| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.2.1. Операційні витрати | ||
|
Оскільки банківська діяльність володіє значною специфікою, структура витрат у комерційного банку інша, ніж у виробничого підприємства. У банку немає великих витрат на сировину і мате-риата, порівняно невеликі витрати на експлуатацію та обслуговування основних засобів і навіть витрати на оплату праці займають скромну частку в загальній сумі витрат комерційного банку. Структура банківських витрат скоріше нагадує структуру витрат торго-во-посередницького підприємства. Адже для того щоб отримувати доходи від розміщення коштів, банку необхідно ці кошти залучити. Хоча якась частина кредитних та інших вкладень може здійснюватися за рахунок власних коштів банку, основну масу кредитних ресурсів формують залучені кошти. А за них, як правило, потрібно платити. У зв'язку з цим найбільшу частину витрат звичайного комерційного банку становлять витрати на залучення коштів, а точніше, плата за їх використання. Так як ця плата зазвичай здійснюється у формі відсотків, ці витрати прийнято називати процентними. У універсального комерційного банку, який активно займається кредитною діяльністю, частка процентних витрат може складати близько 70% всіх його витрат. Однак цей показник індивідуальний для кожного конкретного банку. Величина процентних витрат і їх частка в загальній масі витрат істотно залежать від структури пасивів банку, а саме від частки в них платних зобов'язань. Найбільш дорогими для банків є, як правило, вклади населення і міжбанківські кредити. Відносно великі відсотки банки виплачують також по депозитах юридичних осіб та випущеними борговими зобов'язаннями (облігаціями, процентними векселями і депозитними сертифікатами). Найдешевшими для банку вважаються кошти на розрахункових і поточних рахунках юридичних осіб, а також на рахунках до запитання фізичних осіб. Чим більше частка цих коштів у структурі зобов'язань банку, тим менше величина і частка процентних витрат і тим більше прибуток банку. В окрему групу зазвичай виділяють витрати за операціями на фінансових ринках. На цих ринках банк отримує доходи від реалізації певних цінностей (цінних паперів, іноземної валюти, дорогоцінних металів тощо). До витрат ж відносяться витрати на придбання цих цінностей. Так, при покупці купонних облігацій банку доводиться сплачувати накопичений купонний дохід. Бескупонние цінні папери звичайно купуються з дисконтом, який також відноситься на витрати. У разі погіршення кон'юнктури фінансових ринків банк може нести значні витрати в результаті переоцінки цінних паперів, іноземної валюти та іншого майна. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||