| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.2.1. Що таке «повний контракт»? | ||
|
Передусім і студент, і адміністрація ВШЕ повинні передбачити і чітко зафіксувати в договорі всі обставини, які можуть виникнути в процесі виконання договору, наприклад: предмети, які будуть вивчатися протягом усього навчання, а також кафедра і викладач, які будуть їх читати, місце проведення занять, тобто, детальний розклад занять на всі роки навчання студента; стан ринку праці для випускників з відповідним дипломом, адже може виникнути перевиробництво цих фахівців, і випускник не зможе знайти роботу; всілякі політичні події, які можуть по-впливати на цінність диплома або на можливість продовження навчання; стихійні лиха, які можуть перешкодити сторонам виконати умови договору (пожежа, повінь тощо). Цей список можливих випадковостей може бути продовжений до нескінченності, адже сюди повинні бути включені навіть ті випадковості, ймовірність яких настільки мала, що сторони можуть вважати їх неможливими. Далі, слід домовитися про розподіл відповідальності сторін у разі виникнення кожної з передбачених у договорі ситуацій та відповідній зміні плати за навчання, тобто про розподіл витрат і вигод. Чи повинна зменшитися плата за навчання, якщо виявилося перевиробництво цих фахівців на ринку праці? Чи повинна змінитися плата за навчання, якщо лекції став читати видатний вчений, запрошений ВШЕ незабаром після початку навчання? На яку зі сторін має бути покладений ризик пожежі або будь-якого іншого стихійного лиха? Яка із сторін повинна нести ризик у разі хвороби викладача, якому не знайшли заміну? Чому реальні контракти завжди залишаються неповними? Що заважає укладенню повного контракту? [Мільгром, Робертс, 1999, т. 1, с. 192-197]. По-перше, це обмеженість передбачення людини, яка не може передбачити всі непередбачені обставини. Завжди можуть відбутися події, які сторони навіть не можуть уявити собі в момент укладення контракту. Мільгром і Робертс наводять наступний приклад. У 1980 році через введення Радянським Союзом військ в Афганістан команда США бойкот-вала Олімпійські ігри в Москві. Американські компанії, які купили телевізійний час для розміщення своєї реклами, не передбачили подібну можливість у своїх договорах, оскільки навряд чи хтось навіть замислювався про те, що це може статися. Куплене телевізійний час значно знецінилося, оскільки американці проявили менший інтерес до ігор через те, що американські спортсмени не брали в них участі. Для багатьох учасників господарського життя дефолт 1998 року в Росії став непередбаченим обставиною, яка серйозно погіршило їх економічний стан в результаті неможливості виконання договорів. У третьому, це неточність і складність мови, якою написані договору. Як писав американський суддя Лернд Хенд: «існує межа за яким мова не може більше витримувати навантаження» [Цит. по: Мозолин, Фарнсворт Е.А, 1988. с. 92]. Договори звичайно пишуться мовою, яка зрозуміла тільки юристам, але навіть цей спеціальний мова часто буває вельми неточний і потребує додаткової трактуванні судом у разі виникнення суперечок. Чим більше застережень записано в договорі на випадок непередбачених обставин, тим більше буде вірогідність виникнення суперечок. Неточними можуть бути і норми договірного права, що застосовуються судом при вирішенні спорів у складній ситуації. Норми російського цивільного права передбачають можливість розірвання укладених договорів у зв'язку з істотною зміною обставин. У статті 451 ГК РФ міститься визначення істотної зміни обставин: «Зміна обставин визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що, якби сто-ку могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений або був би укладений на значно відрізняються умовах» . Це визначення має вельми абстрактний характер і конкретні події, явища і факти, які можуть бути віднесені до категорії істотно змінилися обставин, повинні бути визначені в судовому порядку [Цивільний Кодекс Російської Федерації, 1999]. Коли виникають розбіжності з приводу мови договору, то кожна сторона у суперечці наполягає на своєму розумінні його сенсу. Прикладом подібних розбіжностей може служити наступну справу, в якому в договорі між американським експортером і швейцарським імпортером фігурувало слово «курча» (chicken). Після того як продавець відправив морем курей, придатних для гасіння, швейцарець, отримавши їх, звернувся до суду, стверджуючи, що купував молодих курчат, відповідних для варіння або для жаркого. Продавець стверджував, що назва товару вжито в широкому сенсі, що охоплює курей. Суд припустив, що під час укладання договору кожна сторона вкладала в цю назву свій сенс, в результаті чого і виникло нерозуміння. Суд вирішив суперечку на користь продавця. Хоча покупець надавав більш вузьке значення слова «курча», не було доведено, що у продавця були підстави знати про це [Мозолин, Фарнсворт, 1988, с. 89]. І, нарешті, по-четверте, певна діяльність або інформація, що робить істотний вплив на вигоду, ко-торую отримують боку, може виявитися не спостерігається третьою стороною і не піддається перевірці в суді. Тому сторони при укладенні договорів залишають прогалини, які будуть заповнені, коли настане час для внесення змін. Описані вище причини неповноти контракту - обмеженість передбачення людини, неможливість передбачити всі можливі випадковості, занадто високі витрати проведення розрахунків при розподілі ризику в договорах, відсутність точного і достатнього багатого мови для опису всіх можливих обставин і розподілу відповідальності , а також неможливість перевірки інформації третьою стороною можна визначити одним поняттям - «обмежена раціональність» економічних агентів. Це поняття ввів Саймон, який стверджував, що розум людини - це обмежений ресурс і його також потрібно економити [Саймон, 1993]. Люди не можуть вирішувати миттєво, точно і без витрат складні проблеми, вони не можуть знаходити математично оптимальне рішення складних проблем. Однак вони поводитися навмисно раціонально, намагаючись домогтися кращого рішення за даних обмеженнях, що, однак, не означає, що результат буде оптимальним. Раціональність людини обмежена тому, що він не може знати всі альтернативи, не здатний прорахувати всі наслідки свого рішення. Економічні агенти формують певний рівень домагань (aspiration level) стосовно тієї альтернативи, яку вони хочуть знайти. Рівень домагань - це деяке уявлення індивіда про те, на що він може розраховувати. Як тільки індивід знаходить альтернативу, відповідну його рівню домагань, він припиняє пошук і вибирає цю альтернативу. Саймон назвав цю процедуру пошуком задовільного (прийнятного) варіанта (satisficing). При цьому рівні домагань є рухомими: у сприятливому зовнішньому середовищі вони ростуть, в несприятливому зовнішньому середовищі падають. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||