2.5.4. Нові вимоги Базельського комітету з обліку специфіки діяльності позичальників різних галузей
У Росії становище ускладнюється тим, що Банк Росії до недавнього часу навіть не декларував необхідність подібного аналізу. Тому вітчизняні банки обмежуються спрощеними розрахунками кредитних рейтингів, не враховуючи вплив характеру діяль-ності позичальника на оцінку його кредитоспроможності, що в корені невірно. Як справедливо зазначає Є. Ананькина, «рейтинг позичальника багато в чому залежить від галузевого контексту: сприятливі тенден-ції в розвитку галузі можуть підвищити рейтинг, але навіть за найкращих фінансових показниках учасник нестабільної галузі не може отримати високий рейтинг».
Сучасне банківське співтовариство (правда, поки тільки його західна частина) висуває додаткові вимоги до рейтингу кредитоспроможності: кожному класу кредитоспроможності відповідає трохи розпливчасті визначення «високий», «середній», «низький» рівень кредитного ризику, а математичне значення ймовірності дефолту позичальника даного класу кредитоспроможності. Більше того, відповідно до вимог Базельського комітету ймовірність дефолту є ключовим показником при розрахунку нормативу достатності капіталу. Складання матриць міграції кредитного рейтингу дозволяє оцінити зміна значення кредитного ризику в майбутньому.
Протягом останніх років західні фахівці опублікували ряд робіт, в яких показали, що матриці міграції рейтингів істотно різняться залежно від галузевої приналежності позичальника. Так, Л. Карті відзначив, що «відмінності в показниках міграції кредитних рейтингів в чому обумовлені галузевими особливостями діяльності підприємства». Цей висновок підтвердив і П. Нікель, розрахувавши матриці зміни рейтингів згідно зі статистикою рейтингового агентства «Moody's» за період з 1970 по 1997 рр.. по підприємствах усіх галузей економіки і виділяючи промислові підприємства (дані наведені в дужках) (табл. 2.24).
Як показують дані табл. 2.24, по кожному класу рейтингової оцінки спостерігаються міжгалузеві коливання між промисловими підприємствами (дані в дужках) та підприємствами всіх галузей економіки, що збільшуються в міру зниження рейтингу. Цей факт дозволяє зробити два основні висновки:
1) у процесі управління кредитним ризиком показники ймовірності дефолту, необхідно розраховувати тільки в межах однієї галузі. Середні значення, розраховані за сукупного кредитного портфеля, спотворюють точність розрахунків. Підприємства різних галузей, що навіть мають однаковий рейтинг, будуть піддані неоднакового ризику, тому їх порівняння неправомірно;
2) запропонована Базельським комітетом методика визначення кредитного рейтингу на основі ШВ ~ підходу потребує доопрацювання, оскільки відповідно до цим підходом використовуються усереднені по економіці в цілому показники ймовірності дефолту.
Кредитні рейтинги, що привласнюються рейтинговими агентствами підприємствам різних галузей протягом багатьох років, дозволяють визначити середньогалузеві ймовірності дефолту з точки зору загальної кількості отримали кредитний рейтинг підприємств різних галузей (рис. 2.3).
Як показано на рис. 2.3, промислові підприємства піддаються меншому кредитному ризику в порівнянні з підприємствами торгівлі, ймовірність дефолту яких має один з найвищих питомих показників. Це знову-таки свідчить про необхідність врахування галузевих відмінностей підприємств в процесі управління кредитним ризиком і детального аналізу кредитоспроможності підприємств окремих галузей. Наприклад, західні банки, аналізуючи кредитоспроможність підприємств комунального господарства, обмежується
ло
ються спрощеною процедурою присвоєння кредитного рейтингу, ніж у випадку з промисловими підприємствами.
Отже, пам'ятаючи про мету проведення достовірного і відбиває реальний рівень ризику аналізу кредитоспроможності, комерційні банки повинні брати до уваги галузеві фактори специфіки діяльності позичальників. Однак, як ми вже говорили, такий галузевий аналіз поки прийнятий далеко не скрізь за кордоном і майже не практикується вітчизняними банками почасти тому, що наглядові органи не висували обов'язкових вимог за розрахунками кредито-спроможності позичальника. У такій ситуації банки обмежувалися спрощеними методиками присвоєння кредитних рейтингів. Це призвело до того, що практично єдиним інститутом, що враховує названі особливості, стали світові рейтингові агентства. Так, «Standard & Poor's» до числа галузевих факторів відносить динаміку попиту на продукцію позичальника, ступінь конкуренції, особливості ціноутворення, тривалість виробничого циклу, адміністративне регулювання, експортний потенціал галузі.
Результати проведеного дослідження і перспективи вдосконалення оцінки кредитоспроможності показані в табл. 2.25.
Отже, вважаємо, що сучасна банківська система Росії не готова до прийняття нових вимог Базельського комітету. Низька активність рейтингових агентств у Росії, відмінності в міжнародному та вітчизняному банківському законодавстві, відсутність чітких критеріїв системи рейтингового оцінювання кредитоспроможності стримують введення в дію передових світових норм в галузі аналізу кредитоспроможності позичальника та оцінки достатності капіталу. Положення Банку Росії «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати по позиках, по позичкової і прирівняної до неї заборгованості», безумовно, є кроком вперед, проте не усуває існуючих відмінностей між вітчизняними нормами пруденційного нагляду і рекомендація-ми Базельського комітету. На нашу думку, в даній сфері необхідна якнайшвидша синхронізація. Починати потрібно вже зараз, взявши на озброєння методологію Базельського комітету. Розробка і впровадження ефективних систем оцінки кредитоспроможності позичальника відповідає і вимогам Базельського комітету, та інтересам підвищення надійності функціонування вітчизняної банківської системи. Однією з таких систем виступає механізм оцінки кредитоспроможності позичальника з використанням нейронних систем, розглянутий нижче.
Запитання для самоконтролю
За якими напрямками має піти вдосконалення стандартизованого підходу оцінки кредитоспроможності?
На що слід звернути увагу при аналізі циклічності розвитку економіки та її впливу на фінансовий стан позичальника?
Який зміст галузевих матриць зміни кредитних рейтингів?
Що належить зробити в Росії для розвитку оцінки кредитоспроможності в контексті міжнародного досвіду?