| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.3. Керуючі галузі фінансового менеджменту | ||
|
Фінансовий менеджмент покликаний досягти цілей, умовно поділяються на стратегічні (довгострокові) і тактичні (поточні, короткострокові). Ці цілі є складовою частиною системи цілей і завдань підприємства. До стратегічним цілям фінансового менеджменту відносяться: посилення конкурентоспроможності; поліпшення фінансового становища (стану) організації; запобігання банкрутства та поглинання; розвиток внутрішнього потенціалу (можливостей); підвищення ефективності діяльності; збільшення вартості організації ; забезпечення інвестиційної привабливості і т.д. Оперативні (поточні) цілі завжди підпорядковані стратегічним цілям і спрямовані на короткострокове (оперативне) управління. Поточними цілями можуть виступати: досягнення збалансованості сум і термінів надходжень і витрачання грошових коштів; забезпечення збалансованості руху матеріальних і грошових потоків; ефективне формування і використання фінансових і кредитних ресурсів; оптимізація прибутку; збільшення власного капіталу; забезпечення джерелами фінансування та їх оптимальної структури; виплата прийнятних для власника дивідендів; досягнення прозорості для власників; забезпечення фінансової стійкості підприємства; максимізація обсягів продажів; збільшення ефективності використання активів орга-нізації і т.д. Розробляючи цілі фінансового менеджменту, організація, як правило, стикається з низкою проблем. До них, наприклад, відносяться: проблема вибору способу обліку для цілей фінансового менеджменту. Як відомо, на підприємстві виділяють як мінімум три обліку: бухгалтерський, податковий і управлінський (оперативний, оперативно-фінансовий, економічний), які реалізуються по-різному. При цьому на невеликих підприємствах поширена практика, коли для управління використовуються дані тільки бухгалтерського або податкового обліків, оскільки інші види обліків відсутні; термінологічні проблеми. Як зазначалося раніше, в різних економічних дисциплінах, а також видах обліку на підприємстві застосовуються різні, специфічні для даного напрямку терміни. Наприклад, витрати, що враховуються в цілях оподаткування, і доходи, що враховуються при визначенні податкової бази по податку на прибуток в податковому обліку; прибуток від продажів і дохідні вкладення в бухгалтерському обліку. Одні й ті ж терміни в різних дисциплінах можуть мати принципово різні визначення. Припустимо, під товаром в податковому обліку розуміється вироблена організацією продукція, а в бухгалтерському обліку - це активи, придбані в цілях перепродажу. Раніше ми розглядали різні тлумачення терміну «капітал». Те ж можна сказати і про доходи та витрати, по-різному розуміються в податковому та бухгалтерському обліку. Можна відзначити, що повна собівартість у бухгалтерському обліку розуміється досить специфічно, відмінно від тлумачення даного терміну в управлінському обліку (в податковому обліку дане поняття відсутнє) і т.д. Термінологічні проблеми призводять до того, що фінансове управління повинне починатися з вироблення системи понять; відсутність чітких методів і підходів з трансформації стратегій (стратегічних планів) в поточні (оперативні, техніко-економічні) плани. Популярна нині система збалансованих показників (ССП), запропонована Д. Нортоном і Р. Капланом, на жаль, не вирішує цієї проблеми. Можна констатувати, що основні аспекти стратегічного фінансового менеджменту перебувають у стадії теоретичної розробки; складність оцінки ризику, тобто ймовірності настання несприятливих подій, і величини наслідків від їх настання. Оцінка ризику базується, як правило, на неточною і неповної інформації і заснована на експертних судженнях, які можуть бути вкрай необ'єктивними; проблема оцінки вартості. Це стосується головним чином оцінки вартості організації. З економічної точки зору ринкова вартість організації - це багатство, яким володіють власники організації (і яке вони можуть отримати в разі її продажу). Однак на величину вартості впливає безліч факторів, не завжди пов'язаних (як зазначається в підручниках з фінансового менеджменту) з високою рентабельністю, конкурентоспроможністю і т.д. Яскравим прикладом такого впливу може служити фінансова криза в США, країнах Західної Європи, Азії та в Росії, що призвів до значного падіння ринкової вартості акціонерних компаній. При цьому ринкова вартість деяких компаній через паніку на фондових біржах знизилася в кілька разів; проблема поліпшення дисципліни. Фінансовий менеджмент дозволяє впорядкувати, регламентувати і зробити прозорою (зрозумілою і осяжній) економічну діяльність на підприємстві, що часто призводить до появи нових обов'язків і функцій, що в свою чергу викликає конфлікт інтересів. Крім того, прозорість по-зволяет виявити факти недобросовісної діяльності. Практика впровадження на підприємствах навіть окремих елементів фінансового менеджменту показує безліч таких прикладів. Виявлені цілі фінансового менеджменту по суті визначають основні галузі управлінської діяльності, що відносяться до сфери фінансового менеджменту. Тим часом виділення конкретних областей управлінської діяльності, якими займається фінансовий менеджмент, досить умовно, оскільки на підприємстві досить складно провести межу між економічними явищами і процесами. Зокрема можна виділити наступні галузі управлінської діяльності (управлінські області): визначення джерел надходження в організацію грошових коштів. У рамках цієї області можуть вирішуватися такі завдання: визначення джерел залучення коштів та їх структури; досягнення оптимальної структури пасивів, тобто структури, що дозволяє досягти необхідного співвідношення між позиковими і власними коштами; між власним капіталом організації та її позаоборотних і оборотними активами і т.