| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.1. Доходи та їх види | ||
|
У відповідності з теорією факторів, як нам вже відомо, основними виробничими факторами є: земля, включаючи всі природні ресурси (ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси і т. п.); капітал, або інвестиційні ресурси (засоби виробництва, транспортні засоби та збутова мережа); працю, тобто всі фізичні і розумові здібності людей, застосовувані у виробництві товарів і послуг; підприємницька здатність. Дохід на кожен з перерахованих факторів, у відповідності з теорією, дорівнює граничному вкладу цього фактора в отриманий підприємством (фірмою) дохід після реалізації продукції. Такий розподіл доходу можна було б вважати справедливим по відношенню і до робітників, і до власників майнових ресурсів (землі, капіталу та ін.) Насправді ж розподіл доходів, виходячи тільки з теорії граничної продуктивності, призводить до значного нерівності, в першу чергу через нерівності в розподілі виробничих ресурсів. Тому в умовах сучасного демократичного суспільства необхідна державна політика доходів, спрямована на пом'якшення цієї нерівності. В силу недосконалої конкуренції на ринку, розмір доходів (включаючи ставки заробітної плати) часто не відображає внеску факторів виробництва у випуск продукції. Розглянемо докладніше, що являє собою дохід по кожному з факторів. Номінальні і реальні доходи Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування та зміни цін. Реальні доходи характеризують доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів, а також витрат на виплату податків та інших обов'язкових платежів. Для визначення реальних доходів із загальної суми всіх доходів віднімаються податки та інші платежі до бюджету. Сума, що залишилася, рівна вартості спожитих і частково накопичених населенням товарів, утворює фонд кінцевих реально використовуються в даному періоді доходів населення. Динаміка реальних доходів визначається шляхом порівняння кінцевих доходів за різні періоди, виражених у порівнянних цінах. Заробітна плата - це ціна, що виплачується за використання праці, іншими словами, за трудові послуги, надані працівниками самих різних професій при реалізації їх ділової активності. 51 останній залежить від ставки заробітної плати і кількості відпрацьований-ного часу. Важливо також провести різницю між номінальною і реальною заробітною платою. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отримана за певний проміжок часу (тиждень, місяць і т. д.). Реальна заробітна плата - це номінальна заробітна плата, очищена від інфляції, її характеризує кількість товарів і послуг, кото-рої можна придбати на номінальну заробітну плату. Так, підвищення номінальної заробітної плати на 15% при зростанні рівня споживчих цін на 10% дає приріст реальної заробітної плати на 5%. Номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна - знизитися, якщо ціни на товари та послуги зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата. Рента У вартість будь-якого товару входить складовою частиною вартість при-рідних ресурсів, включаючи землю. Дохід, який приносить цей фактор виробництва, називається рентою, або економічною рентою. У більш широкому сенсі економічна рента - це ціна, що сплачується за ис-користування землі та інших природних ресурсів, кількість яких строго обмежена. Обсяг використовуваних природних ресурсів, як правило, не змінюється у значних масштабах. Фіксований характер пропозиції цих ресурсів означає, що попит виступає єдиним дієвим чинником, що визначає ренту. Хоча для суспільства в цілому природні ресурси виступають як безкоштовний дар природи, але, з точки зору окремих користувачів, рентні платежі являють собою витрати. Для окремих фірм чи підприємств земля має альтернативні варіанти використання (наприклад, для обробітку сільськогосподарських культур або для житлового будівництва). Така альтернатива визначає неабиякою мірою господарське поведінка фірми. Відсоток Доходом на капітал економічна теорія називає відсоток. На практиці він постає в декількох видах. Якщо капітал має грошову форму, то постачальники грошового капіталу отримують дохід у вигляді позичкового відсотка. Якщо капітал постає у упредметненої формі, то його власники з некорпоративного підприємницького сектора отримують дохід у вигляді доходу на власність, а корпорації - у вигляді прибутків корпорацій. Реальна ставка - це процентна ставка з поправкою на інфляцію: вона дорівнює номінальній ставці мінус рівень інфляції. Саме реальна ставка має головне значення для прийняття рішень з інвестицій. Процентна ставка розподіляє наявні в наявності гроші між тими галузями, де вони виявляться найбільш продуктивними і, отже, найбільш прибутковими. Підприємницький дохід (прибуток) Підприємницький дохід (прибуток) припадає на підприємцям-нізації здатність, або підприємливість. Цей дохід є воз-нагородженням підприємця за виконання ним таких функцій: з'єднання капіталу, праці та природних ресурсів в єдиний процес виробництва товару або послуги; прийняття основних рішень з управління фірмою; введення нових продуктів, технологій; ризик, що відноситься до вкладених коштів - своїм власним і своїх компаньйонів або акціонерів. Підприємницький дохід - це частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємця після сплати відсотка на взятий їм кредит. Підприємницький дохід не є заданою величиною, а залежить від того, як господарює підприємець. Частина підприємницького доходу називається нормальним прибутком. Це мінімальний дохід, необхідний для продовження функціонування підприємця в якій-небудь сфері господарської діяльності. Виплата такої нормального прибутку, як мінімальна заробітна плата підприємця, входить, по суті, у витрати виробництва. Але якщо загальний дохід фірми перевищує її загальні витрати (включаючи нормальний прибуток), то це перевищення і дістається підприємцю. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||