова звітність підприємств є загальнодоступним документом, публікуються для загального ознайомлення (термін «фінансова звітність» використовується на Заході і має те ж значення, що «бухгалтерська звітність» в Росії, далі по тексту ці поняття використовуються як синоніми). Збір, обробка та аналіз звітності можуть здійснюватися будь-якою організацією, незалежно від правового статусу. Тому центральні банки не володіють монополією з управління ЦБДО. У деяких країнах вони конкурують з приватними компаніями, що спеціалізуються на наданні інформаційних послуг. На відміну від ЦРК, де має місце збір відносно невеликого обсягу інформації, що акумулюється виключно банківським сектором, інформація по бухгалтерській звітності надходить в ЦБДО з сотень джерел - підприємств різних галузей економіки. У цьому випадку істотно зростають витрати по збору та управління інформаційною базою даних.
Незважаючи на деякі відмінності в технологіях збору та обробки інформації, у більшості європейських країн центральні банки ведуть власні бази даних по звітності підприємств і орга-нізацій. Винятком є Італія, де Центральний банк Італії та Асоціація італійських банків (Italian Banking Association) утворили спільне підприємство з метою формування ЦБДО. Незалежні рейтингові агентства і торгові палати також займаються аналогічного роду послугами, складаючи конкуренцію центральним банкам. Так, Dun & Bradstreet має відділення в кожній європейській країні і займає значну частку ринку. Більше того, у Франції Dun & Bradstreet конкурує не тільки з Банком Франції, але і з такими організаціями, як COFACE-SCRL (база даних містить 15 млн звітів) та ORT (20 млн звітів).
Основну частину інформації ЦБДО складають фінансові звіти підприємств. Вони заносяться в базу даних або за стандарти-зований формі, або у відповідності з основними правилами бух-галтерського обліку тієї чи іншої країни. Пошук підприємства осуще ствляется за ідентифікаційним номером, найменуванню або галузевою ознакою. У більшості випадків дані ЦБДО можуть бути порівняні з інформацією, що міститься в ЦРК.
При аналізі формування ЦБДО спостерігається ефект 20: 80, згідно з яким велика частина ВВП формується незначною часткою середніх і великих підприємств. Тому центральні банки, як правило, не збирають інформацію по підприємствах малого бізнесу.
Французька ЦБДО - FIBEN (Fichier Bancaire des Entreprises) - охоплює істотну частину національних компаній. Згідно з даними Французького національного інституту статистики (INSEE) в країні зареєстровано близько 2,1 млн підприємств. Необхідність надання ними фінансової звітності в податкові інспекції закріплена законом. З метою оподаткування підприємства розбиті на дві групи: 1,7 млн підприємств займаються комерційною діяльністю і 400 тис. - некомерційної; 64% підприємств, получа-чих прибуток від комерційної діяльності, надають звітність за спрощеною формою, в той час як решта 640 тис. підприємств складають деталізовані звіти. Саме на ці підприємства припадає більша частина ВВП і позикової заборгованості банківському сектору. FIBEN збирає інформацію по підприємствах з річним оборотом більше 760 ТОВ євро. У цій ЦБДО міститься інформація по У3 підприємств, що надають деталізовані фінансові звіти, що становить 90% суми позикової заборгованості французьких підприємств.
Відповідні дані наведені в табл. 2.15.
Галузевий аналіз даних по підприємствах, звітність яких міститься в ЦБДО Банку Франції, свідчить про те, що найбільшу частку займають промислові і торгові підприємства (табл. 2.16).
ЦБДО збирає інформацію протягом більш ніж 25 років і містить не тільки індивідуальні звіти підприємств, а й консолідовану звітність.
У Німеччині ЦБДО Бундесбанку щорічно протягом цього періоду поповнюється 70000 звітів, що в кількісному висловлю-ванні становить приблизно 60% обороту німецьких підприємств. Зна-ве частка звітів припадає на великі підприємства промисловості. На відміну від FIBEN основним критерієм занесення звітності підприємства в ЦБДО є не показники річного обороту, але вимоги Бундесбанку за операціями рефінансування, а саме величина позикової заборгованості і застави.
У зв'язку з розвитком Європейського Союзу формуються додаткові вимоги до складу інформації ЦБДО. Європейський комітет з ЦБДО був сформований в 1985 р. і почав роботу з формування зведеної європейської бази даних - BACH. В даний час BACH містить звітність по підприємствах 13 країн, сформовану за єдиними стандартами бухгалтерського обліку.
Інформація надходить в ЦБДО по двох каналах: від підприємств, що публікують звітність, і через організації, що спеціалізуються на зборі фінансової інформації. Так, Бундесбанк і Національний банк Австрії збирають фінансову звітність підприємств на обов'язковій основі в тому випадку, коли комерційні банки враховують векселі підприємств або укладають з ними договори застави. У цьому випадку центральний банк проводить рефінансування тільки за умови надання звітності в ЦБДО, яка в подальшому обробляється та аналізується спеціальним департаментом. Для розширення бази даних налагоджені тісні зв'язки з підприємствами по збору інформації про малому та середньому бізнесі. Банк Франції і Національний банк Бельгії отримують фінансові звіти безпосередньо від підприємств. У Франції використовується територій-альна мережа Банку Франції, що налічує 211 відділень, що дозволяє не тільки встановити взаємодію з підприємством, а й враховувати місцеві особливості ведення бізнесу. Аналіз звітності виконується на місцях, в той час як Банк Франції встановлює методологічні засади збору та обробки інформації.
Банки Італії та Іспанії делегували повноваження по збору інформації спільному підприємству і відповідно незалежної організації, що володіє необхідним обладнанням та програмними засобами. Таким чином, співробітники зазначених банків спеціалізуються виключно на аналізі зібраної інформації.
Основна частина інформації збирається в електронному вигляді і передається по каналах дистанційного зв'язку. Це дозволяє зменшити витрати по збору та зберігання інформації, а також збільшити швидкість отримання необхідних звітів. В якості вихідної інформації можуть виступати не тільки фінансові звіти, а й рейтинги кредитоспроможності позичальників, розраховані за методиками центральних банків.
Головними користувачами ЦБДО є центральні банки. Протягом багатьох років вони оцінюють кредитоспроможність позичальників при обліку векселів та проведенні інших заходів по рефі-нансування. Таке використання ЦБДО першочергово у Німеччині та Австрії, де центральні банки не володіють наглядовими повноваженнями над банківською системою. Органи банківського нагляду також мають доступ до ЦБДО з метою здійснення аналізу банківської діяльності. Центральні банки європейських країн теж використовують ЦБДО для мікро-і макроекономічного аналізу, виявлення галузевих тенденцій розвитку підприємств. Комерційні банки також використовують інформацію ЦБДО у власних цілях. Підбірка фінансових звітів, що міститься в ЦБДО, дозволяє оперувати надійної, перевіреною інформацією, зібраною за достатню для аналізу кількість років. Кредитний рейтинг підприємства, що присвоюється центральним банком, служить своєрідним орієнтиром і первісним етапом при власною оцінкою кредитоспроможності позичальника.
Третій тип користувачів централізованих систем збору інформації - підприємства, які мають можливість вдаватися до додаткових послуг центрального банку, а саме до аналізу фінансових коефіцієнтів підприємства, ретроспективної вибірці, консультаційних послуг, а також до вироблення рекомендацій щодо подальшого веденню бізнесу.