33.2. Етапи розвитку китайського господарства
У господарському розвитку КНР виділяються кілька періодів, що характеризуються різними режимами відтворення, які в свою чергу поділяються на підперіоди.
Перший період (50-70-ті роки) характеризувався політикою індустріалізації на основі централізованого планування, другий період (80-90-ті роки) - розвитком індустріалізації на основі ринкових відносин і перетворення методів регулювання та виробничої діяльності держави.
Перший період ділиться на два підперіоди - 50-е і 60-70-і роки. У 50-ті роки індустріалізація проводилася на основі державної власності і централізованого розподілу виробничих засобів. Були націоналізовані підприємства, що належать іноземному капіталу і компрадорської буржуазії, проведені аграрні реформи. У той час виникли нові галузі промисловості, у створенні яких надав допомогу Радянський Союз.
Наприкінці 50-х років у керівництві компартії і держави взяли гору погляди про можливість в короткий термін наздогнати за обсягом виробництва провідні західні країни - теорії «великого стрибка», народних комун. Стимулювався розвиток кустарної промисловості, включаючи виробництва важких галузей. У сільському господарстві була проведена швидка колективізація з усуспільненням сільгоспугідь і організацією виробництва по фабричному принципом. Воно обмежило майнова нерівність у сільській місцевості, створило передумови для накопичення капіталу, розвитку інфраструктури, забезпечило існування величезного зростаючого сільського населення, але не призвело до зростання продуктивності праці і підвищенню життєвого рівня.
Китайське господарство пережило скачки нерівномірності - пік підйому в 1958 р. (21,3%) і пік падіння в 1961 р. (27,3%).
Таблиця 33.3
Темпи економічного розвитку КНР,% у середньому на рік
Другий період економічного розвитку КНР характеризується переходом від централізовано планованої економіки до ринкових відносин. Цей перехід розглядається в КНР як складною і масштабного завдання, що вимагає системного підходу і тривалого періоду часу. Він безпосередньо пов'язаний зі зміною соціальної структури господарства і суспільства. В основу стратегії перетворень були покладені трактування соціалізму як «планового товарного господарства», використання різноманітних форм власності та форм господарювання та суворий державний контроль.
Перший подпериод перетворень в режимі відтворення охоплював 80-і роки. Його характерною рисою було вдосконалення склалася на той час системи планового господарювання з метою створення соціалістичної товарної економіки. Реформа господарського механізму аж до 1993 р. була спрямована на розширення господарської самостійності державних підприємств, які отримали права реалізації позапланової продукції (потім і планової), зміни цін, вибору постачальників і споживачів. Всі великі і середні державні підприємства були переведені на підрядну форму господарської відповідальності, яка передбачала укладення договору з вищестоящою організацією на певний обсяг виробництва і суму відрахувань до державного бюджету. Важливою складовою економічного реформування була передача окремих правомочностей власності від вищого до нижчого адміністративному ланці та господарським суб'єктам.
Таким чином, у 80-ті роки проводилась перебудова державного сектора, створювалася система підприємств, орієнтованих на принципи комерційної діяльності. Держава встановлювала порядок функціонування господарюючих суб'єктів і вимагало дотримання ними не тільки корпоративних, але й загальнодержавних інтересів, не проводило передачу держпідприємств у приватну власність. Основним напрямком реформування стало розширення господарської самостійності підприємств і районів без кардинальних змін у системі власності.
На початку 90-х років почався другий етап перетворень соціально-економічної структури господарства - період «поглиблення реформ», що включає широке впровадження в господарство товарно-грошових відносин, поступову демократизацію суспільного життя, але без посягання як на пріоритет суспільної власності, так і на вирішальну політичну та економічну роль держави та комуністичної партії. Ці риси визначили поняття «соціалізм з китайською специфікою».
З 1997 р. посилився процес роздержавлення промислових підприємств. Дрібні і середні підприємства могли вільно вибирати форму господарювання: акціонування, оренда, переклад на положення колективної організації або продаж у приватні руки. Ще раніше була здійснена широка лібералізація ціноутворення. У країні склався ринок цінних паперів.