д.; збільшення власних коштів (власного капіталу) організації; фінансове планування, в рамках якого можуть вирішуватися такі завдання: планування обсягу виробництва і продажів (реалізації); планування величини витрат (собівартості); планування величини інвестицій, в тому числі капітальних вкладень; планування величини податкових платежів; планування припливів і відтоків грошових коштів; визначення майбутнього фінансового стану організації; планування величини грошових фондів і резервів; визначення розмірів емісії цінних паперів; планування фінансових вкладень; планування величини статутного капіталу, резервного капіталу і визначення найбільш раціональних способів їх формування; визначення величини позикових коштів і зниження їх вартості; формування і використання чистого і нерозподіленого прибутку (фінансового результату); залучення спеціальних цільових коштів і т.д.; ефективне використання фінансових, кредитних і грошових ресурсів підприємства. У рамках цієї управлінської області можуть вирішуватися такі завдання: розробка критеріїв ефективності використання ресурсів; досягнення оптимальної величини і структури оборотних коштів і оборотних активів; оцінка економічної доцільності (у тому числі економічної ефективності) інвестицій (капітальних вкладень); досягнення заданого співвідношення доходів і витрат (витрат), яке дозволяє отримувати позитивний фінансовий результат, а також економічний ефект ; оптимізація податкових та інших платежів до бюджету і в позабюджетні фонди (тобто їх законне зниження, що приводить до збільшення фінансового результату); вкладення вільних грошових коштів в найбільш ліквідні та прибуткові активи; оптимізація форм і систем оплати праці, що дозволяє досягти прийнятного співвідношення продуктивності та оплати праці; вибір напрямів використання ресурсів на розвиток і споживання; облік і контроль за використанням ресурсів; проведення оптимальної дивідендної політики тощо; регулювання господарської діяльності. В рамках даної управлінської області можуть вирішуватися такі завдання: вибір організаційно-правової форми, виду, сфери підприємницької діяльності; формування облікової політики з метою бухгалтерського, податкового та управлінського (оперативного, оперативно-фінансового) обліку; визначення способів, термінів і умов розрахунків і взаємин з кредиторами і дебіторами; фінансування поточних витрат; розробка заходів щодо проведення діагностики та поліпшення фінансового стану організації, запобігання банкрутства тощо; управління ризиком. У рамках цієї управлінської області можуть вирішуватися такі завдання: вибір методів оцінки ризику підприємницької діяльності; визначення величини ризику підприємницької діяльності; розробка заходів, спрямованих на зниження і розподіл ризику (у тому числі страхування ризику); формування можливостей в організації для адекватного реагування на настання ризикових подій і т.д.; 6) організація фінансової системи на підприємстві, в рамках якої можуть вирішуватися такі завдання: розробка форм фінансової (управлінської) звітності; розробка методів і принципів формування фінансової (управлінської) звітності; формування організаційної структури фінансового менеджменту; розробка системи мотивації персоналу, який здійснює фінансовий менеджмент, і т.д. Перелік управлінських областей не є в даному випадку вичерпним. Будь-яка організація може розширити сферу завдань фінансового менеджменту. Здійснення фінансового менеджменту пов'язане з рядом труднощів, не завжди дозволяють ефективним чином досягти цілей, які ставляться при реалізації фінансового менеджменту. Зокрема складність управління ресурсами під-приємства полягає в тому, що: у фінансовому управлінні немає жодного важливого показника, який можна було б оптимізувати, не погіршуючи при цьому інші, не менш важливі показники; набір показників, які потрібно оптимізувати, в різних організацій неоднаковий; через політичні міркування керівники самі визначають показники, які вони вважають «важливими» для підприємства; використовуються тільки дані бухгалтерського або податкового обліків, а дані інших видів обліків не використовуються через їх відсутність; наведення порядку щодо фінансової дисципліни часто призводить до конфлікту інтересів і т . д. У процесі здійснення фінансового менеджменту застосовують різні методи. Основними з них є методи техніко-економічного та фінансового аналізу, методи прогнозу-зирования, методи стратегічного та поточного планування, методи оптимізації, методи ціноутворення, методи оцінки ризику і т.д. Для реалізації перерахованих методів у фінансовому менеджменті застосовують такі інструменти фінансового управління, як кредити, позики, ставки відсотка, дивіденди, котирування валютних курсів, дисконт і т.д. До принципів фінансового менеджменту можна віднести: 1) плановість. Даний принцип реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішньофірмового планування (зокрема бюджетування) і контролю; фінансове співвідношення термінів. Даний принцип означає створення мінімального розриву в часі між отриманням та використанням коштів; системність, тобто розгляд фінансового менеджменту як системи взаємопов'язаних елементів (методів, інструментів, виконавців і т.д.); гнучкість, тобто можливість перегляду показників, що формуються в рамках фінансового менеджменту; ефективність, тобто наявність економічного ефекту від використання фінансового менеджменту; саморегулювання господарської діяльності, тобто повна самостійність у прийнятті та реалізації рішень фінансового менеджменту; самоокупність, тобто необхідність відшкодування (окупності) авансованих у виробничу діяльність ресурсів; самофінансування, тобто знаходження на комерційній основі джерел фінансування ресурсів, що забезпечують розширене відтворення. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||