1.2. Гроші, фінанси і кредит як економічні категорії
Економічна категорія дозволяє теоретично виразити певні економічні явища, що виникають в результаті взаємин економічних суб'єктів. Сутність економічної категорії визначається через ті відносини, які вона виражає. Так, поділ засобів організації на грошові, фінансові, позикові, оборотні обумовлено сутністю цих економічних категорій.
Кожна економічна категорія виконує певні функції, що представляють собою форми існування економічної категорії, за допомогою яких виражається її сутність. Зміст категорії розкривається через виконувані нею функції.
Гроші як категорія являють собою грошові відносини, тобто відносини з приводу отримання віддачі, перерахування, накопичення високоліквідних цінностей.
Грошові кошти (грошові ресурси) є практичним втіленням категорії грошей і являють собою товар, що володіє абсолютною ліквідністю, тобто абсолютної здатністю обмінюватися на інші товари. Гроші утворилися в результаті обміну товарами і є посередниками в обміні. На всьому протязі грошової еволюції простежується тенденція до вибору найбільш зручних форм грошей, які б полегшили, прискорили і здешевили вчинення обмінних операцій.
Грошові кошти виконують функції засобу обігу (платежу), міри вартості і засобу накопичення.
Під засобом обігу розуміється здатність грошей забезпечувати процедуру обміну та платежу.
Міра вартості використовується для порівняння вартості різних товарів. Тобто гроші являють собою одиницю виміру, яка використовується для встановлення цін на товари і величини зобов'язань.
Гроші як засіб накопичення - це здатність переносити купівельну спроможність із сьогодення в майбутнє. Зберігаючи гроші протягом певного часу, можна тим самим зберегти і подану ними цінність (потенційну здатність придбати товар у майбутньому). Для збереження цінності крім грошей можна використовувати й інші активи. Основним недоліком грошей у функції засобу накопичення є те, що вони здатні втрачати свою цінність в результаті інфляції і не здатні, як цінні папери, приносити своїм власникам додатковий дохід.
Залежно від форми виділяють готівкові гроші (банкноти і монети) і безготівкові гроші, які існують у вигляді записів на рахунках у кредитних організаціях (переважно в електронному вигляді).
Велика частина грошової маси в даний час знаходиться в безготівковій формі. Безготівкові гроші абсолютно рівноцінні готівці, на них припадає більша частина грошових розрахунків між економічними суб'єктами.
Існування і функціонування категорії «гроші» породжує два види грошових потоків: у взаємозв'язку з рухом товарів (робіт, послуг) та без такої прямої взаємозв'язку. Грошові потоки поза товарного обороту є рух вартості, представниками якої виступають гроші. Такі грошові потоки виникають внаслідок об'єктивно існуючої чистого розподілу і перерозподілу (без еквівалента грошам) у вигляді товарів.
Формами прояву грошових коштів є грошові надходження (притоки), грошові платежі (відтоки, витрати) і залишки грошових коштів (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Форми прояву грошових коштів
Грошові надходження - це грошові доходи підприємства, зумовлені поверненням раніше авансованої грошової форми вартості, за рахунок яких формуються фінансові ресурси, що виступають у формах грошових фондів і фінансових резервів.
Грошові платежі включають грошові витрати, пов'язані з придбанням ресурсів, які відповідно до податкового законодавства частково можуть здійснюватися за рахунок чистого прибутку.
Залишки грошових коштів знаходяться, як правило, на розрахункових рахунках у банку або в касі. Частина грошових коштів може бути видана підзвітним особам.
Різниця між категоріями «гроші» і «фінанси» обумовлені причинами, розмежовують сфери грошових і фінансових відносин.
Фінанси як категорія породжені існуванням держави, розвитком товарно-грошових відносин, рухом ак-тивів і пов'язаних з ними грошових коштів. Виділення фінансів як особливої категорії пов'язано з тим, що вони зачіпають специфічну сторону економічної діяльності держави і підприємств (організацій).
Фінанси як економічна категорія виражають певні суспільні відносини. Тому фінанси визначають як сукупність породжуваних і регламентованих державою економічних (грошових) відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) і частини національного багатства. Центральним моментом в сутності даної категорії є грошове розподіл.
Фінанси підприємств - це специфічна сфера економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів (грошових фондів). У даному випадку під фондом грошових коштів (грошовим фондом) розуміється їх відокремлена частина, що має цільове призначення. Грошові кошти, що знаходяться в таких фондах, називаються фінансовими ресурсами. Окремим випадком грошових фондів є грошові резерви (резерви грошових коштів).
