5.5. Ефект фінансового левериджу
Ефект фінансового левериджу полягає в отриманні додаткового приросту до рентабельності власного капіталу за рахунок залучення кредитних ресурсів, незважаючи на необхідність сплати відсотків за користування цими ресурсами. Для розрахунку ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) застосовують-ється наступна формула:
Розрахуємо ефект фінансового левериджу за допомогою раніше представленої формули.
Ефя = (1 - 0,24) х (15 - 10) х 250/750 = + 1,27% - для підприємства Б;
ЕФЛ = (1 - 0,24) х ЕФЛ = (1 - 0,24) ч (15 - 18) X 250/750 = - 0,76% - для підприємства Г;
ЕФЛ = (1 - 0,24) х (15 - 18) х 500/500 = - 2,28% - для підприємства Д.
Виконані в рамках даного прикладу розрахунки показують:
Підприємство А є базою порівняння для решти підприємств, оскільки не залучає позикові кошти, відповідно, ефект фінансового левериджу у нього відсутня.
3 Підприємства Б і В мають позитивне значення диф-ференціала фінансового левериджу (15 - 10 = 5). В умовах позитивного диференціала максимальний ефект отримує підприємство, що має найбільшу питому вагу позикових коштів у загальній сумі функціонуючого капіталу (вданому випадку - підприємство В).
4. Підприємства Г і Д мають негативне значення диференціала фінансового левериджу (15 - 18 = -3). У цьому випадку, чим вище питома вага позикових коштів у загальній сумі функціонуючого капіталу підприємства, тим менша сума прибутку припадає на власний капітал.
Управління ефектом фінансового левериджу вимагає розуміння можливості використання кожного з його чинників:
- нині оподаткування прибутку виконується відповідно до положень 25-й глави НК. РФ, яка встановила єдину податкову ставку (24%) для всіх видів діяльності (за винятком випадків отримання юридичними липами дивідендів). Водночас, підприємство може спрямовувати власний капітал для участі в дочірніх та інших структурах, які здійснюють свою діяльність в економічних зонах, що мають меншу податкове навантаження на прибуток, або для ведення діяльності, що має більш пільговий режим оподаткування;
наявність позитивного диференціала є головною умовою, що забезпечує зростання рентабельності власного капіталу. Якщо диференціал є негативною величиною, то підприємство в певній частині покриває витрати на оплату позикових коштів за рахунок чистого прибутку;
коефіцієнт фінансового левериджу є риком-гом, який посилює позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок відповідного значення його диференціала. При незмінному диференціалі плече фінансового левериджу є головним фактором зростання рівня рентабельності власного капіталу, в той же час різке збільшення обсягів позикового капіталу знижує фінансову стійкість підприємства, генеруючи додаткові ризики втрати створюваної прибутку, а в крайніх випадках - і втрати самого підприємства.
Приклад 16. У табл. 23 представлені показники 3 підприємств, що мають однаковий рівень економічної рентабельності (15%), але різну структуру використовуваного капіталу: підприємство А користується тільки власним капіталом, підприємство Б користується тільки банківським кредитом (під 10% річних); підприємство В залучає позикові кошти на загальну суму 500 тис. руб., в тому числі: банківський кредит - 300 тис. руб. (Під 10% річних)., Кредиторську заборгованість - 200 тис. руб. (Безпроцентну).
Виконані розрахунки дозволяють зробити такі основні висновки:
1. Наявність кредиторської заборгованості, що не вимагає оплати, підсилює ефект фінансового важеля, одночасно посилюючи при цьому ризик втрати фінансової стійкості.
2. Для отримання достовірної оцінки ефекту фінансового важеля при вирішенні практичних завдань, пов'язаних із залученням кредитів, з розрахунків необхідно виключати кредиторську заборгованість. - Необхідно відзначити, що дія виробничого та фінансового левериджу визначає появу сполученого ефекту виробничо-фінансового левериджу, рівень впливу якого можна представити у вигляді добутку сили впливу обох видів левериджу. Незважаючи на те, що наочно представити економічний зміст цього показника досить проблематично, з факту його наявності слід:
одночасна дія виробничого та фінансового левериджу посилює економічні ризики, які пов'язані з кожним з цих видів левериджу, генеруючи додаткові ризики;
для забезпечення нейтралізації дії додаткових ризиків необхідний пошук компромісу між допустимими рівнями ризику: високий виробничий леверидж доцільно поєднувати з низьким фінансовим, і навпаки, високому фінансовому левериджу повинен відповідати низький рівень виробничого левериджу.