| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. ЩО ТАКЕ БЕЗРОБІТТЯ? ЯК РОЗРАХУВАТИ ЇЇ РІВЕНЬ? | ||
|
Щоб розібратися в суті безробіття, необхідно розглянути поняття «безробітний». А щоб визначити, хто такі безробітні, для початку слід розглянути основні категорії населення країни. Населення країни можна розділити на дві групи: Люди, що не включаються до складу робочої сили (non-labour force, NL) До цієї категорії відносяться діти віком до 16 років, люди, проходять лікування в психіатричних закладах, інваліди, люди, що знаходяться в місцях позбавлення волі. Крім того, до цієї категорії належать люди, які в принципі могли б трудитися, але не роблять цього в силу різних причин: студенти денного відділення (повинні вчитися) ; пенсіонери (вже своє відпрацювали); домогосподарки (не беруть участь у суспільному виробництві і не отримують плату за свою працю); бродяги (хочуть працювати); люди, які припинили пошук роботи (зневірені її знайти) і вибули зі складу робочої сили Люди, що включаються в чисельність робочої сили (або економічно активне населення) (labour force або L) До цієї категорії відносяться люди, які вже працюють або можуть працювати, хочуть працювати і активно шукають роботу. Іншими словами, загальна чисельність робочої сили - це: зайняті (employed або E) - люди, які мають роботу. У даному контексті не має значення, працює людина повний або неповний робочий день, повну або неповний робочий тиждень. Також до категорії зайнятих належать ті люди, які не працюють, бо перебувають у відпустці, хворіють, страйкують або не працюють з причини поганої погоди. До безробітних, згідно з визначенням Міжнародної організації праці (МОП), належать люди віком від 10 до 72 років (у Росії від 15 до 72 років), які не мають роботи, шукають роботу і готові приступити до роботи. У США безробітними вважаються особи, які: не мали зайнятості протягом тижня обстеження; робили зусилля з пошуку роботи протягом попередніх чотирьох тижнів (зверталися безпосередньо до наймача або до послуг державної служби зайнятості, або до друзів); хто міг працювати протягом тижня обстеження; особи, тимчасово звільнені, або особи, найняті на нову роботу, які повинні приступити до роботи протягом 30 днів. Російським законом про зайнятість безробітними визнаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукають роботу і готові приступити до неї. Пошук роботи є головним критерієм, який вирізняє безробітних від людей, які не включаються в робочу силу. У реальному житті між категоріями «зайняті», «безробітні» і «не включаються в робочу силу» постійно відбуваються переміщення. Зокрема, частина зайнятих втрачає місце роботи, перетворюючись на безробітних; деяка частка безробітних знаходить роботу, стаючи зайнятими; певну кількість зайнятих звільняються з роботи, виходять на пенсію або стають домогосподарками; частина безробітних, зневірившись, припиняє пошуки роботи, що збільшує чисельність що не включаються в робочу силу; частина людей, не зайнятих в суспільному виробництві, починає активний пошук роботи (непрацюючі жінки; студенти, закінчивши вищі навчальні заклади; схаменулися бродяги). Як правило, в умовах стабільної економіки, кількість людей, що втрачають роботу, дорівнює числу людей, активно її шукають. Чисельність безробітних в кожен конкретний період залежить безлічі факторів: від конкретної демографічної ситуації, продуктивності праці, циклу і темпів економічного зростання, а також від ступеня відповідності професійно-кваліфікаційної структури робочої сили існуючому на неї попиту. Основним показником, використовуваним для оцінки безробіття, є рівень безробіття. Рівень безробіття, або норма безробіття (і) являє собою відношення чисельності безробітних (Ц) до загальної чисельності робочої сили (Ь) (сумі кількості зайнятих і безробітних), виражене у відсотках: u = U / L * 100% або u = U / (E + U) * 100% Норма безробіття постійно змінюється під впливом циклічного характеру економічних спадів і зростання виробництва; технічного прогресу, що вимагає підвищення кваліфікації та зміни професій найманого персоналу. При спаді виробництва безробіття зростає, а при розширенні і підйомі - падає. Співвідношення динаміки безробіття і динаміки валового національного продукту (ВНП) отримало назву закону Оукена (по імені американського економіста Артура Мелвіна Оукена): приріст ВНП приблизно на 2% дає скорочення норми безробіття приблизно на 1% і, навпаки, скорочення ВНП приблизно на 2% підвищує норму безробіття приблизно на 1%. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||