3.4. ВИРОБНИЧІ МОЖЛИВОСТІ ТА ЇХ КОРДОНУ. ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІЧНОГО ВИБОРУ
Принцип виробничих можливостей полягає в тому, що економіка, повністю реалізує свій потенціал (тобто забезпечує повну зайнятість і достатній обсяг виробництва), не може збільшити виробництво одного якого блага, не відмовившись іншого. Пояснимо це на прикладі. Припустимо, що в суспільстві випускаються товар А - засоби виробництва і товар Б - предмети споживання. Альтернативні комбінації цих товарів представлені у табл. 3.1.
Таблиця 3.1. Можливості виробництва товарів А і Б при повному
використанні ресурсів
Згідно альтернативі А наша економіка направила б всі ресурси на виробництво товару А, тобто товарів виробничого призначення, а при альтернативі Д всі наявні ресурси були б використані на виробництво товару Б, або предметів споживання. У реальному житті встановлюється баланс у розподілі загального обсягу виробництва між товарами виробничого призначення та споживчими товарами, що відображають альтернативи Б, В, Г. Побудуємо криву, що отримала назву кривої виробниц-дарських можливостей (рис. 3.3).
Все поєднання на кривій двох продуктів представляють максі-формальні їх кількості, які можуть бути отримані лише в результаті ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться поза кривої виробничих можливостей, суперечать прийнятим умові. Якщо точка К розташована правіше кривої, це означає, що такі обсяги продукту недосяжні за наявної технології виробництва, якщо точка Е розташована лівіше - у наявності недовикористання наявних ресурсів.
? 1.
Рис. 3.3. Крива виробничих можливостей
У ринковій економіці визначальне значення для вибору того, що, як і для кого виробляти, має найбільш ефективне застосування ресурсів. Це означає, що за даних виробничих ресурсах, існуючої технології та рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю призвести деяку кількість іншого товару. Кількість продукту, від якого слід відмовитися, щоб зробити якесь кількість іншого продукту, називається дорученими (альтернативними) витратами. У нашому прикладі змінні витрати складають:
й одиниці товару Б - 1 (10 - 9 = 1);
й одиниці товару Б - 2 (9 - 7 = 2);
й одиниці товару Б - 3 (7 - 4 = 3);
й одиниці товару Б - 4 (4 - 0 = 4).
Можна підрахувати і загальні сукупні нижчі витрати. У нашому прикладі вони рівні 10 (1 +2 +3 +4).
Просування по кривій виробничих можливостей від альтернативи А до Б і в міру переходу до додаткових виробничим можливостям - від Б до В, від В до Г і т. д., дає можливість сформулювати важливий економічний принцип: вартість засобів виробництва, якими доводиться жертвувати заради отримання додаткової одиниці предметів споживання, зростає. Це явище отримало назву закону зростання поставлений витрат.
Теорія поставлений витрат і крива виробничих можливостей використовуються при обгрунтуванні інвестиційних програм і проектів, а також при формуванні оптимальної структури продукції, визначенні поведінки споживача і вирішенні інших питань, які потребують перерозподілу ресурсів (війна і екологічна катастрофа, дефіцит ресурсів, стабілізація економічного зростання, балансування зовнішньої торгівлі та ін.)