Якщо фінанси виражають економічні відносини, то вони ними і визначаються, тобто становлять сутність категорії «фі-Нансі». Фінансовим відносинам притаманні такі основні ознаки.
1. Це завжди грошові відносини, які передбачають рух вартості. Фінансам протиприродні інші форми ви-ражения крім грошових. Сутність категорії «фінанси» не виявляється поза формою свого вираження у вигляді грошових потоків. Тому категорія «фінанси» входить до категорії «гроші», але не навпаки. Образно висловлюючись, не всі гроші є фінансами, але всі фінанси є грошима.
Фінанси тільки тоді фінанси, коли вони мають грошову оболонку, коли мають місце грошові відносини. Тому фінансові потоки завжди є потоки грошові, проте не всі грошові потоки є потоки фінансові. Очевидно, що грошовий оборот підприємства не є його фінансовий оборот, останній тісно пов'язаний із загальним грошовим обігом, але становить лише його частину.
Крім фінансового обороту існують також кредитний оборот грошових коштів, внутрішній оборот грошових коштів підприємства, інший грошовий оборот.
Ці грошові відносини викликані фактом існування держави і носять регламентований характер, тобто опосередковані певними законодавчими та нормативними актами, рекомендаціями, стандартами, в тій чи іншій мірі регламентують ці відносини.
Такі відносини на рівні підприємств виникають у процесі формування та використання фінансових ресурсів. Іншими словами, вони пов'язані з рухом вартості, вираженої в грошовій формі.
Оборот фінансових ресурсів являє собою їх формування і розподіл з подальшим використанням за допомогою фінансування витрат. Розподільна функція фінансів реалізується через таке фінансування, здійснюване в грошовій формі. Для того щоб отримати, треба витратити; отримати більше - значить більше й ефективніше витрачати. Грошова витрата і є процес фінансування.
Таким чином, фінансові ресурси - це ті грошові кошти, які формуються і знаходяться в розпорядженні підприємства для фінансування своїх потреб. Оборот фінансових ресурсів підприємства є частина загального грошового обороту.
Говорячи про фінансові ресурси, ми розглядаємо їх як форму прояву грошових коштів. Проте рух грошових коштів не рівнозначно руху фінансових ресурсів. Номінальні обороти грошей на підприємстві ніколи не рівні номінальним оборотам фінансових ресурсів. Звідси випливає, що приріст фінансових ресурсів не тотожний приросту грошових коштів, а, значить, наростання грошових коштів може і не свідчити про поліпшення фінансового стану підприємства.
Фінансові ресурси мають властивості: розподілу, самовозрастания, авансування, інвестування, неповного відшкодування у складі виручки, конвертації в різні іноземні валюти.
Формами використання фінансових ресурсів можуть бути централізовані і децентралізовані грошові фонди та грошові резерви. При цьому фінансові ресурси розподіляється не тільки через формування фондів і резервів, але і в порядку фінансування, тобто покриття витрат.
Грошові фонди - відокремлена частина грошових коштів підприємства, що отримала цільове призначення і відносно самостійне функціонування. Резерв - модифікація грошових фондів. Як правило, це страховий запас грошових коштів. Грошовий фонд покликаний більш регулярно, ніж резерв, покривати потреби в певних видах грошових витрат.
Грошові фонди і резерви - головний функціональний момент розподілу, але не єдиний. Розподіл існує і без формування цільових грошових фондів (нефондова форма існування). Грошові фонди не характеризуються абсолютністю свого існування у всіх структурах, тому фінансові ресурси можуть створюватися й існувати поза грошового розподілу по фондах.
Взагалі поняття «грошовий фонд» - не є поняття, пов'язане виключно з назвою. Будь-яке цільове надходження грошових коштів можна вважати фондом. Тому можна говорити про те, що загальною особливістю функціонування фінансових ресурсів виступає переважна організація їх руху через формування і використання грошових фондів.
Всі грошові фонди і резерви характеризуються важливою відмітною особливістю: вони носять цільовий характер. Прикладом цільових грошових фондів можуть служити:
- статутний фонд (капітал), що представляє собою початковий капітал, який вноситься при створенні організації його засновниками (учасниками) для забезпечення первинної діяльності організації. Засновниками організації можуть бути як юридичні, так і фізичні особи;
фонд оплати праці працівників, об'єднуючий виплати по фонду заробітної плати працівників. Він складається з оплати праці за встановленими ставками, тарифами і окладами, а також премій та інших видів додаткової оплати праці, що включаються до складу фонду заробітної плати;
фонд накопичення, призначений для цілей розвитку виробництва;
фонди соціального розвитку підприємства, включаючи фонд матеріального заохочення працівників;
амортизаційний фонд, що утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів;
ремонтний фонд, призначений на покриття витрат на капітальний ремонт основних виробничих і не-виробничих фондів підприємства, та ін
Фінансові резерви - це частина фінансових ресурсів, тимчасово вибувають з обороту і знову йдуть на нього при настанні певних обставин. Як і фонди, резерви повинні мати джерела формування і носити обов'язковий цільовий характер. Наприклад, у бухгалтерському обліку фінансові резерви організації являють собою витрати організації, рівні величині відрахувань у зв'язку з освітою:
статутних резервів;
резервів майбутніх витрат;
оціночних резервів.
