| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.3 БАЛАНС НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА | ||
|
Баланс народного господарства - система таблиць з макроекономічними показниками, що характеризують в планованому (звітному) періоді рівень розвитку економіки, масштаби і темпи суспільного відтворення, а також найважливіші загальнодержавні пропорції. Важливими частинами БНХ були: баланс виробництва, розподілу і використання національного доходу, баланс національного багатства, баланс трудових ресурсів, міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції. БНХ відбивав розвиток всіх галузей і секторів економіки, як охоплюються державним планом, так і не планованих безпосередньо (наприклад, особисті підсобні господарства населення). Новаторські розробки в області БНХ, здійснені в СРСР в 1920-і рр.., Зробили істотний вплив на розвиток макроекономічних досліджень, у тому числі і на СНС. Відомо, зокрема, що таблиця першого балансу народного господарства СРСР за 1923/24 рр.. містила риси міжгалузевого балансу. Одна з найважливіших передумов МОБ в БНХ - лінійність зв'язків - полягала в тому, що випуск продукції передбачався пропорційним прямим витратам предметів праці і живої праці, тобто якщо прямі витрати збільшити вдвічі, то і випуск (валова продукція) виросте теж удвічі, а якщо у випуску даного продукту бере участь кілька галузей, то цей випуск виявляється лінійної (пропорційно) функцією всіх прямих витрат. Важливо відзначити, що в мобі використовувалися два методи оцінки продукції: за цінами виробників, що враховує витрати на виробництво; за цінами кінцевого споживання, враховує також витрати, пов'язані з реалізацією продукції. Основним показником в БНХ був сукупний (валовий) суспільний продукт (СОП або ВОП). Він визначався як сума вироблених в суспільстві за рік матеріальних благ. У цьому показнику містився повторний рахунок предметів праці, тобто сировини, матеріалів, інструментів, палива та енергії. Для уникнення повторного рахунку використовувався показник кінцевого продукту (КП). Він включав предмети особистого та громадського невиробничого споживання та інвестиційні кошти і обчис-лялся як різниця між ВОП та обігом предметів праці. Потреба переходу нашої країни до СНР стала проявлятися в 1970-і рр.., Коли СРСР почав активно взаємодіяти з торговим ринком. Це виявило істотні недоліки системи балансу народного господарства: обмежений облік зовнішньоекономічних зв'язків, спрощений підхід до фінансового аналізу, ігнорування матеріального виробництва, повторний (подвійний) рахунок. У 1980-і рр.. потреба в більш глибокому і комплексному аналізі макроекономіки стало відчуватися все більш ясно. Органами державної статистики в доповненні до БНХ в його традиційному вигляді став розроблятися ряд нових таблиць, була почата розробка балансу нематеріальних послуг, витрат на їх надання. Також в практику були введені макроекономічні розрахунки показника загального обсягу споживання населенням, що охоплює в доповненні до вартості споживання матеріальних благ, також вартість нематеріальних послуг, що надійшли населенню з усіх джерел (за рахунок особистих доходів, за рахунок суспільних фондів споживання і т.п.). Перехід до ринкової економіки з'явився ще одним важливим фактором, що сприяє поширенню СНС як найбільш універсального методу в східно-європейських країнах і СРСР. У 1988 р. був зроблений наступний важливий крок у вдосконаленні макроекономічної статистики нашої країни, їм стало введення в регулярну статистичну практику показника валового внутрішнього продукту (ВВП), що грунтується на принципах СНР. У 1992 р. була затверджена спеціальна державна програма, в якій передбачалося приведення у відповідність до вимог ринкової економіки діючої системи статистичних показників. У сучасний період стан СНС в Росії може розглядатися тільки як початкова стадія переходу до міжнародного стандарту оцінки основних економічних показників країни. Це підтверджується існуванням ряду проблем, пов'язаних з невідповідністю системи бухобліку міжнародному стандарту; нестикування облікових даних між різними рівнями економіки; обмеженим характером використання показників СНС на практиці. Рішення проблем, пов'язаних з переходом до СНР, вимагає значних ресурсів. Однак для такого переходу є і сприятливі умови. Між СНС і БНХ існує багато спільного в методах впорядкування даних з метою виявлення найбільш значущих результатів і закономірностей економічного процесу. Наприклад, в обох системах проводиться різниця між потоками товарів і потоками доходів; потоками і запасами ресурсів; проміжним і кінцевим споживанням; доходами, створеними у виробництві, і доходами, отриманими від перерозподілу; поточними й одноразовими витратами; виробленими і невироблених активами. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||