| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
26.5. Класифікація країн, що розвиваються | ||
|
Неоднакове становище країн знаходить відображення в їх класифікації на певні групи. Для виділення груп у підсистемі країн, що розвиваються використовуються різні критерії - географічне положення (регіони і субрегіони), рівень промислового виробництва, його частка в експорті, рівень економічного розвитку, здатність до саморозвитку. Виділяється група нових індустріалізующіхся країн (НІС). До них належать країни з відносно високим рівнем економічного розвитку і суттєвим, що розвиваються, багатогалузевим за структурою промисловим сектором (20% ВВП). Для НІС характерні більш високі темпи господарського розвитку, що перевищують аналогічні показники інших розвиваються і промислово розвинених країн. Провідною галуззю економічного розвитку майже всіх НІК стала багатогалузева обробна промисловість. Основною статтею експорту всіх НІС стали оброблені товари. У 15 країн вони перевищують 50% їхнього експорту. В економічному розвитку для більшості з них характерні тенденції, властиві зрілій капіталістичній економіці. Йде процес концентрації виробництва і капіталу, формується фінансовий капітал. У найбільш розвинених країнах утворилися ТНК. НІС в більшості своїй складаються з латиноамериканських держав і країн Південно-Східної Азії. Рівень їх ВВП на душу населення відповідає таким промислово розвиненим країнам, як ПАР, Греція, Португалія. Входження цих країн, що розвиваються в проміжну зону зберігає цілісність світової господарської системи. Нові індустріалізующіхся країни характеризують тісні зв'язки з фінансовою системою розвинених країн. Для всіх НІК характерний високий рівень зовнішньої заборгованості провідним розвиненим країнам. Залежно від рівня економічного розвитку країни, що розвиваються діляться на три категорії: країни з високим, середнім і низьким рівнем доходу. Виділяються також країни - експортери та імпортери нафти, країни з високим рівнем заборгованості. - До групи країн з високими доходами на душу населення, характерними для промислово розвинених країн, входять Бруней, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати і ряд інших територій. - Група країн з середніми показниками ВВП на душу населення ділиться на дві підгрупи: з доходами вище середнього рівня і з доходами нижче середнього рівня. Загалом у цю групу в основному входять нові індустріалізуються країни і країни-нафтоекспортери. У них долається аграрна і сировинна спеціалізація їх економіки, формується диверсифікований промисловий комплекс, виробляється модель пристосування до міжнародних ринків. - Підгрупу нефтеекспортірующіх країн становлять 19 держав, в експорті яких нафтопродукти перевищують 50%. У ряді цих країн спочатку була створена матеріальна основа, а потім дан простір для розвитку капіталістичних виробничих відносин. У них склався так званий рентний капіталізм. - Третю групу в світі, що розвивається утворюють країни з низьким рівнем доходу, або бідні країни в яких ВВП на душу населення в 1995 р. не перевищував 750 дол У цю підсистему входить близько десяти азіатських країн переважно з Південної Азії та Індокитаю, а також Гайяна, Гаїті, Гондурас і Нікарагуа з Латинської Америки. Особливе становище в групі бідних країн займають Індія і Китай, що володіють величезним економічним потенціалом, різноманітної галузевою структурою величезними внутрішніми ринками. В Індії в результаті соціально-економічної еволюції капіталістичний сектор досяг середнього рівня розвитку і подолав основні внутрішні відтворювальні диспропорції. У Китайській Народній Республіці, що виникла в результаті національно-визвольної і що послідувала за нею громадянської війни 1945-1949 рр.., Була ліквідована феодальна власність, власність компрадорська-бюрократичного капіталу, проведена колективізація сільського господарства, огосударствлена середня промисловість у формі спільних підприємств. Внаслідок складної та суперечливої індустріалізації промисловість зайняла провідне місце в народному господарстві (17% ВВП в 1949 р.). У 1979 р. КНР, що входила у світову соціалістичну систему, отримала статус країни, що розвивається. Найменш розвинені країни. Особливість соціально-економічного розвитку підсистеми країн, що розвиваються полягає в тому, що в ній збільшується число найменш розвинених, найбідніших країн. У цю групу за класифікацією ООН входять країни, які не володіють здатністю до саморозвитку і не мають внутрішніх джерел подолання низького рівня розвитку. Кількість найменш розвинених країн за 70-90-ті роки збільшилася вдвічі і досягла 48 (33 - в Африці). На їх території проживає 10,3% населення світу, але вони виробляють лише 0,6% світового продукту. До групи найменш розвинених країн входять малі за чисельністю населення країни, за винятком Бангладеш, - понад 120 млн, Ефіопія - 60 млн, Демократична Республіка Конго, М'янма - понад 50 млн осіб. У виробництві найменш розвинених країн основне місце займає сільське господарство - понад 38% ВВП. Частка його за 80 - 90-ті роки не змінилася. У сільському господарстві цих країн зайнято 73% робочої сили, а у всіх країнах, що розвиваються - 59%. У багатьох з них зберігаються значні докапіталістичні відносини. Крім зазначених загальних причин негативний вплив на економічний розвиток ряду найбідніших країн надає значна соціальна та політична нестабільність. Величезний збиток господарству Анголи, Демократичної Республіки Конго, Мозамбіку, Сомалі, Ефіопії завдали громадянські війни. Господарський розвиток даної підгрупи гальмують традиційні сектори, особливо в сільському господарстві. У результаті вони все більше відстають від основних напрямів науково-технічного і соціального прогресу. Якщо основні рушійні сили розвитку багатьох країн периферії світового господарства знаходяться всередині них, то для найменш розвинених країн зовнішній фактор грає майже абсолютну роль. Всі спроби цих країн вирватися з порочного кола бідності власними силами досі не привели до помітної зміни їх положення. Раніше цю групу країн, що розвиваються часто називали «четвертим світом». Отже, підсистема країн, що розвиваються містить дві протилежні за рівнем економічного розвитку групи країн: нові індустріалізующіхся країни і найменш розвинені країни. Розрив у рівнях ВВП на душу населення між ними перевищує показник розриву між розвиненими і країнами, що розвиваються (відповідно 13 раз по відношенню до країн Латинської Америки і 5 разів по відношенню до всіх країнам). Розвиваються відрізняються один від одного не тільки соціально-економічною структурою, рівнем економічного розвитку. Громадські структури цих країн розвиваються в рамках різних локальних цивілізацій і містять у собі різне соціокультурне наповнення. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||