Статутні резерви (резервний капітал) являють собою зарезервовану на певні цілі частину нерозподіленого прибутку (основного джерела формування власного капіталу) для покриття можливих збитків, непередбачених витрат і зобов'язань (заборгованості). Їх величина залежить в основному від отриманого організацією кінцевого фінансового результату, а також від рішення засновників про його розподілі. Освіта резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. Наприклад, резервний капітал обов'язково утворюється в акціонерних товариствах, для решти організацій його створення носить добровільний характер (крім страхових організацій і недержавних пенсійних фондів).
Строго кажучи, статутні резерви не можна відносити до власних коштів, хоча вони і формуються з джерела, являю-щегося частиною власного капіталу - з нерозподіленого прибутку. Станом на момент утворення вони є майбутніми витратами і повністю відповідають категорії зобов'язань, у складі яких і відображаються.
Освіта оціночних резервів є одним із прийомів бухгалтерського обліку, що дозволяє уточнювати оцінку окремих статей активів за рахунок доходів організації. В даний час нормативні документи регламентують освіту наступних щих оціночних резервів:
резервів сумнівних боргів;
резерву під знецінення вкладень у цінні папери;
резервів під зниження вартості матеріальних цінностей;
у зв'язку з визнанням умовних фактів.
Резерви майбутніх витрат являють собою різновид зобов'язань організації. Оціночні резерви і резерви майбутніх витрат формуються незалежно від фінансового результату діяльності організації. Організація може створювати резерви майбутніх витрат у цілях їх рівномірного включення у витрати виробництва або обігу звітного періоду: на оплату відпусток працівникам; виплату щорічної винагороди за вислугу років; виплату винагород за підсумками роботи за рік; на ремонт основних засобів та ін
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є:
власні та прирівняні до них кошти, представлені поточними доходом, накопиченої амортизацією і нерозподіленим прибутком минулих періодів;
грошові кошти, одноразово мобілізовані на фі-нансових ринках в сумі вартості первинного розміщення акцій і емісійного доходу (суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій);
позикові кошти, у тому числі отримані за банківськими кредитами, позиками сторонніх організацій і фізичних осіб;
грошові кошти, що надходять у порядку цільового фінансування;
Всі джерела утворення фінансових ресурсів підрозділяються на безкоштовні, або не обтяжені боргами за виникнення ресурсу (власні кошти), і платні - як правило, позикові кошти.
У сучасній економічній думці, зокрема в бухгалтерському обліку, джерела формування коштів (активів) на підприємстві об'єднуються в категорію капітал. Тобто всі види капіталу підприємства розглядаються як грошовий вираз вартості джерела, що володіє закономірною здатністю накопичуватися, приростати і авансуватися, витрачатися, зменшуватися.
Термін «капітал» у різних наукових дисциплінах тлумачиться по-різному, що створює труднощі в розумінні його сутності. Так, в економічній теорії капітал розглядається як майно (життєві блага), що приносить власнику дохід (приріст капіталу). У такому трактуванні капітал підрозділяється на основний і оборотний. Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), на які орієнтується бухгалтерський облік в нашій країні, капітал - це власні кошти організації, тобто власне джерело коштів, а значить, стаття пасиву (що входить в протиріччя з першим визначенням, в якому капітал розглядався як стаття активу).
У тому ж бухгалтерському обліку та в інших наукових дисциплінах капітал (як джерело формування коштів в організації) поділяють на власний і позиковий. Оскільки в нормативних документах відсутнє чітке визначення капіталу, то в конкретних випадках використання цього терміну необхідно давати йому визначення, прийнятне для даної ситуації. Щоб визначитися в розумінні даного терміну, будемо надалі розглядати капітал власний (синонім терміну власні кошти) і капітал позиковий (синонім терміну позикові кошти).
