| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.2.1. Поняття якості активів | ||
|
Якість активів банку визначається різними чинниками: відповідністю структури активів структурі пасивів за строками; ліквідністю активів; прибутковістю активів; диверсифікацією активних операцій; обсягом і часткою ризикових, критичних і неповноцінних активів; ознаками мінливості активів. Висока якість активів визначається насамперед повної або потенційно повної возвратностью вкладених коштів в обумовлені договором строки з урахуванням належної банку нарощеної вартості (для розміщених активів) або можливістю реалізувати даний актив за ціною, що не меншою його балансової вартості (для необоротних активів). Слід відрізняти неповноцінні активи від ризикових. До останніх належать ті активи, для яких лише існує ймовірність втрати вартості в майбутньому, а до неповноцінних - ті, для яких ця ймовірність вже настала. Зокрема, до «поганих» активів належать: прострочена позичкова заборгованість; векселя та інші боргові зобов'язання, не сплачені в строк; неліквідні і знецінені цінні папери; дебіторська заборгованість терміном понад 30 днів; кошти на кореспондентських рахунках в збанкрутілих банках; вкладення в капітал підприємств, що знаходяться в кризовому стані; інші. При повному аналізі якості активів повинні бути отримані відповіді на наступні питання: Яка структура активів в цілому і які вагові частки вкладень в той чи інший актив? . Наскільки склалася структура активів відповідає об-загальноприйнятою стандартам? Яка величина «хороших» і «поганих» активів, а також планований рівень майбутніх втрат? Яка ступінь ризикованості кожного активу з урахуванням коефіцієнта ризику? Яка величина і частка малоприбуткових і не приносять дохід активів? Яка ступінь знецінення активів, вкладених в цінні бу-маги? Який рівень іммобілізації активів? | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||