Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Т.Є. Кочергіна. СВІТОВА ЕКОНОМІКА (Підручник), 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Показники розвитку світової економіки

Світовий банк запропонував модифіковану трактування національного багатства як сукупності накопиченого людського (64%), природного (20%) і відтворювального (16%) капіталу. Це - дані експериментальної оцінки, проведеної по 92 країнам світу, що дає підставу 28 зробити висновок про те, що головною складовою національного багатства є людський капітал, а передумовою його накопичення - рівень і якість життя населення, що базуються на необхідності сталого розвитку економіки.
Для міжкраїнових зіставлень рівня соціального й економічного розвитку в 1990 р. експертами ООН був запропонований єдиний показник - Індекс розвитку челове-чеського потенціалу (ІРЛП). Даний показник є складеним індексом, що відображає наступні складові рівня життя:
очікувана тривалість життя при народженні;
досягнутий рівень освіти;
реальний обсяг ВВП надушу населення, розрахований в доларах з урахуванням паритету купівельної спроможності валюти (ПКС).
ІРЛП не є всеосяжним мірилом розвитку людини, але дозволяє сьогодні констатувати значний розрив між рівнем добробуту і життєвими можливостями.
За останні десятиліття в усьому світі відбувався небачений колись зростання матеріального добробуту і процвітання. Водночас це зростання було дуже нерівномірним, і багато людей не змогли скористатися його результатами. Масова убогість, глибоко вкорінене нерівність і відсутність політичних прав і повноважень призводять до того, що значна частина населення Землі не володіє реальною свободою вибору. Більш того, ВВП досі вимірюється без урахування руйнування навколишнього середовища і виснаження природних ресурсів. Так, наприклад, у Норвегії (ІРЛП = 0,965, 1-е місце) люди живуть багатше, ніж в Нігері (ІРЛП = 0,311, 175-е місце), в 40 з гаком разів. Норвежці живуть майже вдвічі довше і мають майже необмежену можливість отримувати початкова, середня і вища освіта, в той час як в Нігері охоплення населення освітою становить лише 21% населення. Для 31 країни, що входить в категорію держав з низьким рівнем розвитку людини - у цю групу входить 9% населення земної кулі, - середня тривалість життя при народженні становить 46 років, що на 32 роки менше, ніж у країнах з високим рівнем розвитку людини.
Джерело: Доповідь про розвиток людини 2006. Що криється за нестачею води: влада, бідність і глобальна криза водних ресурсів / Пер. з англ. - М.: Весь світ, 2006. - С. 264.
В середньому значення ІРЛП коливаються разом з доходом. Дуже низький середній дохід у поєднанні з високим рівнем бідності позбавляє людей повноцінно харчуватися, лікуватися або отримувати освіту. У зв'язку з цим уряду найчастіше розглядають даний показник як інструмент оцінки ефективності своєї роботи, в порівнянні з урядами інших країн. У будь-якій країні високий рівень нерівності доходів і можливостей служить перешкодою на шляху розвитку людини. Крім того, що ці явища вкрай небла-гопріятно впливають на динаміку економіки, гальмуючи її ріст і згуртованість суспільства, вони ще й обмежують трансформацію цього зростання в суспільний прогрес.
Перш ніж розраховувати сам ІРЛП, необхідно розрахувати показники для кожного з цих елементів. Для кожного з використовуваних показників встановлюється мінімальне і максимальне значення (планки). Досягнення по кожному виміру виражаються величиною від Одо 1, яка розраховується за такою загальною формулою:
Індекс по елементу = (фактичне значення - мінімальне значення) / (максимальне значення - мінімальне значення).
Після цього розраховується ІРЛП як середнє арифметичне індексів за елементами.
Проілюструємо побудову ІРЛП, використавши дані по Росії (табл. 6).

Таблиця б
Планки показників для розрахунку ІРЛП


1. Розрахунок індексу тривалості життя.
Індекс тривалості життя вимірює досягнутий країною відносний прогрес у збільшенні очікуваної при народженні тривалості життя. Для Росії, де середня тривалість життя в 2004 р. становила 65,4 року, індекс тривалості життя дорівнює 0,622.
Розрахунок індексу освіти.
Індекс освіти вимірює відносні досягнення країни як у підвищенні грамотності дорослого населення, так і в збільшенні валової частки надійшли до початкові, середні та вищі навчальні заклади. Спочатку розраховуються індекс грамотності дорослого населення та індекс валової частки надійшли до навчальних закладів. Потім ці два індексу зводяться в єдиний індекс освіти, причому вага у дві третини надається грамотності серед дорослого населення, а вага в одну третину - валовий частці надійшли до навчальних закладів. Для Росії, де рівень грамотності дорослого населення в 2004 р. становив 99,4%, а валовий частка надійшли до навчальних закладів в 2004 навчальному році - 88%, індекс освіти дорівнює 0,956.