Основними видами власного капіталу виступають: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Ці джерела в значній частині самі по собі виступають в якості фінансових ресурсів (наприклад, статутний капітал у високоліквідної грошової частини, прибуток). Фінансові ресурси, будучи матеріальною основою фінансів, виступають в даному випадку як категорійну форма продуктивного використання капіталу.
Фундаментальним принципом організації фінансів на підприємстві є принцип авансування грошових коштів і фінансових ресурсів. Авансування на підприємстві має місце щоразу там, де відбувається хоча б і часткове відшкодування за рахунок собівартості, прибутку та інших обумовлених грошовим обігом джерел спочатку вироблених грошових витрат. Якщо авансована сума повністю не відшкодовується, то це говорить про негативний фінансовий результат авансування, але не про наявність чи відсутність самого авансування. Швидкість відшкодування авансованих грошових коштів може бути істотно різною: від одного дня до багатьох років.
Основними завданнями використання фінансових ресурсів є: ефективність використання; недопущення фінансових порушень; вироблення показників, що оцінюють еф-тивність використання фінансових ресурсів і досягнення їх високого рівня.
Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва. Чим крупніше масштаби виробництва і вище його ефективність, тим більше розміри мобілізуються і використовуваних фінансових ресурсів. Зростання і вдосконалення виробництва є основою збільшення фінансових ресурсів.
До основних факторів, що впливає на розмір фінансових ресурсів, відносяться:
загальний обсяг доходів (виручки) і прибутку, які залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, рівня цін, величини витрат, структурних зрушень в випускається;
сума податкових платежів, яка залежить від рівня ставок, величини податкової бази, рівня податкових пільг, податкової оптимізації і т.д.;
розмір амортизаційного фонду, що залежить від обсягу введення і виведення основних засобів, їх первісної і залишкової вартості, норми амортизації, структурних зрушень у складі основних засобів;
можливості зовнішнього запозичення і т.д.
Після того як фінансові ресурси сформовані, відбувається їх використання. При цьому основними напрямами використання фінансових ресурсів є:
придбання або створення об'єктів основних засобів і нематеріальних активів;
збільшення оборотних коштів;
фінансування придбання матеріальних, трудових та інших ресурсів;
формування фінансових фондів і резервів;
фінансування витрат, пов'язаних з обслуговуванням за-боргованості, і пр.
Грошові кошти крім фінансових ресурсів включають кредитні ресурси та частина оборотних коштів. Кредитні ресурси створюються за рахунок тимчасово вільних грошових коштів, в тому числі і тимчасово вільних фінансових ресурсів. Слід мати на увазі, що грошова частина оборотних коштів має бути використана лише за цільовим призначенням. Тому якщо фінансові ресурси можуть використовуватися на різні цілі, то оборотні кошти - тільки на певну мету. Таким чином, важливо розрізняти нетотожні категорії: фінанси, кредит, гроші, оборотні кошти.
Економічна категорія «оборотні кошти» - одна з найважливіших в економіці. Оборотні кошти на підприємстві розглядаються як величина грошових коштів, авансованих в оборотні фонди і фонди обігу, що забезпечують планомірний і безперервний процес виробництва і реалізації продукції. При цьому в оборотні фонди включаються виробничі запаси, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу - готова продукція і грошові кошти, використовувані в розрахунках. За своєю суттю обігові кошти, якщо виходити з їх участі в кругообігу, не споживаються, не витрачаються, не витрачає, а авансуються (цільовим чином). Тому оборотні кошти - це частина засобів виробництва, цілком споживана протягом виробничого циклу і що включається до складу оборотних активів.
Кредит як економічна категорія відображає вид суспільних відносин, пов'язаних з рухом вартості на умовах повернення. На відміну від фінансів, кредит - це форма руху позикових коштів. Позикові кошти утворюються за рахунок тимчасово вивільнених з обороту коштів організацій. Виникнення кредиту як особливої форми вартості відбувається тоді, коли вартість у одного економічного суб'єкта деякий час може використовуватися в господарських угодах іншим економічним суб'єктом. Важливо відзначити, що кредит не ідентичний категорії «гроші». У кредитній угоді немає еквівалентного товарно-грошового обміну, а є передача вартості у тимчасове користування (умова терміновості) з умовою повернення через певний час (умова зворотності) та сплати відсотків за користуванням цією вартістю (умова платності).
Кредитні відносини виникають у процесі формування та руху кредитних ресурсів підприємства, під якими розуміється частина грошових коштів, що у розпорядженні підприємства і переданих у тимчасове користування іншим господарюючим суб'єктам (організаціям, фізичним особам) на умовах повернення. Як правило, це умова доповнюється умовами платності і терміновості.