3.3.2. Структура банківського ринку за групами клієнтів
Наступним критерієм структурування банківського ринку є групи споживачів банківських послуг (фактичних і потен-альних банківських клієнтів). В основі сегментації банківського ринку за групами клієнтів можуть лежати найрізноманітніші ознаки: правові, економічні, географічні, демографічні, поведінкові та ін
Сегментація ринку залежно від юридичного статусу клієнтів передбачає виділення ринків банківських послуг для підприємств (юридичних осіб) і населення (фізичних осіб). В американській практиці ці два ринки отримали назву відповідно оптового і роздрібного банківського ринків.
Ця класифікація, в свою чергу, може бути деталізована. Наприклад, багато західноєвропейських кредитні інститути виділяють такі групи клієнтів:
населення (домогосподарства);
підприємства;
громадські організації;
фінансові інститути.
Поділ цих ринків на більш дрібні сегменти в значній мірі залежить від конкретних цілей, переслідуваних банківською установою. Зокрема, плідної може бути сегментація ринку приватних клієнтів за демографічною (віковому) ознакою:
молодь (16-22 роки);
молоді люди, нещодавно утворили родину (25-30 років);
особи «зрілого віку» (40-55 років);
особи, що готуються до відходу на пенсію (55 і більше років).
У табл. 3.2 наводяться характерні риси кожної з цих груп, що впливають на попит їх представників на банківські послуги.
Таблиця 3.2. Сегментація банківського ринку населення за віковою ознакою (на прикладі країн Заходу)
Сегментацію ринку підприємств (ділових фірм) можна провести за ознакою їх розміру (використовуючи для цього критерій обсягу продажів, чисельності працюючих і т.д.). У Великобританії, наприклад, підприємства діляться за величиною обороту на три групи: дрібні фірми (до 0,5 млн ф.ст.); середні фірми (0,5-4,9 млн ф.ст.); великі фірми (5 і більш млн ф.ст.). Іншою важливою ознакою сегментації є характер підприємницької діяльності фірми (промисловість, сільське господарство, торгівля, сфера послуг тощо). У табл. 3.3 наводяться характерні риси групи клієнтів, виділених за цими двома ознаками (також стосовно країн Заходу).
Таблиця 3.3. Сегментація банківського ринку підприємств за величиною торговельного обороту і сферам діяльності (на прикладі країн Заходу)
ринках. Це залежить від рівня розвитку економіки конкретної стра-ни, ступеня економічної інтеграції її регіонів, можливостей різних груп банківських клієнтів і багатьох інших факторів.
Справа в тому, що межі ринку визначаються виходячи з еконо-чеський можливості покупця придбати товар (у даному випадку - банківську послугу) на відповідних територіях та відсутність цієї можливості за їх межами. Високий рівень розвитку сучасних засобів телекомунікацій на Заході надає банківським клієнтам (насамперед - фірмам) можливість користуватися послугами фінансових інститутів, відокремлених від них часом тисячами кілометрів. Потреба в цьому може виникати в результаті інтеграційних процесів в економіці країни (приклад тому - Західна Європа).
Росія ж, навпаки, являє собою приклад країни з яскраво вираженим локальним характером банківських ринків. Причинами цього є слабкий розвиток телекомунікацій, а також той факт, що Росія знаходиться тільки на початковому етапі формування ринкової економіки та адекватної їй банківської системи.