§ 5. Динаміка і тенденції розвитку світової економіки наприкінці XX-початку XXI ст. 1.
Класичний (до другої половини XX в.) Економічний середньостроковий цикл являє собою послідовну зміну наступних фаз: криза, депресія, пожвавлення, підйом, спад (табл. 10).
Довгострокові економічні цикли отримали назву «хвилі», які вперше глибоко і системно досліджував Н.Д. Кондратьєв. Тривалість довгих хвиль становить близько 40-50 років, і вони складаються з двох періодів: підвищувальна хвиля - прискорене зростання економіки, порівняно коротка депресія, відносно тривалий підйом; низхідна хвиля - депресія триваліше, підйоми коротше, кризові падіння глибше, темпи зростання менше.
Таблиця 10
Характеристика основних фаз економічного циклу
На сучасному етапі можна виділити наступні основні тенденції розвитку світової економіки:
Інтернаціоналізація, глобалізація та транснаціоналізація господарської життя. Глобалізація світогосподарських відносин проявляється в поступове втягуванні в дану сферу всіх видів міжнародних економічних відносин: зовнішня торгівля, рух капіталу, переміщення трудових ресурсів, науково-тех-ническое і технологічне співробітництво та ін Гло-балізація - це, в першу чергу, однотипність всіх національних економік, що функціонують сьогодні на основі ринкових принципів організації, внутрішньо-і зовнішньоекономічних відносин. У рамках світової економіки глобалізаційні процеси виступають як системоутворюючі, а на національному - як структурообразующие. Взаємопов'язаність економічного життя проявляється набагато сильніше, ніж раніше, і охоплює практично всі країни світу.
Нерівномірність соціально-економічного розвитку. Розрив у рівнях соціально-економічного розвитку між країнами і територіями світу спостерігається протягом всієї історії людства. Сьогодні він проявляється насамперед як різниця в рівнях розвитку між розвиненими і всіма іншими країнами. Наприкінці XX - початку XXI в. розрив між розвиненими і розвиваю-щимися країнами в цілому не збільшується і навіть має тенденцію до скорочення. Це відбувається за рахунок швидкого прогресу в підгрупі нових індустріальних країн. У той же час для найбільш бідних країн характерним залишається подальше збільшення їх відставання від розвинених держав.
Перегрупування країн мир і зміна співвідношення сил. Виходячи з тенденцій, що склалися, економічним центром світу може стати Східна та Південно-Східна Азія (Китай, Японія, Південна Корея, нові розвинені і нові індустріальні країни), на яку вже зараз припадає близько 30% ВМП, причому роль економічного лідера тут перех-дит від Японії до Китаю.
Регіоналізація та інтеграція. Регіоналізація - орієнтація країни у своїх зовнішньоекономічних зв'язках, перш за все, на сусідні регіони (більше 80% зовнішньоторговельного обороту Росії припадає на сусідні країни і регіони). Регіоналізація є базою для міжнародної економічної інтеграції. Ця категорія характеризує процес зрощення економік сусідніх країн єдиний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їхніми компаніями.
Експансія транснаціональних корпорацій. Транснаціональні корпорації (ТНК) перетворюються на головну рушійну силу економічної глобалізації. Жорсткість конкурентної боротьби, прагнення знизити витрати на розробку і комерційне використання новітніх технологій спонукають найбільші ТНК використовувати різноманітні форми злиття і поглинання, що стає все більш характерною тенденцією сучасності. Основним інструментом експансії ТНК служать прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що дозволяють створювати в інших країнах філії шляхом будівництва нових підприємств, взяття під контроль та реконструкції існуючих.
Більшої частини XX в. посилювалося. Однак в останні півтора-два десятиліття намітилася зворотна тенденція. На-ціоналізація змінилася приватизацією, державний контроль над цінами слабшає, субсидування окремих галузей знижується, а діяльність ТНК все менше піддається державному регулюванню. Відбулося значне скорочення більшістю країн, насамперед членами Світової організації торгівлі (СОТ), митних та інших бар'єрів на шляху транскордонного руху товарів.
Глобальний характер соціально-економічних проблем. Загальнолюдськими проблемами, вирішення яких не піддається силам окремих країн, стали обмеженість природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, випереджаюче зростання чисельності населення порівняно з ресурсними можливостями планети, збільшується розрив між бідними і багатими країнами та ін
Уразливість національних економік в умовах їх зростаючої взаємозалежності. В умовах глобалізації все чіткіше проявляється реальність загрози «ланцюгової реакції» у вигляді дестабілізації економічного розвитку тієї чи іншої країни під впливом багатьох обставин у вигляді помилковою державної політики, неефективного контролю над фінансової та банківської системами, високого ступеня інтернаціоналізації капіталу, різкого погіршення кон'юнктури на світових товарних ринках, політичних криз та ін
Масовість антиглобалістських виступів.
Антиглобалістський рух - громадська сила, при-викликають відмовитися від «глобалізації по-американськи» і вважає можливим надати їй людське обличчя. Ан-тіглобалізм являє собою не заперечення об'єктивних тенденцій світового розвитку, а протест проти тих форм, які проявляються у вигляді реалізації інтересів найбільш розвинених країн світу, і перш за все США.