| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
29.1. Основні риси соціально-економічної моделі | ||
|
З метою виходу з охопила економіку СРСР системної кризи в кінці 80-х рр.. почався перехід до ринкової системи. Цей перехід став визначальним фактором трансформації економіки після розпаду СРСР і початку ринкових перетворень в Росії з 1992 р. Системні реформи постсоціалістичного періоду в Росії пройшли тривалий шлях. Радикальні реформи 1992 - 1993 рр.. під впливом наростання соціально-економічної напруженості змінилися еволюційним розвитком ринкових інститутів в наступні роки. Серед перетворень перехідного періоду головне місце займають зміна ролі держави, макроекономічна стабілізація (переважно в сфері фінансів), приватизація, формування ринкової інфраструктури, інтеграція у світове господарство. Зміна ролі держави в економіці Необхідно відзначити різке скорочення перерозподілу ресурсів через державний бюджет; частка доходів консолідованого бюджету у ВВП скоротилася з 43% в 1989 р. до 24, 5% в 1997 р., а витрат - з 52 до 32,2% (з урахуванням позабюджетних фондів, тобто бюджету розширеного уряду, - відповідно до 34 та 41,5%), Правда, скорочення державних витрат нерідко відбувалося безсистемно , без проведення реформ, які зачіпають фінансові зобов'язання держави (військової, соціального забезпечення та ін.) Відбулася ліквідація планової системи управління. Зруйнована жорстка вертикальна структура управління підприємствами з боку держави, Вона поступилася місцем горизонтальним зв'язкам між російськими підприємствами, а також останніх - з іноземними фірмами. У результаті лібералізації цін в Росії в середини 1998 р. 90% їх встановлювалися вільно, 5% - державою і 5% - підпадали під державні обмеження по нормі рентабельності (тобто прибуток від продажу такого товару повинна складати не більше певного відсотка від собівартості). Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності зруйнувала монополію держави у цій сфері, дозволила ліюшді ~ ровать розрив між внутрішніми та зовнішньоторговельними цінами, привела за рахунок імпорту споживчих товарів до усунення дефіциту на внутрішньому ринку. У 90-х рр.. в Росії було здійснено три спроби фінан-совою стабілізації (1992 р., 1993-1994 рр.. та 1996-1997 рр.).. Жорстка фінансова політика, хоча і проводилася дуже непослідовно, привела до поступового зниження інфляції. Індекс споживчих це7 * знизився з 2505% в 1992 р. до 11% в 1997 р. Разом з тим зниження інфляції супроводжувалося «відстроченої інфляцією» (тиском на економіку невиплачених державою: заробітної плати і пенсій, неоплачених поставок продукції за державними замовленнями, наростанням зовнішнього і внутрішнього державного боргу і т.д.). В результаті гострої кризи державних фінансів і девальвації рубля в серпні 1998 р. стався новий сплеск інфляції (до 84% в цілому за 1998 р.). Головна причина неодноразового зриву фінансової стабілізації полягає в тому, що антиінфляційний регулювання не може проводитися у відриві від реального сектора і ціною зниження виробництва, так як спад його веде до підвищення витрат на одиницю продукції, зменшення збору податків і у результаті - до бюджетного дефіциту. Приватизація Завдання перебудови відносин власності в Росії вирішувалася в ході трьох етапів приватизації. На першому етапі (1992 - 1994 рр..) Почалося створення інституційних основ ринкової економіки на базі масового акціонування і ваучерної приватизації державних підприємств, Трудові колективи на ваучерної етапі отримали величезні пільги, що призвело до встановлення їх контролю над 75% приватизованих підприємств. У 1994-1996 рр.. відбувався етап грошової приватизації. Відмінною рисою його з'явилося проведення заставних аукціонів, коли державні пакети акцій окремих підприємств не продаються, а передаються в довірче управління на певний період банкам, що запропонував більш великі кредити. У разі непогашення державою кредитів банк отримував право продати або зберегти у своїй власності заставні пакети акцій. Така схема була специфічним методом приватизації, так як банки вважали за краще не продавати свої пакети акцій. З 1997 р. - на третьому своєму етапі - приватизація проводиться вже за індивідуальними проектами, причому упор робиться на перехід у приватну власність не цілих підприємств, а майнових часток держави в них. «Мала» приватизація призвела до переходу в приватну власність за 1992-1997 рр.. 88,6% підприємств торгівлі та громадського харчування. Приватизація в аграрному секторі відбувалася шляхом реорганізації колгоспів і радгоспів в акціонерні товариства і селянські асоціації, що, зокрема, скасував їх формальну підпорядкованість міністерству сільського господарства. Створення ринкової інфраструктури У 90-х рр.. в Росії з'явилися всі види ринків: товарів, послуг, праці, капіталів, кредитів, нерухомості. Зокрема, було ліквідовано державна монополія на банківську справу, відбувся перехід до прийнятої в'странах з ринковою економікою банківській системі. Виник фондовий ринок, на якому звертаються державні та корпоративні цінні папери (цьому ринку було завдано важкого удару кризою державних фінансів в 1998 р.). Особливості російської моделі ринкової економіки Росія знаходиться на досить ранньому (порівняно з країнами ЦСЄ) етапі переходу до ринкової економіки, і перехідний період тут займають більш тривалий термін. Важливою історичної особливістю Росії є домінуюче становище держави в економіці. Так як втручання держави в економіку в радянський пери од досягло максимально високого рівня, для переходу до ринку і посилення позицій приватної власності була необхідна лібералізація (зменшення регулюючої ролі держави). Проте ступінь державного контролю над господарськими процесами в країні в осяжному майбутньому залишатиметься досить високою. Державне втручання в економіку при всіх неминучих його недоліках, пов'язаних з бюрократизмом і лобіюванням при прийнятті рішень, неефективністю і марнотратством державного сектора і т.д., в принципі може відігравати важливу і позитивну роль у розвитку виробництва, напрямку інвестицій в реальний сектор, підйомі соціальної сфери. У той же час в Росії не вичерпаний потенціал ліберальних реформ: необхідно знизити навантаження на бюджет шляхом закриття неконкурентоспроможних підприємств, розвитку недержавних форм соціального забезпечення і т.д. Ці два напрямки розвитку та визначатимуть в осяжному майбутньому формування ринкової економіки в Росії. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||