3.4.3. Фінансова стійкість
Рис. 3.3. Класифікація джерел коштів для аналізу фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства в основному характеризує стан його взаємин з Лендер. Справа в тому, що короткостроковими зобов'язаннями (в тому числі і кредитами та позиками) можна оперативно управляти: якщо прогноз фінансового стану несприятливий, то в цілях економії фінансових витрат можна відмовитися від кредитів і постаратися «викрутитися», спираючись лише на власний капітал (до речі, статистика свідчить про те, що при переході до ринку багато вітчизняних підприємств стали більш обережно і осмислено користуватися кредитами, у тому числі і короткостроковими). Що стосується довгострокових позикових коштів, то зазвичай це рішення стратегічного характеру; його наслідки позначатимуться на фінансові результати протягом тривалого періоду, а необгрунтоване і надмірне користування позиковим капіталом може привести до банкрутства.
Кількісно фінансова стійкість оцінюється двояко: по-перше, з позиції структури джерел коштів, по-друге, з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел. Відповідно виділяють дві групи показників, звані умовно коефіцієнтами капіталізації і коефіцієнтами покриття. Показники першої групи розраховуються в основному за даними пасиву балансу (частка власного капіталу в загальній сумі джерел, частка позикового капіталу в загальній сумі довгострокових пасивів, під якими розуміється власний і позиковий капітал, рівень фінансового левериджу та ін.) У другу групу входять показники, що розраховуються співвіднесенням прибутку до вирахування відсотків і податків з величиною постійних фінансових витрат, тобто витрат, нести які підприємство зобов'язане незалежно від того, має воно прибуток чи ні.
Розраховані за даними прикладу значення коефіцієнтів свідчать про сприятливому становищі підприємства з позиції довгострокової перспективи, тому що частка позикового ка-питала невисока:
Економічна інтерпретація показника очевидна: скільки рублів позикового капіталу припадає на один рубль власних коштів. Чим вище значення рівня фінансового левериджу, тим вище ризик, асоційований з даною компанією, і нижче її резервний позиковий потенціал, тобто здатність підприємства при необхідності отримати кредит на прийнятних умовах. За даними прикладу рівень фінансового левериджу дорівнює 0,24, тобто кожен карбованець власного капіталу, вкладений у підприємство, супроводжується залученням позикового капіталу в розмірі 24 коп. Сама по ссбс інтерпретація цього значення неможлива; рівень фінанового левериджу аналізується лише в динаміці і в порівнянні з середньогалузевими показниками.
Очевидно, що значення TIE повинно бути більше одиниці, інакше підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися із зовнішніми інвесторами за поточними зобов'язаннями. У нашому прикладі TIE-(67 +10): 10 - 7,7. Якщо показник стабільно має таке високе значення, а це можна бачити при аналізі в динаміці, то можна говорити про дуже сприятливою перспективі у відносинах з постачальниками позикового капіталу - підприємство генерує прибуток в обсязі, достатньому для виконання розрахунків.