Розрахунок індексу ВВП.
Індекс ВВП розраховується з використанням скоригованого показника ВВП на душу населення (ПКС в дол. США). У ІРЛП всі аспекти розвитку людського потенціалу, що не знайшли відображення в показниках довгого і здорового життя і знань, виражаються через сурогатний показник доходу. Показник доходу коригується, так як для досягнення гідного рівня розвитку людського потенціалу не потрібно необмеженого доходу. Тому використовується логарифм доходу. Для Росії, де показник ВВП на душу населення в 2004 р. дорівнював 9902 дол. США, індекс ВВП дорівнює 0,77.
4. Розрахунок ІРЛП.
Після встановлення значень індексів за елементами, розрахунок ІРЛП проводиться легко. Він являє собою середнє арифметичне трьох індексів за елементами.
ІРЛП Росії = 1/3 (індекс тривалості життя) + 1/3 (індекс освіти) + 1/3 (індекс ВВП) = 1/3 (0,662) + 1/3 (0,956) + 1/3 (0,77) = 0,796 (65-е місце з 175).
Джерело: Доповідь про розвиток людини 2006. Що криється за нестачею води: влада, бідність і глобальна криза водних ресурсів / Пер. з англ. - М.: Весь світ, 2006. - С. 394.
ІРЛП дозволяє визначити місце країни в світовому співтоваристві, враховувати рівень життя населення при розробці соціально-економічної політики і бюджетуванні, орієнтуватися на його значення як на індикатор економічної безпеки. Для аналізу і зіставлення економічного розвитку окремих національних господарств і світогосподарських зв'язків у світовій практиці використовується Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних показників розвитку економіки на макрорівні. Вона була введена в 1953 р., нові редакції були прийняті в 1968 р. і 1993 р. Згідно системі національних рахунків основним суб'єктом господарської діяльності є інституційна одиниця - економічна одиниця, що володіє активами, приймаюча зобов'язання, що здійснює повний спектр економічних операцій, діюча від власного імені. Відповідно до методології СНР, інституційні одиниці групуються в інституційні сфери за такими критеріями, як їх функції, особливості поведінки та цілі функціонування. У рамках цієї класифікації виділяються п'ять секторів, серед яких нефінансові корпорації, фінансові корпорації, урядовий сектор, некомерційні інститути, до-домогосподарств.
Центральний показник СНР - валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП - це вартість кінцевих товарів і послуг, використаних на кінцеве споживання, накопи-ня і експорт, вироблених в даній країні за певний час, у цінах кінцевого покупця. ВВП розраховується за територіальним принципом. Для оцінки темпів економічного зростання країни (якості економічних процесів) визначається зміна ВВП в поточному році в порівнянні з попереднім роком, виражене у відсотках, при цьому за 100% приймають показник ВВП на початку року.
Для обчислення ВВП використовуються три методи: виробництва (вироблений ВВП); попиту (використаний ВВП); розподілу (ВВП за джерелами доходу) (табл. 7-9).



Див: Гурова І.П. Світова економіка: Підручник для студентів, що навчаються за спеціальністю «Світова економіка» / І.П. Гурова. - Москва: Омега-Л, 2007. - С. 57-60.
Пряме відношення до зіставлень ВВП має так звана стандартна класифікація кінцевого споживання населення по товарних групах залежно від призначення (цілей) витрат. Її застосування в порівняннях ВВП дозволяє використовувати показник фактичного споживання населення, який охоплює надходження споживчих товарів і послуг домашнім господарствам, що фінансується з усіх джерел (купівля товарів і послуг, надходження продукції, виробленої у власному господарстві, споживання соціально-культурних послуг, що надаються безкоштовно бюджетними організаціями , та ін.)
Другий найважливіший макроекономічний показник - валовий національний продукт (ВНП). ВНП враховує вартість всього обсягу продукції і послуг у національній економіці незалежно від місцезнаходження національних підприємств (у країні або за кордоном). ВНП розраховується за національним принципом.
Один з важливих показників СНР - національний дохід (НД). НД - це частина кінцевого продукту, яка вклю-34 чає оплату праці, прибуток, доходи від власності, податки на виробництво і прибуток. На відміну від ВВП національний доход не включає доходи, отримані з-за кордону або передані за кордон. Для міжнародних зіставлень застосовується показник доходу на душу населення. Таким чином, статистика розглядає вироблений і використаний (за вирахуванням втрат) національний дохід у Номі-нальна і реальному вираженні.
У СНР при порівнянні показників різних країн застосовується єдина валюта - традиційно долари США.
Ще один показник - валовий світовий продукт (ВМП). Цей показник виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу, незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу.
