2.4.1. Розрахунок показників, що беруть участь у кредитному рейтингу
промислові підприємства, що займаються видобутком углево-дородов;
постачальницько-збутові підприємства, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами;
холдингові компанії;
промислові підприємства, що знаходяться в стадії банкрутства (зовнішнього управління).
Об'єкти спостереження: бухгалтерський баланс (форма № 1) та звіт про прибутки і збитки (форма № 2) - розглядалися в більшості випадків за чотири послідовних календарних роки - з 1997 по 2000 рр.. Таким чином були проаналізовані близько 120 бухгалтерських звітів. Належність підприємств до однієї галузі - нафтовий - не випадкова. Очевидно, що торгові і промислові підприємства різних галузей можуть відрізнятися як за умовами діяльності, що визначаються специфікою конкретної галузі, так і за значеннями фінансових показників, що беруть участь у визначенні кредитного рейтингу. Аналіз підприємств, що працюють в одній галузі, дозволяє не приймати до уваги можливі галузеві відмінності, такі як циклічність розвитку галузі, макроекономічна ситу-ація в галузі, зміна світових (внутрішніх) цін. Подібні галузевого особливості втрачають свою індивідуальність всередині отрас-ли, що дозволяє сподіватися на підвищення точності і надійності проведених розрахунків. Більш того, отримані результати дослідження не можуть бути використані при аналізі підприємств інших галузей без відповідного коректування і перевірки.
Включення у вибірку трьох підприємств, що знаходяться на стадії банкрутства, дозволить виявити характерні особливості підприємств цієї групи. Фінансові труднощі в той чи інший час відчували й інші підприємства нафтової галузі. Проте дані по цих підприємствах отримати не вдалося. Нерозвиненість цивілізованих процедур банкрутства, інформаційна закритість акціонерів і менеджерів істотно обмежують кількісний склад некредитоспроможних підприємств і роблять вибірку репрезентативної.
На думку авторів, для підвищення точності обчислень середніх значень показників доцільно провести зважування коефіцієнтів як по кожному підприємству за чотири роки виходячи із суми активів (виручки) за кожний звітний період (для ROI, коефіцієнта якісної ліквідності, частки залучених коштів у сумі пасивів - зважування за сумою активів; для оборотності активів - зважування за сумою виручки), так і за сукупністю підприємств усередині кожної галузі виходячи з середньої суми активів (виручки).
Ряд додаткових показників розраховують з метою вияв-лення основних тенденцій, що спостерігаються на підприємствах різних галузей. До числа таких показників відносяться частка необоротних активів у загальній сумі активів (зважування по сумі активів), частка довгострокових пасивів у загальній сумі пасивів (зважування по сумі пасивів), збалансованість активів і пасивів, частка кредитів у загальній сумі пасивів (зважування по сумі пасивів) .
Проведений аналіз дозволяє виділити характерні риси, властиві підприємствам різних видів діяльності.
Частка необоротних активів у загальній сумі активів підприємств промисловості (67%) значно вище, ніж у торгових підприємств (39%) і холдингових компаній (45%). Це пояснюється специфікою діяльності даної групи підприємств, а саме наявністю великої кількості основних виробничих фондів.
Необхідність підтримки необоротних активів на доста-точному рівні вимагає додаткових довгострокових джерел
фінансування, що виражається в більш високій частці довгострокових зобов'язань (в загальній сумі зобов'язань) у промисловості (30%) у порівнянні з торгівлею (1%). Проте промислові підприємства в недостатній мірі використовують ефект левереджа. Снаб-женческо-збутові організації традиційно відносяться до підприємств з більш високою часткою залучених коштів. Так, показник левереджа в промисловості становить 46%, в торгівлі - 55%, у холдингових компаній - 51%. Згідно з рекомендаціями Уряду РФ максимальний рівень даного показника - 70%.
Тривалий виробничий цикл промислових підприємств виражається у збільшенні періоду оборотності активів (192 дні). Даний показник в торгівлі в кілька разів менше (78 днів), а у підприємств на стадії банкрутства період оборотності найтриваліший (194 дні).
Показники прибутковості в промисловості вкрай неста-більних. Так, середній рівень рентабельності активів тут є негативною величиною (-1,74%). Наявність збитків ряду підприемств може бути пояснено як розширенням виробництва, так і специфікою вітчизняного бухгалтерського обліку, спрямованого на-надмірній мінімізації податкового тягаря. Показники рента-бельності торговельних організацій у поєднанні з високою обертаючи-емость активів дозволяють отримати більш привабливий показник ROI як у середньому по сукупності (6,93%), так і по рен-табельною підприємствам (8,73%). Показовий і приклад Холдинг-вих компаній. У цій групі немає жодного збиткового підприєм-ку, показники рентабельності приймають найбільше значення з показників розглянутих галузей (13,11%).
Збалансованість активів і пасивів (зобов'язань) про-промислово підприємств вселяє побоювання. Тільки 41% підприемств мають задовільну структуру балансу. Цей показник важливий для кредитних організацій, оскільки є свого роду формою коефіцієнта покриття. Незбалансованість в пригнічений-ющем більшості випадків означає порушення економічних кордонів кредитування і веде до неможливості надання кредиту. У промисловості це посилюється низькою оборотністю активів (192 дні). Саме в промисловості період оборотності активів може перевищувати 360 календарних днів. Це знаходить відображення у зменшенні значення коефіцієнта якісної ліквідності. По підприємствах промисловості цей показник менш допустимого рівня (0,92). Найгірше значення даного показника спостерігається тільки у підприємств на стадії банкрутства (0,80).
У підприємств, що знаходяться на стадії банкрутства, низьке значення показників ліквідності (0,80%) і незбалансована структура балансу (в 1999 р. - у трьох підприємств, у 1996-1998 рр.. - У двох). За цими показниками можна зробити висновок про абсолютну недоцільність кредитування в даних умовах. Показники рентабельності негативні (-16,41%), що свідчить про збиткової діяльності. Уповільнена оборотність активів (період оборотності становить 194 дня) у більшості випадків пояснюється зниженням обсягів реалізації. Фінансові труднощі, як правило, супроводжуються зменшенням власного капіталу і збільшенням залучених коштів.
^ 8. Особливу увагу потрібно приділяти показником частки отриманих кредитів у загальній сумі пасивів. Очевидно, що постачальницько-збу-товие організації далеко не повною мірою використовують можливості банківського кредиту (2%). Це свідчить про недостатню роботу кредитних організацій з даними підприємствами. Цей висновок парадоксальний, оскільки торговельні організації традиційно вважалися однією з основних груп позичальників на кредитному ринку. Разом з тим зазначене положення може бути характерно виключно для підприємств нафтової промисловості, в якій велика частина поста-женческо-збутових організацій є дочірніми підприємствами холдингових компаній. Недолік грошових коштів у багатьох випадках заповнюється за рахунок материнської компанії, яка може виступати номінальним позичальником. Процедура надання кре-диту холдингової компанії простіше і швидше; можливе отримання кредиту виключно «під ім'я» компанії. Кредитування материн-ської компанії також вважається менш ризиковим, що знаходить своє відображення у зменшенні відсоткових ставок. Частка кредитів у загальній сумі зобов'язань холдингових компаній дійсно максимальна в порівнянні з іншими підприємствами (26%).
Виявлені особливості підприємств різних галузей ще раз підтверджують зроблений нами раніше висновок про необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників з урахуванням об'єктивно сформованих галузевих відмінностей.