| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.5. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА: ЕКОНОМІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТИ | ||
|
Який же зміст вкладають економісти в поняття "ефективність"? Перш за все це результативність виробництва. Економічна ефективність включає проблеми "витрати - випуск", "результати - витрати" і характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, які застосовуються в процесі виробництва, і отриманим в результаті виробництва кількістю якого продукту. Більша кількість продукту, що отримується від даного обсягу ресурсів, означає підвищення ефективності, менший обсяг продукту від даної кількості затрат вказує на зниження ефек-тивності. Критерій ефективності - це методологічний підхід до її вимірюванню з урахуванням досягнення основних економічних цілей. Він дає якісну характеристику результативності виробництва. Показник ефективності характеризує її кількісну сторону. Розрізняють економічну і соціальну ефективність, або виробничо-економічну та соціально-економічну. Виробничо-економічна ефективність характеризує результативність використання ресурсів. На рівні макроекономіки це може бути величина продукту, доходу, прибутку на одиницю сукупних витрат (ресурсів). Для характеристики ефективності виробництва застосовується цілий ряд приватних показників: продуктивність праці - відношення продукту до витрат праці; трудомісткість - витрати праці на одиницю продукції; материалоотдача - відношення продукту до кількості використовуваних матеріалів; фондовіддача - відношення величини продукту до величини використання основних виробничих фондів; Найбільш важливі з цих показників - це продуктивність праці, матеріаломісткість і фондовіддача. Продуктивність праці може бути розрахована на рівнях окремого працівника, підприємства, галузі, національної економіки. Останній визначає можливості реального рівня життя населення окремо взятої країни. Споживачі в цілому можуть підвищити свій рівень життя в довготривалому періоді лише за рахунок збільшення загальної кількості продукції, виробленої з меншими витратами. Основним фактором зростання продуктивності праці є збільшення накапливаемого капіталу і впровадження нових технологій. Збільшення капіталу означає і кількісні та якісні зміни в обладнанні, у зв'язку з чим кожен робітник отримує можливість виробляти більше продукції за годину роботи. Зростання продуктивності праці пов'язаний також із сировинним сектором економіки. У міру того як починають виснажуватися запаси нафти, природного газу та інших ресурсів, випуск продукції на одного робітника може знижуватися. Показники матеріало-, фондомісткості і фондовіддачі характеризують ефективність використання капіталу. Їх зміна пов'язана насамперед зі зміною технічного та технологічного рівня виробництва, а також його організації. Важливими показниками ефективності виробництва є якість продукції, рентабельність виробництва. Соціально-економічна ефективність характеризує рівень задоволення потреб населення, насамперед соціальних. Показниками соціальної ефективності є споживання продукції надушу населення, величина доходу, заробітної плати, забезпеченість населення послугами у сфері освіти, охорони здоров'я, задоволення культурних та інших соціальних запитів. Економічна та соціальна ефективність взаємодіють і обумовлюють один одного, характеризують економічний і соціальний прогрес суспільства, якість життя. Узагальнюючої характеристикою якості життя виступає індекс розвитку людського потенціалу, що включає тривалість життя, рівень освіти та валовий внутрішній продукт на душу населення. Цей показник варіює від 0,252 в Ефіопії до 0,960 в Канаді. У Росії він становить 0,76, у Білорусі - 0,78. науково-технічні - науково-технологічний прогрес, застосування ресурсозберігаючих і високих технологій, поліпшення структури капіталовкладень, підвищення якості продукції, активізація інвестиційної та інноваційної діяльності; організаційно-економічні - спеціалізація, коопер-вання та інтеграція виробництва, раціональне розміщення продуктивних сил, структурна перебудова економіки, система організації та методи управління господарською діяльністю, розвиток ринкової інфраструктури; соціально-психологічні - освітній і професійно-ональних рівень підготовки кадрів, формування певного стилю економічного мислення, морально-психологічний клімат у трудових колективах, гуманізація виробництва; зовнішньоекономічні - рівень розвитку міжнародного поділу праці, взаємодопомога і співпраця країн, розвиток зовнішньої торгівлі і зовнішньоторговельного комплексу, підтримка модернізації експортоорієнтованих виробництв, раціоналізація структури імпорту. У сукупності всі названі фактори забезпечують досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку на основі прискорення і поліпшення якісних параметрів всіх елементів і ланок економіки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||