| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Грошово-кредитні методи стимулювання інвестицій | ||
|
Зростання монетизації економіки може бути досягнутий шляхом обмеженою грошово-кредитної емісії. При визначенні ступеня небезпеки її інфляційних наслідків слід враховувати, що інфляція не лише емісійними, а й іншими факторами. Тому боротьба з нею не зводиться тільки до обмеження емісії, вона передбачає і інші напрямки, в першу чергу - забезпечення сталого функціонування виробництва. Зростання рівня монетизації реального сектора російської економіки виступає найважливішою передумовою пожвавлення виробництва, яке, в свою чергу, є ключовим антиінфляційним чинником. Основною умовою попередження інфляційних наслідків грошово-кредитної емісії є розробка і запуск механізмів, спрямованих на зміну макроекономічних умов і гарантують орієнтацію грошових потоків на підтримку виробництва. При такому підході обсяг емісії визначається об'єктивним попитом на гроші виробничого сектора економіки за вирахуванням коштів, що переміщаються на фінансовий ринок. При визначенні параметрів приросту цільового розширення грошової маси особливого значення набуває врахування структури грошової пропозиції. Різні канали грошової емісії мають неоднакову чутливість до інфляції. У цьому зв'язку розширення грошової пропозиції може здійснюватися через рефінансування банків шляхом обліку векселів нефінансових підприємств і цільового спрямування емітованих коштів на фінансування про-виробничих інвестицій. Ще менш інфляційним каналом емісії є фінансування виробничих інвестицій через державні інститути розвитку. Важливим інструментом цільового регулювання грошових потоків є державний вплив на динаміку відсоткових ставок. Так, з метою активізації інвестування підтримка виробництв і проектів, визнаних пріоритетними, може проводитися шляхом кредитування за пільговими ставками. При цьому рух пільгових кредитів має здійснюватися через систему державних банків розвитку при встановленні суворого контролю, що виключає нецільове застосування засобів та фінансові спекуляції. Досвід розвитку країн з ринковою економікою показує, що регулювання процентних ставок виступає досить дієвим методом підвищення зростання ділової активності у фазі криз, при поглибленні нерівноважного стану економічних систем. З досягненням економічної рівноваги і збалансованого розвитку виробничого та фінансового секторів необхідність державного втручання в економіку в цілому зменшується, відповідно знижується роль державного впливу на динаміку відсоткових ставок грошового ринку. Використання державного регулювання характеризується певною циклічністю. В умовах загострення структурних диспропорцій, коли дія ринкових механізмів стає-достатнім для того, щоб забезпечити, з одного боку, стримування розвитку надлишкових виробництв і знецінення основного капіталу, а з іншого боку, нарощування інвестиційної активності, роль державного впливу на економіку, в тому числі в галузі цільового регулювання грошових потоків, зростає, при переході економію! до стійкого зростання - зменшується. Це під підтверджується аналізом практики подолання структурних депресій в країнах Західної Європи та США, післявоєнної відбудови Японії, Франції та Німеччини. Так, в Японії умови для фінансування інвестицій і зростання виробництва були створені шляхом посилення державного контролю за процентними ставками і використанням заощаджень населення, які акумулювалися в поштово-ощадних установах і банках, а потім через систему довірчих рахунків Міністерства фінансів і емісію облігацій комерційними банками прямували в державні інститути, банки довгострокового кредитування та траст-банки (див. п. 9.2). У США механізм трансформації заощаджень в інвестиції базувався на широкому розвитку позикоощадних асоціацій, які залучали заощадження особистого сектора для надання цільових кредитів житловому будівництву і різним галузям промисловості. У багатьох країнах, що розвиваються стійке зростання економіки багато в чому обумовлений тим, що основну частину грошових потоків вдалося локалізувати в державних банках, які розміщували мобілізовані заощадження і кредитні ресурси у виробничі інвестиції у відповідності з заданими пріоритетами соціально-економічного розвитку та з регульованим відсотковими ставками. У російській економіці, що характеризується незбалансованою структурою і затяжною кризою, подолання інвестиційного спаду і відновлення інвестиційної активності неможливе без цілеспрямованого регулювання державою грошових потоків і процентних ставок. Лише при досягненні стійкого зростання економіки роль державного впливу на фінансові ринки в цілому повинна зменшуватися. Удосконалення структури грошової маси пов'язано також зі зниженням частки готівки в обігу, для чого потрібні введення жорстких обмежень на платежі готівкою в усіх сферах економіки, подальша комп'ютеризація розрахунків, розширення безготівкових форм платіжного обороту. Проведення цих заходів, що дозволяють розширити економічний простір діяльності банківського сектора, сприятиме збільшенню інвестиційного потенціалу банків. Одним з першочергових завдань сучасного етапу є пів-ве відновлення платіжної системи, обмеження бартерних угод, витіснення з обігу величезної маси платіжних засобів, які не можуть служити повноцінним ресурсом для формування потенціалу накопичень. Основними способами її рішення можуть бути проведення взаємозаліків, перехід до рефінансування комерційних банків на основі переобліку комерційних векселів, організація емісії та налагодження обігу складських свідоцтв, заставних та інших дозволених законом платіжних інструментів, здешевлення кредитних ресурсів, що залучаються для фінансування основного та оборотного капіталу, сек'юритизація простроченої заборгованості. Рішення проблеми неплатежів на неінфляційної основі, ви-ступаючи одним з напрямків оздоровлення грошового обігу, є найважливішою умовою зростання виробництва та інвестицій. Крім того, для підвищення ефективності системи регулювання грошового обігу та виключення можливостей активізації емісійних механізмів, що не супроводжуються розширенням пропозиції товарів, необхідно забезпечити посилення валютного регулювання та контролю, націлене на припинення нелегального вивезення капіталу і витіснення іноземної валюти з внутріеко-номического обороту. В останні роки в російській економіці намітилися позитивні зрушення в структурі грошової пропозиції, пов'язані з деяким зменшенням частки готівки в обігу і частки негрошових форм розрахунків. Нейтралізація ефекту витіснення приватного попиту на кредитні ресурси державним допомогою реорганізації умов розміщення державних цінних паперів, контрольоване цільове розширення грошової маси (при забезпеченні перевищення темпів зростання грошової маси над темпами зростання інфляції) зумовили зниження рівня процентних ставок. Банк Росії (поки в якості експерименту) приступив до рефінансування комерційних банків на основі переобліку векселів фінансово стійких підприємств. Створення механізмів припливу капіталу у виробничий сектор є важливою складовою ефективної організації грошової пропозиції. В даний час у російській економіці з усіх притаманних ринковому господарству каналів забезпечення ництва інвестиційними джерелами найбільшою мірою перед-ставлен лише один - власні кошти підприємств. Роль кре-дітно системи і фондового ринку в механізмі трансформації сбе-реження у виробничі інвестиції, як показав попередній аналіз, не є істотною. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||