Показник ВМП висловлює загальну активність у світі й від-ділових країнах. З іншого боку, його складові частини охоплює-ють основні сфери, галузі та фактори економічного розвитку. ВМП дає можливість визначити місце країни і регіонів у світовому виробництві, суспільну вироб-водітельность праці в різні періоди часу, але не може використовуватися як показник потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.
Підрахунок ВМП проводиться в єдиній валюті - доларах США по поточних і незмінним курсом, хоча ці показники не можуть претендувати на точний кількісний вимір в окремих країнах і регіонах. Один з альтернативних варіантів підрахунку ВСП грунтується на використанні коефіцієнтів порівняння купівельної спроможності валют, обумовлених відношенням цін набору (кошика) однакових товарів кожної країни. Оцінка за паритетом купівельної спроможності (ПКС) істотно змінює позиції основних підсистем у світовій економіці. На промислово розвинені країни Заходу припадає 55% ВМП (за поточними валютними курсами майже 75%), а внесок країн, що розвиваються підвищується до 43% (за поточними валютними курсами понад 19%).
Слід зазначити, що між валютним курсом і паритетом купівельної спроможності (purchasing power parity, РРР) - залежність досить складна. Насамперед, валютний курс являє собою реальний інструмент економічної політики, на який впливають різні фактори макроекономічного характеру: стан платіжного балансу, наявність і обсяг золотовалютних резервів, процентна ставка, міжнародний рух капіталу, іноземні інвестиції і т. д. У реальній економіці на валютний курс надають вплив конкурентоспроможність вітчизняних товарів і динаміка цін на світових ринках, а також політика стимулювання галузей, орієнтованих на експорт, стан державного бюджету, розміри зовнішніх запозичень та ін
Паритет купівельної спроможності - це індекс цін на товари та послуги, що входять до складу ВВП зіставляються країн, включаючи ті товари та послуги, які не беруть участь в їх зовнішньоекономічному обороті, наприклад, значна частина продукції будівництва.
Проведення зіставлень ВВП за ПКС засноване на розумінні того, що валютні курси істотно відрізняються від ППС і що ступінь цього відхилення може відрізнятися по країнах. Емпірично доведено, що відхилення валютного курсу від ППС тим менше, чим вище рівень економічного розвитку. - Для отримання порівнянних даних по країнах світу ис-користується також метод згладженого за три роки валютного курсу (метод Атласа), запропонований Світовим банком. Його суть полягає в тому, що розраховуються середній обмінний курс країни для даного року і обмінні курси за два перед-простують року з урахуванням різниці між рівнем інфляції в цій країні і рівнем інфляції в країнах Групи п'яти (Франція, Німеччина, Японія, Великобританія, США), валюти 36 яких складають «корзину» для визначення вартості такої лічильної одиниці Міжнародного валютного фонду, як спеціальні права запозичення (СДР). При цьому уро-вень інфляції в країні вимірюється як зміна її дефлятора ВВП.
Розбіжності в оцінках ВМП показують, що немає єдиного показника, який міг би враховувати окремі види економічної діяльності в різних країнах ідентично. Ефективність кожного методу підрахунку залежить від цілей аналізу.
Для оцінки розвиненості інформаційної інфраструктури країн, відображення даних про використання комп'ютерів, застосування Інтернету в громадських, державних та комерційних організаціях використовується інтегральний показник - індекс розвитку інформаційного суспільства (Information Society Index - IST).
Індекс електронної готовності країни є інтегральним показником, що відображає готовність країни до впровадження сучасних інформаційних технологій та розраховується за 10-бальною системою. У нього включають дані про ступінь поширення послуг мобільного та традиційної телефонії, розвитку технологічної інфраструктури, ана-ліз ділової активності, залученні Інтернет-технологій у бізнес-процеси, комп'ютерну грамотність населення, розвиток консалтингових послуг і т. д.
Основними показниками, що характеризують розмір економіки країни, служать:
чисельність населення країни;
розмір території;
валовий національний продукт;
валовий національний продукт на душу населення;
валовий національний дохід;
валовий національний дохід на душу населення;
приріст валового національного продукту і валового національного доходу на душу населення. Ці дані відображають поточні та потенційні можливості кожної країни. Світовий банк щорічно публікує «Показники світового розвитку» (World Development Indicators - WDI).
До іншими показниками, які характеризують рівень економіки тієї чи іншої країни, відносять:
рівень і якість життя населення, виражені через співвідношення споживчого кошика і прожиткового мінімуму, споживання на душу основних продуктів харчування та ін;
показники економічної ефективності, що визначаються через продуктивність праці, капіталомісткість і енергоємність виробництва, фондовіддачу та ін;
показники вивозу капіталу у вигляді співвідношення обсягу закордонних інвестицій та національного багатства країни, обсягу зовнішнього боргу і ВВП / ВНП країни, обсягу прямих іноземних інвестицій даної країни та обсягу прямих іноземних інвестицій на її території.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz