Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Єлісєєва, Н.І. Роньшин. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАНЬ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Економічні погляди Симона де Сісмонді

Жан-Шарль-Леонар Симон де Сісмонді (1773-1842) - французький історик і економіст. Народився в Швейцарії, був одним з критиків закону Сея і прихильників Томаса Мальтуса. Вони обидва практично в один час висували дуже схожі ідеї про капіталізм і неспроможності закону Сея. Симон де Сісмонді - автор знаменитої двотомної роботи «Нові принципи політичної економії» («Нові почала по-літичної економії») (1819). Відомий він також і по інших робіт, таким як двотомник «Історія Італійських респуб-лик» (1807), «Література Південної Європи» (1813).
Сімон де Сісмонді народився в Женеві. Всі його дитинство пройшло в родовому маєтку батька недалеко від Женеви. Його батько був пастором. Спочатку Симон закінчив духовну кальвіністську «колегію», після чого вступив до університету, який так і не зміг закінчити через пошатнувщегося фінансового становища батька. Йому довелося влаштуватися на роботу в один з банків Ліона. Під час французьких революцій Сісмонді і його батько потрапили до в'язниці. Потім його сім'я була змушена виїхати. Спочатку вони вирушили до Англії, де двадцятирічний Сісмонді позна-комілся з такою працею Адама Сміта, як «Багатство народів». Потім його сім'я переправилася до Італії, де він став управляти господарством батька і почав писати свої праці.
У головній роботі свого життя Симон де Сісмонді пише про власний методі і розумінні політичної економії. Також тут викладена його точка зору на поділ праці, дохід, реформи, відтворення, народонаселення.
Сісмонді, так само як і Адам Сміт, припустив, що багатство - це суспільна праця, а предмет політичної економії - матеріальне становище людей. Зате в іншому питанні їх думки протилежні, наприклад з приводу теорії про поділ праці. Він вважав, що розподіл праці сприяє більш швидкому появи нових машин, а вони в свою чергу здатні витіснити більше число людей, залишаючи їх без роботи. Наприкінці своєї роботи Сісмонді пише про те, що не відноситься до тих, хто не бажає прогресу або встає на його шляху. Прогрес в залежності від конкретних обставин може бути як корисним, так і шкідливим.
На його думку, капіталізм може розвинутися, лише постійно розширюючи ринки. Оскільки внутрішній ринок не можна розширити до нескінченності, отже, треба постійно шукати нові зовнішні ринки. Щоб хоч скількись збільшити обсяг продажів на внутрішньому ринку, слід піднімати зарплату простим робітником. Його ідеальне суспільство - дрібні виробники, які працюють самі на себе на своїй землі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz