| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.15. ІНШІ ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ І КРЕДИТУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ | ||
|
Особливістю цієї форми фінансування є також можливість суміщення різних видів капіталу: банківського, комерційного, державного, міжнародного. На відміну від традиційної кредитної угоди може бути здійснено розосередження ризику між учасниками інвестиційного проекту. Проектне фінансування характеризується широким складом кредиторів, що обумовлює можливість організувати консорціуми, інтереси яких представляють, як правило, найбільш великі кредитні інститути - банки-агенти. Як джерела фінансування можуть залучатися кошти міжнародних фінансових ринків, спеціалізованих агентств експортних кредитів, фінансових, інвестиційних, лізингових і страхових компаній, довгострокові кредити МБРР, МФК, ЄБРР. Великі банки, що займаються фінансуванням інвестиційних проектів, мають спеціалізовані підрозділи для організації, контролю та аналізу реалізації проектів. Серед використовуваних зарубіжними банками моделей проектного фінансування можна виділити кілька схем. Механізм дії розглянутої схеми наступний. Банківський консорціум, який фінансує проект, надає кредит посередницькій компанії, та, у свою чергу, передає грошові кошти проектної компанії у формі авансу за майбутню поставку останньої певної кількості продукції за фіксованою ціною, достатньою для погашення боргу. Погашення кредитів ув'язується з рухом грошових потоків від реалізації продукції, що поставляється. Схема «будувати - експлуатувати - передавати» і вбудувати - володіти - експлуатувати - передавати »із залученням іно-дивних інвестицій при поєднанні фінансування з обмеженим регресом з фінансуванням під урядову гарантію. У відповідності зі схемою «будувати - експлуатувати - передавати» на основі отримання від державних органів концесії група засновників створює компанію, в обов'язки якої входять фінансування та організація будівництва об'єкта. Після завершення робіт компанія має право експлуатувати або володіти об'єктом. Держава може сприяти реалізації інвестиційного проекту шляхом укладення контракту на купівлю об'єкта за фіксованою ціною або опціонної угоди, надання гарантій банку, креди-туючих проект. При використанні названих вище схем відбувається розподіл проектних ризиків між учасниками (спеціальної компанією-підрядником, кредитором-банком або їх групою і государ-ством), закрепляемое у концесійному договорі або франчайзинг-угоді, забезпечується взаємна зацікавленість учасників проекту у своєчасному та ефективному його здійсненні. Привабливість даних схем для держави обумовлена наступним: держава, відіграючи важливу роль у реалізації проекту, не несе при цьому витрат, що зводить до мінімуму вплив на його бюджет; через деякий час, обумовлений періодом концесії або франчайзинг-угоди, держава отримує у власність діючий об'єкт; використання механізму конкурсного відбору, перемикання фінансування на приватний сектор внаслідок його більш високої ефективності дозволяє добитися великих результатів; стимулювання припливу високих технологій, іноземних інвестйцій, що досягається за допомогою використання цих схем, дозволяє вирішити національно значимі економічні та соціальні проблеми. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||