|
Виробничий леверидж кількісно характеризує-ся співвідношенням між постійними і змінними витратами і варіабельністю показника «прибуток до вирахування відсотків і податків». Дія виробничого левериджу виявляється в тому, що за рахунок наявності у складі собівартості постійних витрат будь-яка зміна виручки від реалізації продукції завжди породжує більш сильна зміна прибутку. Одним з показників виробничого левериджу є коефіцієнт виробничого левериджу (А ^), який показує питому вагу постійних витрат у загальній сумі витрат, тобто
Співвідношення між постійними і змінними витратами.
Аналіз отриманих результатів показує;
Обидва підприємства подолали точку беззбитковості і отримують операційний прибуток.
В умовах стабільного збільшення обсягу реалізованої продукції (від 80 до 180 тис. руб.) Величина постійних витрат зберігається. Кожне з розглянутих підприємств отримує ефект виробничого левериджу за рахунок наявності постійних витрат.
При рівному прирості обсягу реалізації підприємство Б у порівнянні з підприємством А отримує значно більший приріст операційного прибутку за рахунок більш високої питомої ваги постійних витрат. Так, наприклад, розрахунок Е "я показує, що при збільшенні обсягу реалізації на 62,5% (з 80 до 130 тис. руб.) Підприємство Б отримує приріст валового операційного прибутку на 210,53%, в той час як підприємство А - тільки на 134,62%.
4. З віддаленням від точки беззбитковості ефект виробниц-ного левериджу знижується. Так, для підприємства А точка беззбитковості становить 42,86 тис, руб., Із збільшенням виручки (в інтервалі від 80 до 180 тис. руб.) Ет зменшується з 2,15 до 1,49. Аналогічна ситуація спостерігається і для підприємства Б.
5. Показник «запас фінансової міцності» є показником зворотним показником «ефект виробничого левериджу» і відображає, яке максимальне скорочення обсягів реалізації (у вартісному виразі або відсотках) може бути допущено без переходу підприємства в зону збитків. Підприємство А, що має менше значення точки беззбитковості, має більший запас фінансової міцності, чим підприємство Б,
На практиці ми часто стикаємося з ситуацією, коли за наявності складного фінансового становища, викликаного неефективною діяльністю самого підприємства чи іншими , зовнішніми факторами, приймається рішення про скорочення, в першу чергу, витрат на управління, що забезпечує зниження абсолютної величини і, відповідно, частки постійних витрат. Звичайно, виконання такого рішення відразу забезпечує зниження собівартості продукції. Водночас, досягнуте скорочення частки постійних витрат у наступних періодах (періодах підйому) знижує можливість отримання ефекту виробничого левериджу. Тому необхідно прагнути до обгрунтованої мінімізації не тільки постійних, але і змінних витрат, хоча, як правило, це значно важче. -
|