| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.2. Рушійні сили і суперечності глобалізації | ||
|
новий виток науково-технічного прогресу, який збагатив людство універсальними інформаційними технологіями та дозволяє створити або наблизитися до створення глобальної інфраструктури економічної взаємодії націй; діяльність транснаціональних корпорацій, що оперують глобально і поширюють по світу єдині бізнес-стандарти і однакову продукцію, у тому числі з застосований-ням нових інформаційних технологій; розширення Інтернету як самостійно розвивається, що приводить до глибинних якісних зрушень, всесвітньої комунікаційної, ділової та розважальної середовища; діяльність міжнародних економічних організацій, спосіб-ціалу спочатку гармонізації (приведення до єдиної основи , зняттю протиріч), а потім і уніфікації національного законодавства країн світу, що ставлять спільні цілі глобального розвитку і розробляють механізми їх реалізації, розширення і загострення глобальних проблем, що змушує людство об'єднувати свої зусилля в їх подоланні. Кожен з цих факторів глобалізації складний і не завжди діє в напрямку об'єднання націй, а нерідко, навпаки, їх роз'єднує, локалізує, ділить світ на частини. Так, діяльність підрозділів однієї і тієї ж ТНК відрізняється від країни до країни і навіть від регіону до регіону світу в залежності від їх економічних особливостей. Не скрізь вдається і є необхідність реализо-вивать напрацьовані технології управління, виробництва, збуту і саму продукцію. Та й самі транснаціональні технологічні ланцюжки будуються таким чином, що в одних країнах виробляються напівфабрикати, в інших здійснюється складання готових виробів, в третьому - їх реалізація. Звідси різна ступінь впливу ТНК на національні економіки. Сучасний науково-технічний прогрес (НТП) має несприятливу особливість: швидке старіння результатів дослідницької діяльності. Найбільшу вигоду від нього отримують розвинені країни, в яких є умови для стрімкого впровад-ження з'являються технічних напрацювань, їх модернізації і заміни на нові. Країни, що розвиваються в більшості своїй користуються морально застарілими технологіями та іншими продуктами НТП, або ж, як слаборозвинені країни, не користуються такими взагалі. Мережа Інтернет, яку часто представляють як «мережа без кордонів», проте розділена на частини за багатьма ознаками. Назвемо, наприклад, мовної. Ведуться активні пошуки програмних і технічних засобів державного контролю за контентом (вмістом) звертається інформації. У рамках СОТ серйозно обговорюються проблеми митного контролю електронної продукції, реалізованої в Інтернет. Поступово формується електронне право, ідентифікує осіб, які вчиняють Інтернет-угоди, за допомогою електронно-цифрового підпису, що б поняття «електронний документообіг» і т.д. Загострення глобальних проблем, дійсно, змушує задуматися про конкретні напрямки та заходи щодо об'єднання зусиль всього людство заради виживання. Однак і тут розвинені країни не завжди послідовно відстоюють глобальні інтереси, коли проблема зачіпає їх національні. Скажімо, США як країна, з території якої в атмосферу викидається 1/4 усіх шкідливих речовин, два роки тому заявила про вихід з Кіотського угоди, в якому були обговорені масштаби таких викидів для кожної країни-учасниці. Проходження узятим на себе зобов'язанням для США означає скорочення обсягів виробництва, а значить, прибутків національних корпорацій, ВВП, зайнятості і т.д. Це перше, найголовніше, внутрішнє протиріччя глобалізаційного процесу: кожна з рушійних сил глобалізації - сама по собі суперечлива, не здатна привести до загального об'єднання. Тут же ми бачимо і друге протиріччя - глобального і національного (індивідуального). Глобалізація веде до стирання, втрату національних економічних особливостей країн. Це відбувається тому, що прийшли в національну економіку універсальні елементи функціонують більш ефективно. Підрозділ ТНК більш конкурентоспроможним порівняно з будь національною компанією, так як фінансується потужної материнської фірмою (обсяг виробництва і продажів найбільших ТНК світу перевищує ВВП не одного десятка країн), володіє надсучасними технологіями виробництва і управління, а значить, високою продуктивністю праці. Важливий чинник - економічна глобалізація доповнюється глобалізацією культурної, суспільно-політичної і т.д. Завдяки цьому в громадському созна-ванні самих різних націй формуються образи загального блага, універсальних цінностей, будь то демократичні ідеали або переваги споживачів в предметах побуту, харчуванні та ін Це дозволяє ТНК легше формувати попит на свою продукцію на внутрішніх ринках багатьох країн. Істотний внесок у це вносять і транснаціональні засоби масової інформації, які отримують можливість мовлення на всіх материках (CNN, ВВС, MTV і т.д.). Такий тиск на споживача і національні компанії з боку транснаціональних веде до банкрутства національних компаній, зростання безробіття, втрати контролю національного капіталу над споконвічно національними видами виробництва, а в соціальному житті - втрати моральних орієнтирів, несмаку. Цікаво, але процес МЕІ страждає тим же протиріччям: спільні інтереси і цілі розвитку інтеграційного угруповання поступово стають вище національних. З національних бюджетів країн, що інтегруються йде все більше фінансових ресурсів у спільний бюджет, нерідко на шкоду вирішенню нагальних внутрішніх проблем країн об'єднання. Ще одне, третє протиріччя глобалізації: вона веде до збільшення розриву в економічному розвитку різних груп країн. Розвинені країни виявилися більш підготовленими до глобалізації та примножують своє національне багатство. Материнські компанії переважної більшості ТНК базуються в цих країнах, а значить, переводять сюди одержувані прибутки. Тут функціонує потужна виробнича, науково-дослідна, соціальна інфраструктура. Ключові ресурси сучасної економіки - інформація та технологія - тут набагато швидше звертаються і в більш повному обсязі задовольняють потреби національної економіки. У цих країнах більш високий платоспроможний попит і конкурентоспроможні якість та інші нецінові характеристики виробництва. Тут ємні, розвинені фінансові ринки і банківський сектор відповідають високим інвестиційним потребам економіки. Держава в розвинених країнах, володіючи набагато більшими бюджетними можливостями, підтримує всіма засобами міжнародну конкурентоспроможність своїх виробників на зовнішніх ринках. Приміром, уряду США, ЄС, Японії субсидують своїх сільгоспвиробників у розмірі 1 млрд дол на добу, що не дозволяє, скажімо, бразильської сільгосппродукції ус-пешно конкурувати з аналогічною із зазначених країн за таким параметром, як ціна, | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||