3.2.4. Управління фінансуванням оборотних активів
Іо6а = Ішз + Ідз + ДА.
Завершальним і найбільш відповідальним етапом розробки політики управління оборотними активами є формування політики їх фінансування. Основна мета цієї політики - встановити обсяг фінансових ресурсів, достатній для забезпечення потреби підприємства в оборотних активах, а також визначити оптимальну структуру фінансових джерел щодо власних і позикових коштів. Таким чином, результатом прийняття рішень щодо вибору джерел фінансування оборотних коштів повинен стати баланс, приблизна форма якого представлена в табл. 10.
Основні етапи формування політики фінансування оборотних активів:
Аналіз балансу оборотних активів у минулому періоді (виявлення обсягу і структури джерел фінансування).
Вибір принципового підходу до фінансування оборотних коштів.
Консервативний підхід передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися величина оборотних активів, що дорівнює сумі їх постійної і половині змінної частини, фінансування другої половини змінної частини, відповідно, буде виконуватися за рахунок залучення короткострокового позикового капіталу.
Помірний підхід заснований на тому, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансується постійна частина оборотних активів, а їх змінна частина - за рахунок короткострокового позикового капіталу.
Агресивний підхід полягає в тому, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу здійснюється фінансування не більше половини постійної частини, що залишилася частина оборотних коштів фінансується за рахунок короткострокових джерел.
3. Виконання різноманітних розрахунків для формування оптимальної структури джерел фінансування.
Розглянемо на прикладі послідовність проведення розрахунків, що лежать в основі прийняття управлінських рішень з вибору варіанту фінансування оборотних коштів.
Приклад 10. У табл. 11 представлений баланс підприємства станом на 31 грудня звітного року (у тис. руб.). Наступного року планується:
збереження обсягу випуску і реалізації продукції, а також наявної величини і структури активів підприємства, в тому числі обсягу змінної і постійної частини оборотних активів;
скорочення величини зовнішньої кредиторської заборгованості на 20%;
збереження внутрішньої кредиторської заборгованості на існуючому рівні.
На основі заданих умов слід розробити і проаналізувати варіанти формування джерел фінансування оборотних активів при різних підходах до вибору цих джерел.
Дані балансу оборотних активів (табл. 12) показують, що за відсутності власного капіталу для фінансування оборотних активів залучені довгострокові позикові ресурси в сумі 300 тис. руб. (ЧРК = 300). Виходячи із заданих умов, розрахуємо максимальну величину можливої зовнішньої кредиторської заборгованості в майбутньому періоді:
1 400x 0,8 = 1120 (тис. крб.). Перейдемо до побудови та аналізу можливих варіантів.
А) Консервативний підхід. Обсяг залучення довгострокового капіталу складе:
3510 + (1890 х 0,5) = 4455 (тис. крб.). Залишилася потреба в ресурсах (945 тис. руб.) Буде заповнена за рахунок залучення короткострокових джерел і в першу чергу за рахунок отримання зовнішньої кредиторської заборгованості на суму 645 тис. руб. (645 = 5 400 - 4 455 - 300) (за наявної можливості максимального залучення - 1120 руб.). У цьому випадку у підприємства зникає необхідність залучення короткострокових кредитів, однією з умов отримання яких, як відомо, є платність. Баланс оборотних активів (варіант № 1) підприємства має наступний вигляд (табл. 13).
Б) Помірний підхід. При використанні цього підходу вів і ч і н а дол госроч них запозичень становитиме 3510тис. руб. Залишилася потреба в ресурсах (1 890 тис. руб.) Буде заповнена за рахунок залучення короткострокових джерел, з яких надовго зовнішньої і внутрішньої кредиторської заборгованості припадає відповідно 1 120 і 300 тис. руб., Надовго короткострокового кредиту - 470 тис. руб. (470 = 1890 - 1120 - 300). Баланс оборотних активів підприємства (варіант № 2) представлений в табл. 14.
В) Агресивний підхід. У цьому випадку обсяг залучення довгострокового капіталу повинен скласти 1 755 тис. руб. (1755 = 3510 х 0,5). Тоді на частку короткострокових джерел залишається 3645 тис. руб., Які заповнені слідую-щим чином: залучення зовнішньої і внутрішньої кредиторської заборгованості забезпечить фінансування на суму 1 120 і 300 тис. руб відповідно, залишилася потреба буде покрита за рахунок короткострокових кредитів на 2 225 тис. руб. (2225 = 5400 - 1755 - 1120 - 300).
Аналіз отриманих результатів і порівняння їх з рекомендованим рівнем показників показує:
варіант № 1 (застосування консервативного підходу) є найбільш переважним з точки зору величини коефіцієнта абсолютної ліквідності (0 , 48 при рекомендованому рівні в інтервалі 0,2-0,7), досить прийнятним з точки зору коефіцієнта термінової ліквідності; в той же час має надзвичайно високий рівень коефіцієнта поточної ліквідності - 5,71 (при бажаному рівні 2,0-3, 0);
варіант № 2 (реалізація помірного підходу) в порівнянні з іншими має оптимальне значення коефіцієнта поточної ліквідності (2,86), невисокий рівень коефіцієнтів абсолютної ліквідності (0,24) і термінової лик- видности (0,56 при оптимальних значеннях 0,7-0,8);
базовий варіант і варіант N5 3 (використання агресивного підходу) є незадовільними з позиції практично всіх розглянутих показників ліквідності.
Наведений вище приклад не носить вичерпного характеру і відображає тільки принциповий підхід до формування безлічі можливих варіантів фінансування обо-ротних активів, з яких необхідно вибрати один, максимально враховує особливості фінансового становища підприємства.